Неоінституційна теорія фінансування

Неоінституційна теорія фінансування досліджує діяльність окремих інституцій та фінансові відносини, які виникають між ними, у комплексі та взаємозв’язку.

Вона відстоює необхідність функціонування фінансових посередників, використання різноманітних форм організації бізнесу та різних видів фінансування.

Теорія пояснює наслідки нерівномірного доступу до інформації учасників фінансових відносин та використовування у власних інтересах переваг в інформаційному забезпеченні сторін, що мають доступ до інформації.

Серед концепцій неоінституційної теорії виділяють 2 основні:

1. теорія агентських відносин;

2. теорія фінансового посередництва.

Теорія агентських відносин

Предметом дослідження є форми коопераційних зв’язків між окремими економічними суб’єктами, які прагнуть реалізувати свої інтереси.

Проблема полягає в тому, що досягаючи своїх цілей, одні групи інтересів вступають в протиріччя з іншими групами.

Діючі економічні суб’єкти вважаються агентами, а суб’єкти, досягнення цілей яких безпосередньо залежать від указаної діяльності – принципалами.

Головна мета теорії – узгодити фінансові відносини та умови відповідних договорів таким чином, щоб забезпечити баланс інтересів принципала і агента, тобто оптимізувати розподіл результатів діяльності між принципалом і агентом.

Теорія досліджує конфлікт між капіталодавцем (інвестором, кредитором) та капіталоодержувачем (об’єктом інвестицій, боржником, менеджером), який може виникнути в результаті асиметрії в інформаційному забезпеченні.

З метою зменшення ризиків, що виникають під час означених конфліктів, теорія передбачає використання таких інструментів:

• оцінка кредитоспроможності і санаційний аудит;

• призначення представників кредиторів у виконавчі органи підприємства;

• постійний моніторинг діяльності об’єкта інвестування;

• надійне кредитне забезпечення;

• спеціальні фінансові застереження у кредитних договорах.

Фінансове посередництво

Фінансові посередники - це великі структури, які допомагають приватним особам, що мають заощадження диверсифікувати їх (вкласти капітал у різні підприємства).

Це:

- банківська система;

- небанківські кредитні інститути;

- контрактні фінансові інститути.

Система спеціалізованих фінансових посередників може надати тим, хто має заощадження, більші вигоди, ніж просто можливість одержувати відсотки.