- •Рецензенти:
- •Розділ 1. Правові та організаційні питання охорони праці
- •Тема 1. Основи державної політики в області охорони праці Законодавча і нормативна база України з охорони праці
- •Державні нормативно-правові акти з охорони праці (днаоп)
- •Міжнародна співпраця
- •Закон України „Про охорону праці”. Основні положення
- •Укладання трудового договору
- •Стимулювання охорони праці
- •Система державного управління охороною праці
- •Державний нагляд і суспільний контроль в області охорони праці
- •Види відповідальності за порушення законодавства з охорони праці
- •Тема 2. Організація охорони праці на виробництві
- •Служба охорони праці на підприємстві
- •Навчання з питань охорони праці
- •Фінансування охорони праці
- •Функції управління охороною праці на підприємстві
- •Прогнозування
- •Планування
- •Організація і координація
- •Мотивація
- •Контроль
- •Тема 3. Виробничий травматизм і профзахворювання Основні поняття
- •Причини нещасних випадків і травм
- •Класифікація нещасних випадків і травм
- •Розслідування нещасних випадків на виробництві
- •Порядок розслідування нещасних випадків Звичайне розслідування
- •Спеціальне розслідування
- •Розслідування професійних захворювань і отруєнь
- •Звітність, інформація і аналіз причин нещасних випадків
- •Методи аналізу виробничого травматизму
- •Тема 4. Економічне та соціальне значення охорони праці
- •Визначення витрат на реалізацію заходів щодо покращення умов та охорони праці
- •Оцінка соціальної та соціально-економічної ефективності заходів щодо покращення умов та охорони праці
- •Визначення економічного ефекту за результатами здійснення заходів щодо покращення умов та охорони праці
- •Розділ 2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •Тема 5. Мікроклімат виробничих приміщень
- •Способи забезпечення нормальних умов мікроклімату
- •Промислова вентиляція і кондиціонування
- •Чистота повітря робочої зони
- •Тема 6. Небезпечні чинники виробничих процесів
- •Освітлення
- •Ультразвук
- •Інфразвук
- •Вібрація
- •Електромагнітні поля і випромінювання
- •Розділ 3. Основи техніки безпеки
- •Тема 7. Електробезпека Вплив електричного струму на організм людини
- •Фізичні і фізіологічні показники електроураження
- •Класифікація приміщень і установок по електробезпеці
- •Крокова напруга
- •Способи і засоби захисту від електроураження
- •Призначення та область застосування захисного заземлення і занулення
- •Розділ 4. Пожежна безпека
- •Тема 8. Основи пожежної безпеки Процес горіння
- •Пожежна небезпека речовин
- •Оцінка пожежної небезпеки виробництва
- •Визначення категорії будівлі за вибухопожежною та пожежною небезпекою Вогнестійкість будівель і споруд
- •Способи пожежогасіння
- •Основні вогнегасні речовини і засоби
- •Засоби пожежогасіння
- •Евакуація людей
- •Завдання для самостійного опрацювання
- •Тематика рефератів
- •Теми практичних занять
- •Відповіді на тести
- •Термінологічний словник
- •Список літератури
Пожежна небезпека речовин
Залежно від характеристики горючих матеріалів і речовин або об'єкту, що горить, пожежі поділяються на п'ять класів:
А. Пожежі звичайних твердих горючих матеріалів, в результаті горіння яких утворюється тліюча зола (папір, дерево, вугілля).
В. Пожежі горючих рідин і твердих речовин, які при горінні плавляться і горять як рідини, не утворюючи при горінні золи.
С. Пожежі горючих газів.
D. Пожежі металів і їх сплавів.
Е. Пожари електроустановок, що знаходяться під напругою.
Здатність швидко займатися визначає небезпеку речовини. Всі горючі речовини поділяються на:
– тверді – горючі Г (здатні до самозаймання, самостійного горіння – це органічні речовини);
- важкогорючі В (припиняють горіння після видалення джерела запалювання – містять спалимі та неспалимі речовини);
- негорючі Н (не здатні горіти у повітрі, від джерела запалювання не займаються, але можуть представляти небезпеку у зв'язку з втратою міцності — гнуться, обрушуються);
– рідини – спалимі рідини СР (здатні самостійно горіти після видалення джерела запалення, температура спалаху tcn> 61°C);
- легкозаймисті ЛЗР (здатні самостійно горіти після видалення джерела запалення з tcn< 61°C);
– горючі гази ГГ;
– пил - вибухонебезпечний ВП (пил з нижньою межею поширення полум'я до 65 г/м3);
- пожежонебезпечний ПП (пил з нижньою межею поширення полум'я більше 65 г/м3).
Якщо ГГ змішується з повітрям відбувається стійке горіння. Якщо ГГ змішується з повітрям до внесення джерела займання, то при певних концентраціях можливий вибух. Так можуть горіти і вибухонебезпечний пил (магній, титан, бронза, вугільний пил і т. п.), пари СР і ЛЗР (гасу, бензину, спирту і т. п.).
Дуже багато речовин, які у нормальному стані є негорючими, при дрібнодисперсному подрібненні набувають горючих і вибухонебезпечних властивостей. Фізико-хімічні властивості аерозолів такі, як велика поверхня контакту з киснем, збільшують їх активність і вибухонебезпеку.
Оцінка пожежної небезпеки виробництва
Категорія пожежної небезпеки приміщення (будівлі, споруди) – це класифікаційна характеристика пожежної небезпеки, що визначається кількістю і пожежонебезпечними властивостями речовин і матеріалів, які знаходяться в об'єкті з урахуванням особливостей технологічних процесів, розміщених в ньому виробництв.
Категорія А (вибухопожежонебезпечні приміщення)
Горючі гази, легкозаймисті рідини з температурою спалаху не більше 280С у такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні парогазоповітряні суміші, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.
Речовини і матеріали, що здатні вибухати та горіти при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним у такій кількості, що розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні перевищує 5 кПа.
Категорія Б (вибухопожежонебезпечні приміщення)
Горючий пил або волокна, легкозаймисті рідини з температурою спалаху більше 280С, горючі рідини в такій кількості, що можуть утворювати вибухонебезпечні пилоповітряні суміші або пароповітряні, при спалахуванні яких розвивається розрахунковий надлишковий тиск вибуху в приміщенні, що перевищує 5 кПа.
Категорія В (пожежонебезпечні приміщення)
Горючі та важкогорючі рідини, тверді горючі та важкогорючі речовини і матеріали (в тому числі пил і волокна), речовини та матеріали, що здатні при взаємодії з водою, киснем повітря або одне з одним горіти, за умовами, що приміщення, в яких вони знаходяться (використовуються), не належать до категорій А та Б.
Категорія Г (пожежобезпечні приміщення)
Негорючі речовини та матеріали в гарячому, розжареному або розплавленому стані, процес обробки яких супроводжується виділенням променистого тепла, іскор, полум'я; горючі гази, рідини, тверді речовини, які спалюються або утилізуються як паливо.
Категорія Д (пожежобезпечні приміщення)
Негорючі речовини та матеріали в холодному стані. Допускається відносити до цієї категорії приміщення, в яких знаходяться горючі рідини в системах машин, охолодження та гідроприводу устаткування, в яких не більше 60 кг в одиниці устаткування при тиску не більше 0,2 мПа, кабелі електропроводки до устаткування, окремі предмети меблі на місцях.
Згідно з ПУЕ приміщення поділяються на вогненебезпечні (П-1, П-ІІ, П-ІІа, П-ІІІ) і вибухонебезпечні (В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, В-ІІ, В-ІІа) зони.
Клас П-І – приміщення, в яких використовуються або зберігаються тверді спалимі рідини з температурою спалаху парів вище ніж 610С (склади мінеральних масел, насосні станції спалимих рідин).
Клас П-ІІ – приміщення, в яких виділяється спалимий пил або волокна з нижньою концентраційною межею займання більш ніж 65 г/м3 до об'єму повітря, які не можуть утворювати вибухонебезпечні суміші (деревообробні цехи, малозапилені цехи, млини).
Клас П-ІІа – приміщення, в яких утворюються тверді спалимі матеріали без виділення пилу і волокон (склади паперу, цехи зберігання меблів).
Клас П-ІІІ – зовнішні установки, в яких використовуються спалимі рідини з температурою спалаху, більшою ніж 61°С, або тверді спалимі речовини (склади палива і деревини).
По газу – В-І, В-Іа, В-Іб, В-Іг, по пилу - В-ІІ, В-ІІа.
Клас В-І – приміщення, в яких виділяються спалимі гази або пари легкозаймистих речовин у такій кількості і мають такі властивості, що можуть утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних умовах роботи (постійно існує вибухонебезпечна концентрація через завантаження-розваптаження технологічних апаратів, зберігання або переливання легкозаймистих речовин).
Класи В-Іа та В-ІІа – приміщення, в яких вибухонебезпечні суміші утворюються в результаті аварії або несправності апаратів, установок, а в нормальних умовах роботи технологічного обладнання вибухонебезпечні суміші не утворюються.
Клас В-Іб – приміщення характеризуються такими ж показниками, як і В-Іа, але мають наступні особливості:
- спалимі гази мають високу нижню межу вибуховості (15% і більше та різкий запах при гранично допустимих концентраціях);
- може мати місце локальна вибухонебезпечна концентрація;
- спалимі гази легкозаймистих речовин знаходяться в таких кількостях, які в приміщенні не створюють загальної вибухонебезпечної концентрації, робота з ними проводиться без використання відкритого вогню. Ці приміщення відносяться до невибухонебезпечних за умови, що робота виконується у витяжних шафах.
Клас В-Іг – зовнішні установки, в яких містяться вибухонебезпечні пари, гази і легкозаймисті речовини (сховища легкозаймистих речовин).
Клас В-ІІ – приміщення, в яких виділяється пил, що переходить у завислий стан і здатний утворювати з повітрям й іншими окислювачами вибухові системи при нормальних нетривалих режимах роботи технологічних апаратів та обладнання.
Згідно з ПУЕ в пожежонебезпечних зонах використовується електрообладнання закритого типу, у вибухонебезпечних зонах і зовнішніх установках необхідно використовувати вибухозахищене електрообладнання.
