2. Облікова політика та організація облікової служби Казначейства

Облік і звітність є ключовими елементами управління бюджетним процесом. Тому нагальними питанням у діяльності органів Державного казначейства стали розробка та проведення дієвої облікової політики.

Облікова політика Державного казначейства – це сукупність визначених принципів, методів і процедур, які використовуються органами Державного казначейства для складання і подання фінансової звітності.

ДКУ відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» має самостійно визначати облікову політику бухгалтерського обліку державного та місцевих бюджетів; обирати форму бухгалтерського обліку як певну систему регістрів обліку, порядку і способу реєстрації та узагальнення інформації в них з дотриманням єдиних засад бухгалтерського обліку та з урахуванням особливостей бюджетного процесу; розробляти систему і форми управлінського обліку; затверджувати технологію обробки бухгалтерської інформації.

Насьогодні офіційно закріпленим в Україні методом ведення бухгалтерського обліку з виконання бюджетів є касовий метод з елементами методу нарахування (облік державного боргу, зобов’язань розпорядників бюджетних коштів). Касовий метод передбачає реєстрацію операцій за доходами, видатками і фінансуванням різниці між доходами і видатками в бухгалтерському обліку в момент проведення відповідних платежів. Усі доходи та видатки записуються в тому бюджетному періоді, в якому вони були здійснені. Це означає, що доходи реєструються в бухгалтерському обліку під час зарахування податків, зборів та інших доходів бюджетів на єдиний казначейський рахунок, тобто на рахунки, відкриті для обліку коштів бюджетів в органах Державного казначейства. Видатки державного та місцевих бюджетів відображаються під час здійснення оплати рахунків розпорядників та одержувачів коштів державного бюджету з рахунків, відкритих на їх ім’я також в органах Державного казначейства.

Не пізніше 31 грудня або на останній день іншого бюджетного періоду Державне казначейство України відповідно до положень статті 57 Бюджетного кодексу закриває всі рахунки, відкриті у поточному бюджетному періоді. За виняткових обставин міністр фінансів України може призначити інший термін закриття рахунків, який має настати не пізніше як через 5 робочих днів після закінчення бюджетного періоду.

На облікову політику Державного казначейства впливають наступні фактори:

- чинні нормативні акти з питань методології бухгалтерського обліку виконання державного та місцевих бюджетів;

- нормативно-правові акти, що регламентують бюджетний процес;

- нормативно-правові акти, що визначають статус Державного казначейства в системі електронних платежів НБУ.

Основними напрямками облікової політики Державного казначейства є:

- робочий план рахунків бухгалтерського обліку;

- форми первинних документів, за якими не передбачено типових форм, а також форми документів для внутрішньої фінансової звітності;

- порядок проведення інвентаризації та методи оцінки зобов’язань;

- правила документообігу і технологія обробки облікової інформації;

- порядок здійснення контролю за бюджетними операціями.

Зміст основних елементів облікової політики Державного казначейства відображено в таблиці 1.

Таблиця 1 – Зміст облікової політики ДКУ

Форма бухгалтерського обліку	Автоматизована
Зміст облікової політики
Джерела покриття видатків	Доходи загального і спеціального фондів; джерела покриття бюджетного дефіциту
Методика обліку видатків	Окремо видатки загального і спеціального фондів бюджетів в розрізі кодів бюджетної класифікації видатків (відомчої, програмної або функціональної та економічної)
Методика обліку доходів	Окремо доходи загального і спеціального фондів державного та місцевих бюджетів у розрізі кодів бюджетної класифікації
Порядок визначення результату виконання бюджетів	Результат виконання державного бюджету – окремо за загальним та окремо за спеціальним фондами бюджетів один раз у кінці бюджетного року; результат виконання місцевих бюджетів – на територіальному рівні за кожним бюджетом місцевого самоврядування на рівні ДКУ

Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів проведення всіх казначейських операцій у первинних документах, за збереження протягом встановленого терміну оброблених документів, регістрів бухгалтерського обліку та звітності несе керівник органу Державного казначейства.

Керівники органів Державного казначейства зобов’язані створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами правомірних вимог служби бухгалтерського обліку щодо дотримання порядку оформлення та обліку первинних документів.

Структуру служби бухгалтерського обліку орган Державного казначейства обирає самостійно. Бухгалтерські операції можуть виконувати працівники будь-якого структурного підрозділу казначейства, якщо це передбачено їх функціональними обов’язками. Усі працівники, що виконують облікові роботи, підпорядковуються головному бухгалтеру казначейства.

На служби бухгалтерського обліку покладаються такі функції:

- централізоване встановлення та дотримання єдиних правил бухгалтерського обліку;

- ведення регістрів бухгалтерського обліку за правилами, встановленими Державним казначейством;

- ведення та підтримання внутрішнього плану рахунків (плану аналітичних рахунків), складеного на підставі Плану рахунків бухгалтерського обліку, встановленого для органів ДКУ;

- своєчасна підготовка, перевірка та надання внутрішньої та зовнішньої фінансової звітності;

- встановлення централізованого бухгалтерського контролю за дотриманням правил облікової політики в різних підрозділах ДКУ та достовірністю фінансової звітності.

Службу бухгалтерського обліку очолює головний бухгалтер, який забезпечує:

- дотримання єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку;

- контроль за відображенням у бухгалтерському обліку всіх операцій, які проводяться відповідним підвідомчим органом казначейства;

- складання та подання у встановлені терміни фінансової звітності.

Для обмеження ризику під час проведення операцій з виконання бюджетів враховуються наступні аспекти:

1) розподіл обов’язків та повноважень щодо здійснюваних операцій (перелік операцій, осіб, що мають право підписувати документи, обмеження щодо користування активами, делегування повноважень);

2) виконання операцій та технічна обробка;

3) контроль операцій, повноважень, технічної та бухгалтерської обробки даних.