Проблеми теорії держави та права

1. Історія виникнення та становлення теорії держави і права.

Історія становлення ТДіП пов’язується з трьома етапами та залежить від різновиду правової системи, оскільки ця категорія відома лише романо-германській системі, а в рамках англо-американської системи категорія ТДіП є рівнозначною категорії юриспруденція.

І-й етап. – Виникнення Енциклопедії права. Пов’язано з виданням у 1675 році підручника Генніуса „Універсальна енциклопедія права”. Пізніше положення Енциклопедії права були розвинуті у роботах Неволіна, Чичеріна та Трубецького. В період свого становлення Енциклопедія права як дисципліна не мала системного характеру та чітко визначеного предмету дослідження. Вона вміщала огляд існуючих правових наук та найпростіші знання про правові категорії. В подальшому в процесі вдосконалення Енциклопедії права в 70-х рр. ХІХ ст. в країнах Західної Європи та в Росії з’являється ТДіП, що характеризується як узагальнююча юридична дисципліна.

ІІ-й етап. – Філософія права виникла на основі ідеї природного права і була започаткована в 1798 році на основі праць Гуго та пізніше Гегеля. Основним призначенням цієї науки стало визначення сутності та світоглядової природи державно-правових категорій. Філософія права характеризувалась як сукупність філософсько-правових теорій, що визначала сутність юриспруденції. Наявність філософії права характеризує англо-американську правову сім’ю і поступово набирає характеру науки юриспруденція.

ІІІ-й етап. – Виникнення ТДіП характеризує континентальну правову сім’ю і пов’язується з 70-ми рр. ХІХ ст. та працями Меркеля. Основним призначенням цієї науки була характеристика права як системного утворення, що забезпечує зв’язок держави та суспільства і визначає можливості та шляхи осмислення філософської сутності правової дійсності.

2. Підходи до характеристики сутності держави.

Держава – це політико-правова категорія, яка характеризується різноманітністю підходів до її характеристики та сутності.

Сутність держави складає багатогранна категорія, що включає взаємодіючи та взємозв’язуючи внутрішні та зовнішні сторони, які забезпечують характеристику держави, як універсального засобу управління суспільства.

Підходи до сутності держави:

1. класичний;

2. сучасний.

1. Класичний – передбачає 4 аспекти такої сутності:

Класовий - характеризує Д. як засіб відображення інтересів економічно пануючого класу;

Національний – характеризує Д. як засіб відображення інтересів певної нації як суб’єкта державотворення;

Релігійний – характеризує Д. як засіб визначення відношення суспільства до релігійних догм на підставі застосування принципів свободи совесті;

Гносеологічний – характеризує Д. теоретико-правову категорію, що має власні ознаки і обов’язкове функціональне призначення.

2. Сучасний – містить в собі 7 підходів до аналізу сутності Д.:

1) теологічний – аналізує Д. як явище, яке існує в суспільстві завжди, т.к. виникає під впливом вищого розуму (метафізичн. метод);

2) класичний – характеризує Д. як засіб силового тиску і може бути визначен на підставі діалектичного методу;

3) соціологічний – розглядає Д. як юридичну персоніфікацію нації, що забеспечує реалізацію соціальний функцій з гарантування соціальних прав людини (застосовується на порівняльному і діалектичному методах);

4) загально – філософський – рзглядає Д. як певне явище, що відрізняється від інших системою особливих якостей, процесом еволюційного розвитку і спеціальним призначенням (філософьки методи – методи формальної логіки);

5) соціальний – підкреслює таку особливість Д. як відображення інтересів певної соціальної групи, а також визначання ціх інтересів як приоритетних. Гарантує їх дотримання та виконання (метод порівняння, соціологічний);

6) інформаційно – кібернетічний – розглядає Д. як структуру, яка діє на основі різноманітних системних зразків (інформація стосовно діяльності Д. передається на рівні державних органів, а потім до населення (функціональний, системний-структурний методи);

7) юридичний – характеризує Д. з точки зору сукупності її ознак і визначає її особливості, як політико-правової організації (метод системного аналізу та функціональний);

В сучасній юридичній науці обгрунтовується 3 підходи до визначення сутності права:

А) гносеологічний – полягає в обгрунтуванні властивостей права, які надають можливість віднести цю категорію до політико-правової сфери, а також визначити ці її особливості, які надають змову відрізнити її від інших категорій. Такими властивостями є: - обов’язковість;

- системність;

- неперсеніфікованість;

- процедурність;

- інститутійність;

- формальність;

- документальність.

Важлимвим аспектом гносеологічної сутності права є його взаємодія і з суспільством та державою. Методологічну основу розуміння цього аспекту сутності права становить логічний, діалектични, метафізичні методи).

Б) класово-вольовий – визначає право, як засіб відображення класових інтнресів, визначає право відповідно до матеріальних умов розвитку суспільства. Саме цей аспект надає можливість встановити взаємодію економічної та правової систем, а також охарактеризувати взаємозаежність політичної системи суспільства, центральним елементом якої є Д. Методологічну основу складають системно-структурний та функціональний методи.

В) дінамічний – включає в себе 2 рівні:

1. пов’язується з характеристикою права як категорії, що розвивається, та залежить від об’єктивних умов функціонування суспільства , що обумовлює ефективність права і позитивний результат дії права;

2. надає можливість розмежувати право з законом, охарактеризувати право як певну міру справедливості, як засіб забеспечення доцільної взаємодії різноманітних інтересів і як засіб забеспечення системності суспільства.

Такі закономірності можуть змінюватися і тому методологічну основу такої сутності права становлять діалектичні, а іноді порівняльні методи.