3. Показник gap як індикатор чутливості балансу.

Основні причини виникнення кредитного ризику на рівні окремої позички: нездатність позичальника до створення адекватного грошового потоку, моральні та естетичні характеристики позичальника (наприклад, небажання повертати кредит), ризик ліквідності застави.

Сукупний ризик кредитного портфеля залежить від ризикованості кредитних операцій, що входять до його складу. До збільшення сукупного ризику кредитного портфеля банку призводять надмірна концентрація (зосередження кредитів в одному із секторів економіки), недосконала структуру портфеля, якщо його сформовано з урахуванням потреб тільки клієнтів, а не самого банку, надмірна диверсифікація, недостатня кваліфікація персоналу банку. Для того щоб оцінити сукупний ризик кредитного портфеля, слід проаналізувати ризик усіх його складових.

Крім аналізу кредитного портфеля, необхідно проводити аналіз ліквідності банку.

Потреба у ліквідних коштах визначається способом порівнювання вхідного та вихідного грошових потоків протягом певного періоду.

Вхідний грошовий потік (надходження коштів) формується внаслідок:

• повернення раніше розміщених активів;

• збільшення зобов’язань банку (залучення депозитів, відкриття рахунків);

• збільшення власних коштів банку: одержання доходів, надходження коштів від засновників (акціонерів), продажу цінних паперів власної емісії.

Вихідний грошовий потік формується внаслідок:

• виконання зобов’язань банку (використання клієнтами своїх коштів, повернення строкових депозитів, міжбанківських позик);

• розміщення грошових коштів в активні операції (надання кредитів, купівля цінних паперів, основних фондів);

• здійснення власних операцій банку: виплата дивідендів акціонерам, адміністративно-господарські та операційні витрати, повернення часток у статутному капіталі у зв’язку з виходом зі складу засновників.

Різниця між сумою надходжень ( ) та сумою використаних коштів ( ) показує розрив ліквідності ( ):

.

Якщо обсяг наявних ліквідних коштів перевищує обсяг використання, то існує додатний розрив ліквідності ( ). Це надлишок ліквідних коштів, який необхідно швидко інвестувати в доходні активи до виникнення потреби в грошових коштах.

Коли потреба в ліквідних коштах за обсягом перевищує їх наявність, то банк має від’ємний розрив (дефіцит) ліквідності ( ). Банку необхідно шукати найдешевші й найдоступніші джерела поповнення ліквідних коштів.

На зміни в обсягах, структурі та стабільності ресурсної бази банку впливають фактори загальноекономічного характеру, які необхідно враховувати в процесі прогнозування.

Застосування статистичних методів аналізу загальноекономічних факторів

Трендові – показують довгостроковий середній темп зростання депозитів та кредитів, який екстраполюються на майбутнє; Циклічні – відтворюють коливання ділової активності в країні протягом одного економічного циклу; Структурні – виявляють загальні тенденції зміни в структурі ресурсної бази та активів за групою чи системою банків; Сезонні – визначають зміни стану депозитів та кредитів протягом певного періоду (тижні, місяці) проти середньорічного; Випадкові та надзвичайні, пов’язані з особливостями діяльності клієнтів.

На рівень відсоткового ризику комерційного банку впливають зовнішні фактори – зміна ставок на ринку, а також внутрішні – структура балансу банку, проаналізована з погляду чутливості активів та зобов’язань до зміни ринкових ставок.