15. Особливості економічної оцінки виробничої програми підприємства

Аналіз виробничої програми підприємства розпочинають з дослідження її економічної обґрунтованості. Для того, щоб виробнича програма була економічно обґрунтована, при її розробці необхідно керуватися бізнес-планом, у якому, поряд з іншими показниками, повинна бути така важлива інформація, як:

● характеристика основних видів продукції з описом її конкурентних переваг, обґрунтуванням цінової політики, розрахунком оптимальних замовлень;

● оцінка ринку збуту: ємність ринку, характеристика потенційних клієнтів:

● дослідження конкурентів: назва фірми, обсяги продажу продукції конкурентів;

● план маркетингу: канали збуту продукції, реклами, методи стимулювання, продажу продукції;

● план виробництва: виробничі потужності, обсяги виробництва, матеріально-технічне постачання, організація контролю якості, витрати на виробництво.

При оцінюванні економічної обґрунтованості виробничої програми враховують конкурентоспроможність продукції. Конкурентоспроможність продукції перебуває в тісному зв'язку з її якістю. Формулу конкурентоспро- можності можна подати так: КС = Якість + Ціна + Витрати на обслуговування.

Основні завдання аналізу виробничої програми для потреб управління:

● забезпечення реальної оцінки величини виробничої програми;

● планування виробничої програми;

● контроль за ефективністю проведення аналізу на основі достовірної та повної інформації;

● економічні розрахунки для досягнення оптимального балансу між величи- ною виробничої програми та її якістю.

Для оцінки економічної обґрунтованості виробничої програми аналі- тики повинні визначити мінімальний обсяг реалізації продукції, що забезпе- чує підприємству вихід за межі банкрутства. Цей гранично мінімальний роз- мір поставки називають критичним обсягом реалізації продукції. Він харак- теризує таку масу продажу продукції чи виконання робіт і послуг, за якої витрати на виробництво і збут продукції дорівнюють виторгу від реалізації. Визначається максимальний обсяг випуску виробів, що реально може бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства. Проводяться розрахунки необхідного нарощування виробничої потужності впродовж пері- оду на який складено виробничу программу.

Отже, можна зробити висновок, що обґрунтованості виробничої прог- рами є важливим елементом успішного функціонування підприємств. Тому на підприємствах повинна проводитися робота, яка б дала змогу покращити аналіз виробничої програми, що значно покращить роботу даних підприємств.

16. Охарактеризувати методи прийняття планових рішень

Методи планування - це способи, прийоми, процедури, за допомогою яких здійснюється розробка планів підприємства. Частіше використовується не один, а комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.

Традиційні методи прийняття планових рішень

1. Нормативний метод. Суть методу полягає в тому, що розрахунок потреб підприємства у необхідних ресурсах на пла­новий період здійснюється на основі системи прогресивних норм та нормативів їх використання. Наприклад, норми запасів сировини, норми обслуговування робочих місць, нормативи ви­користання виробничих потужностей, норми використання ма­теріалів на одиницю продукції.

Норма - абсолютна максимально допустима величина ви­користання ресурсів (сировини, матеріалів, палива) для вигото­влення одиниці продукції (послуг).

Норматив - відносна величина, що визначає ступінь вико­ристання ресурсів.

2. Розрахунково-аналітичний. При цьому методі за осно­ву береться досягнутий рівень показників за попередній період. Розрахунок показників планового періоду базується на експерт­ній оцінці можливих змін.

3. Балансовий метод. Планування здійснюється на основі балансів, що відображують потребу підприємства у певних ви­дах ресурсів (матеріальних, трудових, фінансових) та джерела їх надходження. Завдяки балансам забезпечується взаємоузго­дження потреб підприємства у засобах виробництва та можли­востей для їх отримання. Кожен із показників балансу плануєть­ся окремо за допомогою інших методів.

4. Програмно-цільовий. Даний метод передбачає, що під­приємство для досягнення поставлених цілей (отримання необ­хідної величини прибутку, реалізація нової технічної або техно­логічної ідеї) розробляє відповідні програми та планує забезпе­чення їх виконання необхідними ресурсами.

5. Факторний метод. За цим методом планові показники обчислюються на основі їх фактичних величин у попередньому періоді. Вони корегуються внаслідок зміни певних чинників, що впливають на їх формування у плановому періоді та діяльність підприємства взагалі.

Даний метод дає змогу визначити роль окремих чинників у зміні планових показників. До таких впливових чинників від­носять: організаційні (вдосконалення організації праці), технічні (впровадження нової техніки або технології, технічне переосна­щення виробництва), зміну обсягів виробництва та номенклату­ри продукції, ін.

6. Граничний аналіз. Суть методу полягає у співставленні граничних витрат та граничних доходів підприємства. Він до­зволяє встановлювати та контролювати їх прибуткове співвід­ношення. Метод може використовуватися, наприклад, для вста­новлення цін на продукцію (послуги), визначення обсягів виро­бництва і т.д.