Мікробіологічна діагностика шигельозу

Бактеріологічний метод

І етап – посів досліджуваного матеріалу

Матеріал (фекалії, ректальні мазки, харчові продукти, секційний матеріал, сечу) при захворюванні на шигельоз посіяти одночасно на диференціально-діагностичні середовища Левіна⁴, Плоскирєва⁵ для отримання ізольованих колоній та у селенітове середовище для накопичення шигел. Посіви інкубувати у термостаті при t=37°С 18-24 години.

ІІ етап – виділення чистої культури збудника

Вивчити культуральні властивості мікроорганізмів, які виросли на середовищах Левіна та Плоскирєва: шигели утворюють невеликі (1-1½мм), круглі, опуклі, з рівними краями, безбарвні колонії з блискучою поверхнею, напівпрозорі, м‘якої консистенції. S.sonnei утворює два типи колоній: невеликі гладкі колонії правильної форми та великі плескуваті колонії з нерівними краями. При достатній кількості типових колоній поставити орієнтовну реакцію аглютинацію на склі з полівалентною аглютинуючою сироваткою для ідентифікації шигел. Частину аглютинабельної колонії посіяти на середовище Олькеницького для вивчення певних властивостей та виділення чистої культури. Якщо на середовищах Плоскирєва та Левіна росту мікроорганізмів немає, або відсутні колонії, характерні для шигел, зробити висів матеріалу з селенітового бульйону на середовища Плоскирєва та Левіна. Всі посіви поставити у термостат та інкубувати протягом доби.

ІІІ етап – ідентифікація виділеної культури:

1/ за біохімічними властивостями: зробити облік росту шигел на середовищах Олькеницького та Хісса.

На середовищі Олькеницького шигели ферментують глюкозу без газоутворення, змінюючи колір стовпчикової частини середовища, а лактозу ─ переважно не ферментують (колір скошеної частини не змінюється). Сірководень шигели не утворюють (почорніння середовища не спостерігається).

Тестами для диференціації шигел є: здатність ферментувати глюкозу з газоутворенням, лактозу, маніт та утворювати індол.

За результатами вивчення біохімічних властивостей шигел на середовищах Хісса визначають вид збудника (табл.1).

Таблиця 1

Біохімічні властивості бактерій роду Shigella

Види шигел	Ферментація							Утворення
	лактози	глюкози	мальтози	маніту	дульциту	сахарози	сірководню		ідолу
S. dysenteriae	─	к	─	─	─	─	─		─,+
S. flexneri	─	к/кг	±	+	─	─	─		─.+
S. boydii	─	к	±	+	±	─	─		─,+
S. sonnei	[+]	к	+	+	─	[+]	─		─

Умовні позначки: "+" - позитивна реакція, "─" негативна реакція, [+] - повільна ферментація (через 48-72 години), "к" - ферментація до кислоти, "кг" – ферментація до кислоти та газу, "±" – більша кількість штамів дає позитивну реакцію, менша – негативну, "─,+" – більша кількість штамів дає негативну реакцію, менша – позитивну.

Найважливішою особливістю S. dysenteriae, у порівнянні з іншими видами шигел, є її низька ферментативна активність: 1/ не ферментує маніт; 2/ постійно ферментує лише глюкозу з утворенням кислоти.

Більш біохімічно активним видом є S. flexneri - ферментує маніт, глюкозу ферментує з утворенням кислоти або кислоти та газу, варіабельно ферментує мальтозу, але не утилізує лактозу, сахарозу та варіабельно утворює індол.

Найбільш активною за ферментативними властивостями є S. sonnei. Вона здатна повільно, ферментувати лактозу та сахарозу, постійно ферментує маніт, мальтозу; глюкозу ферментує з утворенням кислоти, але не ферментує дульцит і дає негативну реакцію на індол.

Наступним кроком є визначення серовару шигел – для цього використовують специфічні біохімічні тести, облік яких роблять через добу.

Для вивчення біохімічних властивостей шигел можна використати ентеротести.

2/ за антигенними властивостями: серологічну ідентифікацію виділеної чистої культури провести за допомогою реакцій аглютинації на склі спочатку з полівалентною аглютинуючою сироваткою до шигел Флекснера та Зонне, які найчастіше викликають шигельоз, а потім з видовими, типовими та груповими аглютинуючими сироватками для визначення серовару чи підсеровару шигели.

Окрім діагностики шигельозу, бактеріологічне дослідження необхідно проводити також для виявлення осіб з атиповою, легкою або субклінічною формами інфекції серед працівників продовольчих підприємств, дитячих установ і лікарняних закладів та обстеження контактних осіб. З метою встановлення джерела інфекції при спалахах інфекції необхідно визначити фаговар шигели.

Останнім кроком бактеріологічного дослідження чистої культури шигел є визначення чутливості збудника до антимікробних препаратів, застосовуючи диско-дифузійний метод або метод серійних розведень у агарі.

Серологічний метод діагностики шигельозу

Застосовується для ретроспективного обґрунтування діагнозу "шигельоз" при атипових (стертих), субклінічних та хронічних формах захворювання. Інфекційний процес не супроводжується значним антигенним подразненням, тому титри антитіл у сироватках хворих та реконвалесцентів невисокі. Їх виявляють на 5-8 добу захворювання. Найбільша кількість антитіл утворюється на 2-3 тижнях.

Для серодіагносики шигельозу можна поставити розгорнуту реакцію аглютинації з шигельозними діагностикумами по типу реакції Відаля. Сироватку крові протитрувати від 1:50 до 1:800. Діагностичним титром антитіл до S. flexneri у дорослих хворих є 1:200, до S. dysenteriae та

S. sonnei – 1:100 (у дітей відповідно 1:100 та 1:50).

Більш достовірні результати щодо захворювання на шигельоз отримують при постановці РНГА з парними сироватками⁶. Діагностичне значення має зростання титру антитіл у 4 і більше разів.

Експрес-метод діагностики шигельзу

З метою швидкої та надійної ідентифікації виду чи серовару шигел поставити пряму або непряму реакцію імунофлюоресценції з люмінесцентними шигельозними сироватками. При наявності у досліджуваному матеріалі збудника шигельозу він утворює комплекс з сироваткою, яка має люмінуючу мітку, та утворений комплекс дає світіння при люмінесцентній мікроскопії.

Додаток