Концепція релігії Однієї економічної регуляції для лікування хвороб суспільства недостатньо. Вирішальна роль у цьому план: належить моральній регуляції. Тому найяскравішим втіленням є його концепція релігії. Саме вона повинна виконі функції суспільного об'єднувача: дисциплінарну (забезпечення єдності суспільства), відтворюючу (засезле-гіроцесу передання культурної спадщини новим поколінням Мораль Крім релігії та церкви, об’єднанню і цілісності суспільства сприяє мораль як система правил поведінки її складниками є сімейна, професійна та громадянська мораль. Саме мораль здатна подолати роздвоєння людини, яка у нього трактується як Homo duplex, тобто істота двоїста, що має біологічне та соціальне начала. Якщо суспільство послаблює свій контроль над людьми, то виникає стан аномії. протилежний моральному здоровому нормальному стану суспільства, утворюється моральний вакуум (старі норми й моральні принципи вже не діють, а нові ще не : і не утвердилися як такі, які всі визнають).

Еміль Дюркгейм (1858-1917) - соціолог і філософ, засновник французької соціологічної школи. Його численні праці впливали і продовжують впливати на розвиток соціологічної думки. Особливо вагомий внесок Дюркгейм зробив у розуміння проблеми предмета та методу соціології як самостійної науки. Дюркгейм сформулював концепцію еволюційного розвитку суспільства від механічної до органічної солідарності. Він стверджував, що в традиційних суспільствах існує лише механічна солідарність людей на основі одноманітності виконуваних ними функцій. У суспільствах, де поділ праці набирає різноманітних форм, кожен індивід починає здійснювати спеціальну функцію, формується новий тип органічної солідарності. Таке суспільство нагадує організм з його різноманітними органами, що відіграють певну своєрідну роль у його межах, організм, в якому формується органічна солідарність людини з певними духовними та моральними цінностями. Звідси Дюркгейм стверджує, що нормальний стан суспільства повинен базуватись на спеціалізації функцій, професіоналізації, розвинутому економічному плануванні. Ненормальний стан суспільства він пов’язує зі зростанням протиріч аналізує його прояв як аномію.

Аномія - дезінтеграція- суспільства й особи, відсутність чіткої моральної регуляції поведінки індивідів у перехідному становищі суспільства.

Дюркгем сформулював поняття соціальні факти - дії, вчинки, характеристики поведінки людей, соціальних груп, матеріальні і духовні продукти людської діяльності, погляди, думки, оцінки людей, їх взаємодія. Завданням соціології є дослідження соціальних фактів, встановлення їх впливу на соціальні дії особистості.

Роль Е. Дюркгайма в історії соціології Отже, роль Е. Дюркгейма в історії соціології є дуже важливою, він суттєво вплинув на подальший розвиток світової соціологічної думки. Його внесок у поступ соціології полягає в обгрунтуванні особливого предмета й методу цієї науки.

Він звернув увагу на фундаментальні проблеми соціологічної науки, такі як:

• природа суспільства як системи, що саморегулюється;

• причини об'єднання людей у суспільство:

• нормальний і патологічний стан суспільства;

• значення інститутів виховання й контролю у процесі соціалізації людини;

• принципи підходу до аналізу суспільних явищ;

• соціологічне обгрунтування політики реформ тощо.

Макс Вебер (1864-1920) - німецький соціолог, що вважається засновником «соціальної дії», «розуміючої» соціології. Вебер наголошує, що не можна вивчати людську діяльність так само як астроном досліджує рух небесних тіл. Людина є істота свідома, тому варто намагатися зрозуміти її дії як осмислені, спрямовані на певну мету та засоби її досягнення. Соціолога гри цьому цікавить не те що індивіди роблять, а те, чому вони щось роблять. Соціологія досліджує дії, вчинки індивіда чи групи індивідів.

Роль М. Вебера в історії соціології⁰® Таким чином, М. Веберу належить центральне місце у класичній соціології. Його ідеї залишаються актуальними і в сучасних умовах, що дає підстави говорити про "веберівський ренесанс", або відродження значущості його творчої спадщини нині, на початку XXI ст. Для соціології найважливішими є такі його положення:

• суспільство — це автономна реальність, докорінно відмінна від природи:

• ця відмінність полягає в тому, що в суспільстві діє наділена свідомістю людина, вчинки і поведінку котрої покликана досліджувати у свій специфічний спосіб соціологія;

• специфіка дослідницького методу соціології полягає у намаганні зрозуміти сенс вчинків і саму діючу особу;

• із розвитком суспільства і самої людини в її діях зростає момент раціональності;

• зростання раціонаїьності в ході історичного розвитку є однією з головних тенденцій поступу людства загалом;

• соціологія як наука повинна бути вільною від суб'єктивних оціночних суджень;

• професійна етика соціолога вимагає унезалежнення від пануючих у суспільстві ідеологій та власних пристрастей . симпатій.

Наукова вага М. Вебера у розробці гуманістичної соціології полягає у тому, що він поставив людину, її активність : творчість у центр наукового дослідження.

Вебер завершує важливий етап становлення та розвитку соціології як науки в країнах Західної Європи в XIX - початку XX ст.