2. Зміст і значення оперативного фінансового плану

Оперативне фінансове планування необхідне підпри­ємству для контролю за фактичним надходженням грошових ко­штів на поточний рахунок, витрачанням коштів у процесі госпо­дарської діяльності та виконання поточного фінансового плану. Це пояснюється тим, що фінансове забезпечення операційної та інвестиційної діяльності відбувається за рахунок власних та за­лучених коштів і потребує повсякденного ефективного контролю за формуванням і використанням фінансових ресурсів.

Річний фінансовий план (план доходів та витрат) характеризує обсяг фінансових ресурсів, необхідних для фінансово-госпо­дарської діяльності за рік. Він є орієнтиром для фінансової робо­ти підприємств у плановому році.

Виконання фінансового плану здійснюється безпосередньо в процесі фінансово-господарської діяльності, забезпечуючи стабі­льну платоспроможність підприємства через оперативне фінансове планування. З цією метою доцільно складати оперативний фінансовий план (табл. 1).

Баланс надходжень коштів показує, коли в підприємства ви­никають тимчасово вільні кошти, а коли воно має додаткову по­требу в них. Це дає фінансовому менеджеру можливість тимча­сово вільні фінансові кошти вкласти на депозитні рахунки комерційних банків або інвестувати в цінні папери для одержан­ня доходів, а в періоди, коли виникає додаткова потреба, - забезпечити залучення коштів.

Більшість підприємств складають оперативні фінансові плани як окремі складові системи оперативного фінансового плануван­ня, зокрема платіжний, податковий календар та касовий план.

Платіжний календар складають на квартал із розбивкою за мі­сяцями або на місяць із розбивкою за декадами.

За допомогою платіжного календаря підприємство:

• узгоджує свої грошові надходження і майбутні витрати;

• формує інформацію про рух грошових потоків і витрат;

• здійснює аналіз платежів (за сумами і джерелами надходження);

• визначає потребу в короткостроковому кредиті за тимчасового «незбігання» грошових надходжень і зобов'язань;

• розраховує (за сумами і строками) тимчасово вільні грошові кошти підприємства та визначає найефективніші напрями їх ви­користання;

У платіжному календарі відображається весь грошовий оборот підприємства, позиковий та інші рахунки підприємства в банку, тобто фіксується рух грошових коштів за джерелами їх надхо­дження та напрямами використання.

У розділі календаря «надходження коштів» фіксуються всі ви­ди грошових платежів та надходжень підприємств незалежно від їхніх джерел та напрямів використання, тобто показано увесь грошовий оборот за певний проміжок планового періоду.

Інформаційною базою для складання платіжного календаря служать:

• план реалізації продукції;

• кошторис витрат на виробни­цтво;

• план капітальних інвестицій;

• виписки з рахунків підприємства і додатки до них;

• договори;

• внутрішні накази;

• графік випла­ти заробітної плати;

• рахунки-фактури.

Перевищення запланованих витрат над очікуваними надхо­дженнями означає недостатність власних можливостей для їх по­криття і може бути ознакою погіршання фінансового стану.

Основними заходами підприємства із забезпечення синхронно­сті грошових надходжень і платежів можуть бути такі:

• перенесення частини першочергових витрат на наступний календарний період;

• прискорення відвантаження і реалізації продукції;

• погашення дебіторської заборгованості;

• залучення додаткових джерел.

Надлишок грошових коштів переважно свідчить про фінансо­ву стійкість і платоспроможність підприємства. Для отримання додаткового прибутку ці кошти можуть бути інвестовані в корот­кострокові цінні папери.

Підприємства поряд з платіжним календарем складають по­датковий календар, де вказують перелік податків і дати їх спла­ти. Деякі підприємства розробляють платіжні календарі за окре­мими видами руху грошових коштів (платіжний календар з розрахунків із постачальниками, платіжний календар з обслуго­вування боргів тощо).

Крім платіжного і податкового календарів підприємство скла­дає касовий план — план обороту готівки, що відображає надхо­дження і виплати готівки через касу. Касовий план необхідний для контролю за надходженнями і витратами готівки. Особливе зна­чення має касовий план для підприємств торгівлі і громадського харчування, де значну частку надходжень становить саме готівка.

Касовий план усі підприємства мають подати за 45 днів до по­чатку відповідного кварталу до банку, що з ним підприємство уклало договір про розрахунково-касове обслуговування. Крім цього, касовий план необхідний підприємству ще й для того, щоб якомога точніше уявляти обсяг зобов'язань перед працівниками підприємства щодо виплати заробітної плати та інших виплат. Банку, котрий обслуговує підприємство, також необхідний його касовий план для складання власного зведеного касового плану з обслуговування своїх клієнтів.

Використання розглянутих систем і методів фінансового пла­нування забезпечує цілеспрямованість фінансової діяльності під­приємства і підвищує її ефективність.

Важливе місце в оперативній фінансовій роботі підприємства належить своєчасному погашенню кредиторської і стягненню де­біторської заборгованості.

На підприємстві має бути організований повсякденний оператив­ний контроль за платежами та надходженням матеріальних цінностей, виконанням фінансових зобов'язань перед бюджетом, державними цільовими фондами, банками. Необхідно періодично переві­ряти дебіторську заборгованість за даними бухгалтерського обліку та звітності, інвентаризації, виявляти сумнівну заборгованість.

Дебіторська заборгованість, що відповідає узгодженому сто­ронами строку оплати, є нормальним явищем у фінансово-госпо­дарській діяльності. Дебіторська заборгованість, яка перевищує погоджені строки платежів, знижує платоспроможність підпри­ємств. Саме тому необхідно ретельно аналізувати стан заборгова­ності кожного суб'єкта господарювання за такими статтями: роз­рахунки з покупцями, з підзвітними особами, з іншими дебіто­рами; векселі одержані; аванси видані; бюджетні платежі, платежі із соціального страхування, з оплати праці.

Підприємство, урахо­вуючи реальні умови, має постійно визначати та аналізувати:

• загальну суму дебіторської заборгованості, строки її виник­нення, питому вагу простроченої заборгованості, імовірність її погашення;

• відсоток неповернення дебіторської заборгованості, що при­падає на одного або кількох головних боржників;

• питому вагу векселів у загальному обсязі дебіторської за­боргованості (тимчасово розрахунки векселями призупинено).

У складі залучених коштів суттєве місце займає кредиторська заборгованість. Якщо кредиторська заборгованість підприємства виникає в процесі господарських зв'язків з іншими господарсь­кими суб'єктами в межах нормального документообороту та від­повідних форм розрахунків, то вона не суперечить чинному зако­нодавству і не може справити негативного впливу на фінансовий стан інших суб'єктів господарювання. Якщо ж кредиторська заборгованість виникла внаслідок порушення правил розрахунків та кредитування, вона призводить до фінансових ускладнень в інших підприємств.

Прострочення платежів постачальникам найчастіше буває тоді, коли на підприємстві не налагоджено чіткої фінансової роботи: оборотні кошти заморожені в дебіторській заборгованості або в наднормативних, непрокредитованих банком товарно-матеріаль­них цінностях; розмір власних оборотних коштів недостатній та не покриває необхідної мінімальної потреби підприємства в них Для забезпечення поточної діяльності.

Отже, постійний оперативний контроль, який здійснюється за допомогою платіжного календаря, є надзвичайно важливим засо­бом виконання поточного фінансового плану — плану доходів і витрат підприємства. Однак він не забезпечує реалізації завдань оперативного фінансового планування повною мірою. Тому під­приємства все більше використовують у фінансовому плануванні принципи так званого бюджетування.

Розгляньмо порядок формування бюджету грошових коштів під­приємством.

Основну частину продажу підприємство здійснює в кре­дит, і надходження грошей на її поточний рахунок відкладається на строк, визначений умовами угоди з покупцем продукції.

Фірма надає своїм покупцям відстрочку платежу на ЗО днів;

• 90% продажу здійсню­ються в кредит,

• 10% — з негайною оплатою.

90% залишку заборгова­ності оплачується через місяць, і до 10% — через два місяці після ви­ставлення рахунка.

Наприклад: якщо в січні було продано товарів на 250 тис. дол., то заборгованість у 25 тис. грн.. погашається негайно.

225 тис. грн., що становлять 100% залишку за кредитною угодою 90% (або 202,5 тис. дол.) мають надійти в лютому і 10% (або 22,5 тис. дол.) — у березні.

Аналогічно обчислюються грошові надходження в інші міся­ці.

Фахівці фінансового відділу фірми повинні враховувати можливі за­тримки з оплатою. У періоди економічних спадів строки оплати стають тривалішими, а частка безнадійних боргів збільшується.

Тому бюджет грошових коштів має ґрунтуватися на реальній ринковій ситуації.

Грошові кошти, що надходять від продажу продукції (робіт, послуг), використовуються підприємством і, відповідно, відо­бражають їх витрати.

Розпис витрат використовується для прогнозування суми чи­стих грошових потоків, а також складання бюджету грошових доходів і витрат на кожний місяць.

Сума чистих грошових по­токів може бути позитивною (надлишки) і негативною (дефі­цит).

Сальдо чистого грошового потоку на початок місяця збільшується на суму вхідного грошового потоку і зменшується на суму вихідного грошового потоку поточного місяця.

У такий спосіб визначається залишок чистого грошового потоку на по­чаток наступного місяця. У спрощеному вигляді цей бюджет можна представити так:

Б ю д ж е т г р о ш о в и х к о ш т і в