Тема 2: «Розвиток малого бізнесу в регіоні»

Актуальність теми. Розвиток малого бізнесу один з перспективних напрямів створення конкурентного середовища. Малий бізнес має як економіко-виробничі та соціально-економічні переваги, а саме: гнучкість, динамізм, пристосування до мінливостей технології, здатність оперативно створювати та упроваджувати нову техніку та технологію, забезпечення соціальної стабільності, насичення ринку праці новими робочими місцями, відкритість доступу та легкість входження до цього сектора економіки, так значні соціально-психологічні переваги, в основі яких лежить специфічна мотивація до праці, яка передбачає подолання елементів відчуження і залучення елементів економічного та неекономічного заохочення.

У зв’язку з нестабільністю стану української економіки та законодавства значна частина малих підприємств диверсифікує свою діяльність і, по суті, вони є багатопрофільними підприємствами. Це істотно підвищує їх становище на ринку за рахунок внутрішнього перерозподілу ресурсів і діяльності в різних сегментах ринку.

Дослідження природи малого бізнесу, його місця та ролі в економіці України, а також проблеми його розвитку є об’єктом уваги таких вчених як Барановський О., Берницька Д.І., Бесєдін В., Музиченко А., Сакалі М., Білоус Г., Варналій З.С., Виноградська А., Галан Н.І., Романов М. В., Онищук Я. В., Гончарова Н. В., Шумил І.А., Мусіна Л.О., Остролуцький М.В. та багато інших.

Подальший динамічний розвиток малого бізнесу значно сприяє загальноекономічному зростанню. Однак його активність стримується фінансовими та інформаційними бар’єрами. Разом з тим окремі аспекти цієї багатогранної проблеми залишаються дискусійними і потребують подальшого дослідження. До них належать вивчення особливостей, місця та ролі розвитку малого бізнесу в регіоні, визначення основних напрямів розвитку на перспективу, розробка цілеспрямованої державної політики в сфері підтримки малого бізнесу, удосконалення фінансово-кредитного та інформаційно-консультаційного забезпечення.

Теоретична і практична значимість вказаних проблем зумовила вибір теми дослідження та її актуальність і цільове спрямування дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо формування та перспектив розвитку малого бізнесу в регіоні. Відповідно до поставленої мети, у магістерській роботі передбачалось розв’язати такі основні завдання наукового дослідження:

• вивчення і узагальнення теоретичних та науково-методичних основ розвитку малого бізнесу ;

• аналіз розвитку малого бізнесу в Україні;

• обґрунтування ролі та місця підприємств малого бізнесу в економіці Запорізької області;

• оцінка розвитку малого бізнесу в сільському господарстві Запорізької області;

• впровадження державних та регіональних програм підтримки малого бізнесу;

• оцінка фінансово-кредитних відносин;

• дослідження інформаційно-консультаційного забезпе-чення функціонування малого бізнесу

Об’єктом дослідження є підприємства малого бізнесу різних організаційно-правових форм власності України та Запорізької області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних та практичних проблем, пов’язаних зі складовими розвитку малого бізнесу в регіоні.

Методи дослідження. Методика дослідження передбачає:

• вивчення законодавчих і нормативно-правових актів, пов’язаних з формуванням малого бізнесу в Україні;

• літературний огляд теоретичних основ, висвітлених у працях вітчизняних і зарубіжних авторів за темою дослідження;

• обробку і системний аналіз статичної інформації за темою дослідження щодо країни в цілому і Запорізької області, зокрема;

• дослідження окремого сільськогосподарського підприємства та методики його кредитування банком;

• розробку пропозицій щодо організаційно-економічних напрямків формування і розвитку малого бізнесу в регіоні.

Основні положення роботи базуються на даних офіційних матеріалів Державного комітету статистики України, обласного управління сільського господарства й продовольства, статистичних служб Запорізької області, річних звітів фермерського господарства, методик оцінювання класу позичальника банками.

Дослідження проведено на основі діалектичного методу пізнання, системного підходу до його предмету. Залежно від поставлених завдань у ході дослідження використано наступні методи: анкетування, табличний, порівняльний, абстрактно-логічний та графічний. При прогнозуванні використано наступні методи: розрахунково-конструктивний, метод оцінки кредитоспроможності позичальника.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

• вдосконалено методику кредитування комерційними банками в напрямку зміни їх кредитної політики, яка полягає в розширенні складу застави майна по кредиту щодо оцінки кредитоспроможності позичальника. Зокрема, рекомендовано брати в заставу по забезпеченню кредиту не тільки нерухомість, автотранспорт, обладнання та депозит, але ще і майбутній врожай, із обмеженням не більше 20% в загальній структурі застави майна. Це дасть змогу заробити банкам на отриманні більших відсотків від більших сум наданих кредитів, а сільськогосподарським виробникам вчасно та в повному обсязі залучити кошти на поповнення обігових коштів для сільськогосподарського циклу, що дасть змогу покращити якість та кількість майбутнього врожаю, що спричинить збільшення майбутніх прибутків.

Практичне значення одержаних результатів. Впровадження цього методу надасть змоги підприємствам малого бізнесу розширити спектр запропонованої застави, та змоги вчасно отримувати більші суми кредитів для розвитку свого бізнесу. Тому що майно, яким володіють на даний час власники підприємств виробників сільськогосподарської продукції складається в основному із застарілої неліквідної сільськогосподарської техніки та нерухомості. Банкам це дасть можливість розширити клієнтську базу сільськогосподарських товаровиробників, більш диверсифікувати ризики неповернення кредитів, отримувати більші проценти за користування кредитами. Основні положення щодо цього методу запропоновані до використання Регіональному управлінню АТ «ПроКредит Банку» (Довідка про впровадження результатів дослідження від 16.12.2009 року).

Структура та обсяг магістерської роботи. Робота викладена на 142 сторінках комп’ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 57 найменувань, містить 15 таблиць, 20 рисунків та 10 найменувань додатків.

2. На етапі написання наукової праці найдоцільнішим є шлях викладення результатів, здобутих у процесі досліджень, які розкривають сутність задуманої теми за методом сходження від абстрактного до конкретного. Порядок дослідження і структура тексту можуть не збігатися. Інколи буває так, що автор пише текст частинами, відповідно до зібраного матеріалу. При тако­му порядку написання роботи автор повинен неодноразово звертатися до тих самих джерел. Проте з метою апробації досліджуваної роботи, перевірки правиль­ності своїх ідей доцільно готувати окремі розділи, параграфи роботи у вигляді статей, тез для виступу на конференціях, се­мінарах тощо. Апробовані таким чином матеріали легше «вмонтувати» у загальний текст роботи.

Перед написанням тексту роботи слід скласти календарний план поетапного його виконання. Необхідно звернути увагу на забезпечення безперервності в роботі, домагатися того, щоб кожного дня були отримані певні результати. Слід також відвести певний час і на доробку тексту, врахування критичних зауважень рецензентів, остаточне його редагування, комп’ютерний набір, роздрукування і ретельну перевірку за допомогою програми «Редактор». Важливо дотримуватись наукового стилю написання тексту. Найяскравіше стиль проявляється у співвідношенні мови та мислення. Науковець повинен вміти вибрати головне та істотне, не допускати нагромадження непотрібних, малозначущих слів і фраз, писати чітко, ясно, стисло.

Важливою вимогою для творчої наукової роботи є вміння критично відобразити існуючі погляди на проблему, шляхи її дослідження й розв’язання. Для цього необхідно не просто перелічити різні позиції на проблему, а й критично проаналізувати кожну з них, чітко висловити й обґрунтувати свій погляд на неї.

Під час написання наукової роботи слід правильно використовувати техніку цитування, особливо в тому випадку, коли дослідник посилається на авторитетне джерело, виражає нову думку або наводить нові факти. Цитата — це своєрідний вид фактичного матеріалу, частина тексту, запозичена в інших авторів, тому її слід брати в лапки і точно вказувати джерело, щоб уникнути звинувачення в плагіаті. Доцільно також звертатися до цитат, коли треба піддати критиці думку того чи іншого автора, його концепцію.

Часто виникають труднощі в написанні вступу або першого розділу. Якщо дослідник має добре підібраний матеріал, можна почати з того розділу, який йому найбільше подобається, а потім приступити до першого, як правило, історико - оглядового розділу і лише наприкінці — до вступу та висновків. Досвід багатьох дослідників вказує також на доцільність підбиття підсумків отриманих результатів наприкінці кожного параграфу і розділу

Завершальною стадією виконання наукової роботи є її редагування. Можна проводити редагування по частинах (розділах), але однаково необхідно редагувати текст цілої, скомпонованої наукової роботи. Метою редагу­вання є перевірка наукового тексту: по-перше, на загальну грамотність (граматика, морфологія і синтаксис); по-друге, на професійну грамотність (термінологія, апарат посилань, фактологічна база, фундаментальні закони відповідної галузі науки); по-третє, на логічну грамотність (відповідність законам логіки, правилам аргументації й доведення); по-четверте, на методологічну грамотність (коректне використання методологічного інструментарію філософського, загальнонаукового і спеціально-наукового рівнів); по-п’яте, на технічну і графічну грамотність у наведених таблицях, графіках, діаграмах, схемах, ілюстраціях; по-шосте, на естетичність і виконання необхідних вимог щодо гармонійного форматування тексту.