Формування і розвиток традицій
Характер і загальна культура поведінки вихованців, стиль і тон колективу і взагалі все цінне в його досвіді закріплюється в традиціях.
Традиція (від лат. traditio – передача) – це різновид або форма звичаю, що відрізняється особливою стійкістю і зусиллями людей, спрямованими на збереження незмінних форм поведінки, які успадковані від попередніх поколінь; це фонд колективних цінностей, вони створюють певну «індивідуальність» колективу.
Традиція – це добрий звичай, позитивний досвід діяльності, закріплений у житті колективу.
Сприяє вихованню гордості за свій колектив, згуртовує, підтримує його.
Традиції складаються в колективі об’єктивно як один з результатів всього його життя і діяльності.
У кожному колективі треба працювати над створенням морально-ціннісних традицій, їх збереженням і примноженням.
В слабкому і неорганізованому дитячому колективу можуть виникнути лише негативні традиції їх приклад: підказка, кругова порука. Заборона не дасть результату. Спочатку треба змінити життєдіяльність, на основі якої вони виникли, а потім будуть витіснити новими, цінними традиціями.
«Ничто так не скрепляет коллектив, как традиция. Воспитать традиции, сохранить их – чрезвычайно важная задача воспитательной работы» (А.С.Макаренко).
Вимоги:
Стійкі, тривалі.
Наповнені багатством моральних впливів на особистість.
Не нав’язувати традиції. Традиція повинна бути природним результатом самого життя колективу.
Вчитель, вивчаючи життя колективу, повинен бачити перспективи і потреби і в них знайти умови для організації дійсно корисних традицій.
Підтримка збоку учнів, вчителя, батьків.
Традиція – це постійно діючі форми діяльності колективу
Утворюються з таких елементах життя дітей, які постійно повторюються.
Традиція – прояв гідності колективу, особлива краса його.
Типи традицій:
Традиційні масові заходи ( шкільні свята, олімпіади, традиційні збори), які складають певну перспективу – « завтрашню радість колективу».
Традиційне проведення церемонії, що влаштовуються з приводу важливих подій шкільного життя (традиція Останнього дзвоника), в яких приймає участь вся школа.
Традиція, що відноситься до вчинків дітей (т. точності)
Класні та загальношкільні традиції.
Види традицій
За змістом
За належністю до різних груп
За сферами проявів
трудові
навчальні
бойові
побутові
спортивні
загальнонародні
національні
класові
територіальні
вікові
внутрігрупові
професійні
змішані
політичні
моральні
художні
правові
релігійні
Організація суспільної думки
Суспільна думка – метод педагогічного впливу. Дієва, якщо сформований здоровий дитячий колектив.
« Только создав единый школьный коллектив, можно разбудить в детском сознании могущественную силу общественного мнения как регулирующего и дисциплинирующего воспитательного фактора» А.С.Макаренко.
Може мати суспільна думка негативний вплив.
Коли ?
Як проявляється?
Суспільна думка – каркас колективу.
Сила виховного впливу в тому, що суспільна думка колективу діє постійно і систематично; не залежно від часу, місця знаходження вихованців. Вони завжди знаходяться серед членів свого колективу, т.т. завжди під впливом і контролем суспільної думки.
Суспільна думка – засіб, що обмежує можливості негативної поведінки, регулюючий і організуючий початок всієї поведінки і життя дітей.
« Подвійні» обличчя у учнів І – в школі, ІІ – вдома, на вулиці.
– Яка реакція на зауваження?
Міркують: « Не дізнаються …» Коли нема здорового колективу і суспільної думки.
Якщо є здоровий колектив, є суспільна думка ні у кого не виникає бажання порушувати вимоги школи. «Контроль общественного мнения большого авторитетного и любимого школьного коллектива закаляет характер ученика, воспитывает общественно полезные навыки личного поведения, гордость за школу и за себя как члена этого славного содружества. И тогда ребенок ведет себя не в зависимости от внешней обстановки, - в обществе хороших ребят он хорош, а среди драчунов и сам хулиган, - он знает, как себя вести: за что его одобрит уважаемый им коллектив и за что осудит. Так рождается в ребенке твердость, несгибаемость закаленного характера, так воспитывается чувство гражданской чести, долга, сознание обязанности по отношению к другим людям».
Характерна для ІІ та ІІІ стадій розвитку колективу.
Форма прояву: загальні збори колективу, на яких обговорюються загальні справи і розв’язуються всі важливі питання.
Не зловживати суспільною думкою з метою покарання учнів.