Додатки

Вправа 1-1

Щоденник студента а

Понеділок, 1.02. - Папа сьогодні дуже розстроєний. Завод, на якому він працює, старий і підтримується в жахливому стані. Його пропозиції щодо реконструкції не знаходять підтримки, просто ігноруються. Я чула, як він казав мамі, що він утомився від ненависної роботи й від того, що йому платять стільки ж, скільки іншим працівникам заводу, яких часто взагалі немає на роботу, а якщо і є, то працюють вони дуже мало. Він говорить, що в нього немає стимулів до роботи. Працівникам платять, навіть якщо вони працюють погано. Мама нагадала йому, що йому є за що бути вдячним. Держава надає нам квартиру, гарантовану пенсію по старості, безкоштовне медичне обслуговування й гарантоване робоче місце.

Мама намагається підняти папі настрій. Я не впевнена, чи правий він щодо багатьох речей. Ціни на споживчі товари підтримуються на низькому рівні, але в нас так мало вибору, а іноді в магазинах відсутнє навіть те, що в них звичайно продається. Можна простояти в черзі годинами тільки заради того, щоб купити батон хліба або шматок м'яса. Минулого тижня я простояла 50 хвилин, щоб купити м'ясо до обіду, і не змогла купити того, що просила мама. Я купила те, що в них було, незважаючи на те, що знала, що мама буде розчарована. Я хотіла нові туфлі, але вибір так малий, і всі туфлі так погано зроблені. Мій друг купив джинси. Я теж хотіла б джинси! Але мені доведеться, як йому, купувати їх нелегально.

Понеділок, 8.02. - Я здала вступний іспит в університет, щоб вивчати інженерну справу. Я не хочу ставати інженером. Мої вчителі кажуть, що я повинна продовжувати навчання, тому що на державних підприємствах інженерові завжди знайдеться робота. Насправді я хочу стати письменником.

Вівторок, 9.02. - Сьогодні йшов сніг, і в нас у квартирі було холодно. Держава завжди обіцяє, що на наступний рік все буде краще. Сумніваюся. Держава більше стурбована воєнною промисловістю, освоєнням космосу й олімпійських видів спорту, а не добробутом громадян.

Четвер, 11.02. - Я водила бабусю до лікаря. У неї багато проблем зі здоров'ям, але, на щастя, медичне обслуговування в нас безкоштовне. Ми прождали півдня, перш ніж вона потрапила на прийом. Їй потрібна операція. Лікар каже, що існує довгий лист очікування, і чекати, можливо, прийде цілий рік.

П'ятниця, 12.02. - Мама з папою знову сперечалися. Папа сказав - навіщо мати гарантовану роботу, коли сама робота тобі не подобається, у тебе немає свободи вибору роботи, ти не можеш відкрити свою власну справу. Мама звернула увагу на те, що всі знаходяться у такому ж положенні. Роби те, що тобі говорять, і будь щасливий тим, що маєш. Ми маємо небагато, але, принаймні, держава завжди подбає про нас.

Вправа 1-2

Щоденник студента б

Понеділок, 03.02. - Я ненавиджу сидіти з моїми молодшими братами. Мама каже, що це тільки доти, поки батькова консалтингова фірма не встане на ноги. Тоді ми зможемо дозволити собі нянечку на весь день. Чому батьків колишній роботодавець розорився? У газетах говориться, що з економікою все в порядку. Три відсотки росту й інфляція під контролем - хоч і не знаю, що б це означало. Чи так вже треба було скорочувати батькове робоче місце й робити моє життя жахливим? Відкривати нову фірму - це ризиковано. Папа зараз зовсім не буває вдома. Мама теж. Вона відкриває другий ресторан. Вони вдруге заклали будинок, щоб оплатити ремонт у ресторані. Це величезний ризик, але вона так хотіла. Папа її підтримує. Він каже, що споживчі витрати ростуть, і незабаром її ресторан буде повний відвідувачів. Але як же я? Вони що, не розуміють, що в мене є свої справи?

Вівторок, 04.02. - Я не можу піти погуляти із друзями. Мама й папа працюють допізна, а мені доводиться сидіти із братами. Я протестував. Це несправедливо! Вони сказали, що я повинен бути терплячим. Я говорив небагато. Вони мною незадоволені. Брат наскаржився їм, що я не пристебнув ремінь в автомобілі. Я ненавиджу пристібати його під час їзди. Мені була прочитана лекція. Я вже знаю всі «за» й «проти». Ми сперечалися на цю тему в школі. Власті штату прийняли закон, по якому це обов'язково. Але яке право в них нав'язувати людям використання пристібних ременів? Погано, що батьки про це довідалися.

Середа, 05.02. - Я нагадав батькам, що працюю після школи в четвер й у п'ятницю й тому не зможу допомогти в домі. Тоді вони захотіли довідатися, яку частину зароблених грошей я зберігаю. Ну, небагато, тому що мені доводиться платити страховку за машину, купувати новий одяг, квитки в кіно, компакт-диски й бензин. І отут почалося. Мені прочитали ще одну лекцію - про важливість робити заощадження на навчання в коледжі й одержання потім гарної роботи. Моя гарна подруга вчилася в коледжі, а потім не змогла знайти роботу за своїм фахом. Може бути, я рік попрацюю до вступу до коледжу, хоча б неповний робочий день. Але готовий заставитися - батьки цього не схвалять.

Четвер, 06.02. - Я одержав підвищення! Мій бос зробив мені комплімент щодо моєї «ділової етики». А я и не знав, що вона в мене є. Він звільнив робітницю, що закінчила школу, тому що вона увесь час спізнювалася й припускалася занадто багатьох помилок. Я здивувався, що він це зробив, тому що зараз дуже важко знайти працівників, оскільки рівень безробіття дуже низький. Він запитав мене, чи не хочу я працювати більше часу. Він готовий послати мене на навчальні курси щодо користування новим комп'ютером, який він тільки що купив. Ух! Мені б сильно постали у пригоді ці гроші, але що буде з вільним часом, якого в мене й без того мало.

Вправа 1-3