Стиль і тон в колективі (за а.С.Макаренком)

Це самий важливий розділ колективного виховання.

«Стиль – сама ніжна штука, що швидко псується. За ним треба доглядати, щоденно стежити, він вимагає такої ж турботи, як квітка»

Дитячий заклад відрізняється від іншого (однотипного) дитячого закладу перш за все своїм загальним стилем і тоном.

Відмінні ознаки стиля дитячого колективу:

1. Мажор.

Постійна бадьорість, ніяких похмурих облич, ніяких кислих виразів, постійна готовність до дії, радужний настрій, саме мажорний, веселий, бадьорий настрій, але не істеричність. Готовність до корисних дій, до дій цікавих, до дій із змістом, з суттю, але ні в якому випадку не до «бестолочи, визга, крика, не до бестолковых зоологических действий (крик, визг, беготня)». Цей мажор не може створюватися спеціальними методами, це результат всієї роботи колективу.

2. Єдність колективу, дружнє єднання його членів.

У внутрішніх стосунках, в повсякденній роботі вихованці можуть притіняти один одного, розбирати на зборах, в раді карати, але поза цих спеціальних форм впливу вони повинні віддавати по належності кожному вихованцю, перш за все тому, що вони члени одного колективу, захищати його перед сторонніми, не принижувати його, не завдавати гіркоти.

3. Твердо визначена ідея захищеності.

Вихованець повинен бути певен, що у випадку потреби він знайде захист у будь-кого з старших вихованців, у керівництва закладу. «Защищенность должна особенно присутствовать в коллективе и украшать его стиль. Она должна быть роздана там, где есть гордость коллектива, где требования к каждой личности, где каждая личность чувствует себя защищенной от насилия и самодурства, от издательства».

4. Активність.

«Проявляється в постоянной готовности и любви к упорядоченному, деловому или игровому движению, к преодолению пространства и материала. В течении всего рабочего дня воспитанник должен быть разумно занят или работой, или учебой, или игрой, или чтением, или нужной для него какой-нибудь беседой».

5. Звичка гальмування.

Керівництво дитячого закладу постійно повинно розвивати у вихованців вміння бути стриманим у руках, в слові, в праці.

Особлива форма гальмування – ввічливість.

Людина без гальмів – це зіпсована машина.

Наполегливо виховувати у щоденній роботі.

6. Відчуття власної гідності

«Достоинство выражается с одной стороны, сдержанной вежливостью к человеку незнакомому, приветливой готовностью быть хозяином, если постороннее лицо прибыло в учрежденье по делу, и в такой же готовности оказать энергичное сопротивление, если постороннее лицо, не уважая коллектив, нарушает его интересы. Умение ориентироваться по отношению к людям, явлениям и выбирать личное поведение».

«Этот тон достоинства очень трудно воспитывается, для него нужны, конечно, годы»

Стиль и тон відносин в дитячому колективі в значній мірі залежить від вчителя, його прикладу. Ш.О.Амошашвили, А.С.Макаренко.

«У всего персонала детского учреждения должны быть специальные традиции и правила поведения:

• вежливость, сдержанность;

• оправданное повышение тона;

• не допускать привольности: зубоскальства, анекдотов, вольностей в языке, передразнивания, кривляния и т.д.;

• не допустимы угрюмость, раздражительность, крикливость.

Допустимо негодование.

Тон требует полного порядка и чистоты в одежде, внешнем виде.

Требование к детям = т. к. воспитателям.

Стиль  в правилах и нормах внешнего поведения.

Ответ «Есть» на распоряжение в колонии, коммуне.

Внешняя подтянутость, чувство формы, оно определяет и внутреннее содержание поведения.

Воспитание деловых отношений.

Внешняя форма не отделима от признаков стиля.

внешний вид

Эстетика жизни коллектива 

 поведение

Эстетика  результат стиля.

Требования  тон и стиль».

Приклади з досвіду А.С.Макаренка:

• манера триматися;

• заняття фізкультурою і вільною справою;

• оркестр;

• традиція точності; «закон однієї хвилини»;

• колективний марш.

25