Культура Відродження, хоч і стаю надбанням відносно нечисленної соціальної спільності освічених людей рших \фа\н Є&ропи, проте ірооїш шомии 6\ШЖ, ЙШ, Ш>и\Х ріЩ ^

праці, швидше, належать до соціальної фанпшстики, аніж мають соціально-філософську основу, однак закіадені в них ідеї дали поштовх розвиткові прокомуністичного світогляду в багатьох соціальних теоріях та течіях.

2. Класична соціологія XIX- XX ст.

Головна причина розвитку соціології полягала в тому, що соціальні відносини наприкінці першої половини XIX ст. настільки ускладнилися, що філософські науки не могли розв 'язувати проблеми традиційними методами. Для осмислення нових соціальних процесів необхідна була і нова наука — соціологія.

Перша половина XIX ст. - період бурхливого промислового розвитку передових країн, пов’язаного з використанням досягнень науки й техніки, фундаментальними відкриттями. Відбуваються складні та масштабні соціально-політичні конфлікти у Франції, Англії, Нідерландах, в результаті яких виявилось серйозне відставання знань людей про самих себе та про суспільство, де вони живуть і працюють. Так, високий рівень соціально- політичних відносин у Франції викликав необхідність та став сприятливою умовою формування соціології як самостійної науки, засновником якої став Огюст Конт (1798-1857).

Становлення соціологічних знань від часів античності до наших днів - безперервний та послідовний процес. Досягнення всіх наук - філософії, історії, теорії політики, права, природознавства - мали в собі елементи соціологічних знань. Докорінні зміни умов та змісту життєдіяльності людей, а водночас і соціальної свідомості початку XIX ст., підготували оформлення соціології як окремої, специфічної, самостійної науки.