2. План рахунків фінансових банківських установ та його структура.

План рахунків фінансових банківських установ – це систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, що використовується для детальної та повної реєстрації всіх банківських операцій і забезпечення потреб складання фінансової звітності.

План рахунків, який чинний на даний час, затверджений постановою Правління НБУ від 17.06.2004 № 280 і впроваджений в банках з 1 січня 2005р.

План рахунків можна поділити на три логічні частини: балансову, частину доходів і витрат і позабалансову.

Балансова частина містить перші п’ять класів Плану рахунків. На підставі цих класів складається балансовий звіт банку. Балансові рахунки забезпечують інформацію про операції, які виконуються установою, їх відображення у фінансовій звітності та класифікуються за типами контрагентів, характером операцій і ступенем зниження ліквідності.

Частина доходів та витрат об’єднує класи доходів та витрат. На їх підставі складається звіт про прибутки та збитки банку.

Позабалансова частина рахунків забезпечує облік тих об’єктів, які відповідно до міжнародних стандартів не можуть визнаватися елементами активу чи зобов’язання. Ця частина рахунків призначається для обліку вимог і зобов’язань банку, які виникатимуть у майбутньому і за якими банк може зазнати ризику, а також для обліку власних документів і цінностей та цінностей клієнтів.

Частини плану рахунків перебувають у тісному логічному зв’язку (Рис. 1).

Р

Позабалансові рахунки

ис. 1. Структура Плану рахунків

Усі рахунки в Плані рахунків згруповані у класи. У структурі Плану рахунків виділяють 9 класів.

План рахунків забезпечує мультивалютний облік операцій, тобто зміст операцій, рахунки за якими проводяться в іноземній валюті, відображаються на тих самих рахунках, що і за операціями в національній валюті.

Зв'язок між операціями в іноземній і національній валютах забезпечують технічна рахунки:

• рахунок валютних позицій;

• рахунок гривневого еквівалента валютних позицій.

Рис.2. Класи Плану рахунків банку

План рахунків БО побудований так, щоб максимально чітко забезпечити формування звітності для різних категорій користувачів. Структура Плану рахунків по суті передбачає розкриття інформації про найбільш матеріальні статті, які згруповані за економічною сутністю (Рис. 2).

Номер аналітичного рахунку вказує на зовнішнє подання ідентифікатора рахунку при розрахунках та у банківських документах. Номер має до 14 цифр. Перші 5 жорстко регламентовані. Інші (від 0 до 9 цифр) банк формує відповідно до власних можливостей та потреб.

БО у банках – це система обліку, що складається з правил, методик та процедур обліку для виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передавання інформації про господарську діяльність банку зовнішнім користувачам, а також внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Користувачами економічної інформації БО є:

• внутрішні користувачі – акціонери банку, рада банку, правління банку, внутрішні аудитори, працівники банку. Облікова інформація використовується для планування, оцінки, контролю за щоденними операціями банку, за використанням ресурсів банку;

• зовнішні користувачі – НБУ, фактичні та потенційні кредитори, клієнти, інші користувачі. Облікова інформація, узагальнена у фінансових звітах, використовується для оцінки минулих подій та майбутніх результатів діяльності банку.

Опрацювання інформації про господарські операції банку здійснюються за допомогою загальновизнаних інструментів БО: документація інвентаризація, визнання і оцінка елементів фінансової звітності, система рахунків, подвійний запис, звітність.

У складі БО виокремлюють фінансовий та управлінський облік, які ґрунтуються на єдиній інформаційній базі. Вони відрізняються тільки за формою і періодичністю розрахунку даних. Також банки здійснюють податковий облік. Кожний з перелічених видів має притаманні йому мету, призначення, коло користувачів і відіграє певну роль в управлінні підприємством, що відображені у «Положенні про організацію БО та звітності в банківських установах України», яке затверджене постановою правління НБУ від 30.12.1998 № 566.

Фінансовий облік забезпечує своєчасне та повне відображення всіх банківських операцій та надання користувачам інформації про фінансовий стан, результати фінансової діяльності та їх зміну. На основі даних фінансового обліку складається фінансова звітність, яка не є таємницею, регулюється державою, стандартами різних рівнів і відкрита для користувачів.

Управлінський облік ведеться з метою забезпечення керівництва банку та його підрозділів оперативною фінансовою і не фінансовою інформацією у визначеній ними формі для планування, оцінки, контролю й використання своїх ресурсів. Ведеться банком для забезпечення внутрішніх потреб в інформації, виходячи зі специфіки та особливостей діяльності і структури управління. При організації управлінського обліку повинна забезпечуватися ідентичність інформації і розрахунків, здійснених на основі фінансового обліку.

Податковий облік складається з правил ведення БО, дотримання яких вимагають податкові органи, що наділені повноваженнями зі збору податків.

Будь-яка система обліку повинна забезпечити:

• дотримання принципів БО;

• єдину методологічну основу;

• взаємозв’язок даних синтетичного і аналітичного обліку;

• хронологічне та систематичне відображення всіх операцій банку в регістрах БО на підставі первинних документів;

• накопичення і систематизацію даних обліку в розрізі показників, які необхідні для управління банком, а також складання звітності.