- •Практичне заняття № 23 тема: Мікробіологія черевного тифу, паратифу а та паратифу в
- •Доаудиторна самостійна робота
- •Серологічна ідентифікація
- •Попередня відповідь
- •Пересів типових колоній на середовище Олькеницького
- •Кінцева відповідь аудиторна самостійна робота
- •План аудиторної самостійної роботи
- •Аудиторна самостійна робота та рекомендації по виконанню практичної роботи
- •3/ Отримання білікультури.
- •4/ Отримання мієлокультури.
- •1/ Отримання гемокультури.
- •5/ Отримання розеолокультури.
- •6/ Посів секційного матеріалу.
- •1/ Виділення збудника з гемокультури та мієлокультури.
- •2/ Виділення чистої культури з копрокультури, уринокультури, білікультури, розеолокультури та секційного матеріалу.
- •Біохімічні властивості тифо-паратифозних бактерій
- •Бактеріологічний метод
- •Серологічний метод (реакція Відаля)
- •Серологічний метод (рнга)
- •Охарактеризувати діагностичні препарати:
- •6.2. Охарактеризувати лікувально-профілактичні препарати:
- •Анотації до діагностичних та лікувально-профілактичних препаратів до теми ”Мікробіологія черевного тифу, паратифів а і в”
- •Контрольні питання та відповіді до теми мікробіологія черевного тифу, паратифів а і в для самостійної роботи у доаудиторний час
- •Післяаудиторна навчально-дослідна робота
1/ Отримання гемокультури.
Бактеріологічне дослідження крові проводять для підтвердження діагнозу захворювання.
У перший день з ліктьової вени хворого взяти 5-10мл крові3 4 і посіяти (біля ліжка хворого) у флакон з 50-100мл середовища Рапопорт5. У маленьких дітей взяти 2мл крові з мочки вуха, п‘ятки або пальця. В разі неможливості посіву крові біля ліжка хворого, кров доставити у пробірці до бактеріологічної лабораторії, де її бактеріолог посіє у середовище Рапопорт.
2/ отримання копрокультури6 та уринокультури.
Дослідження фекалій та сечі проводять з 2-го тижня захворювання для підтвердження діагнозу у період розпалу хвороби, контролю за ефективністю лікування, обстеження реконвалесцентів та виявлення бактеріоносіїв (обстежуються здорові особи, які влаштовуються на роботу та особи, які працюють у системі громадського харчування, водопостачання, у дитячих та лікувальних закладах).
На відміну від результату виявлення гемокультури, виділення збудників черевного тифу та паратифів А і В з копрокультури та уринокультури у хворого з гарячкою не дає права остаточно поставити діагнози "черевний тиф", "паратиф А", "паратиф В".
Фекалії (5-10г) взяти у стерильну широкогорлу баночку без застосування проносного. Здоровим особам за 3-4 години до взяття матеріалу дати 30г магнію сульфату. Пробу фекалій для дослідження відібрати з її рідкої частини. При наявності у випорожненнях патологічних домішок (слиз, гній, кров) їх включити до взятого матеріалу. Краще всього посів матеріалу зробити біля ліжка хворого. В разі неможливості посіву – фекалії доставити у лабораторію не пізніше ніж через 2 години після їх забору.
Фекалії посіяти одночасно на диференціально-діагностичні середовища: вісмут-сульфітний агар7, Плоскирєва, (Ендо, Левіна) та у збагачувальне середовище - селенітове середовище. При посіві фекалій на щільні живильні середовища їх необхідно попередньо внести у фізрозчин на 30 хвилин для зсідання великих часток, а потім 1-2 краплі матеріалу з поверхні рідини посіяти на диференціально-діагностичні середовища. При посіві фекалій у селенітове середовище їх необхідно проемульгувати у 10мл цього середовища. Наступний висів зі збагачувального середовища на щільне диференціально-діагностичне середовище зробити через 5-6 годин інкубації посіву у термостаті.
Сечу для бактеріологічного дослідження взяти катетером у стерильний посуд після ретельного туалету зовнішніх статевих органів. 30-50мл сечі процентрифугувати, осад посіяти у селенітове середовище та на вісмут-сульфітний агар, середовища Плоскирєва, (Ендо, Левіна).
3/ Отримання білікультури.
Дослідження жовчі проводять з метою виявлення бактеріоносіїв та з‘ясування формування стійкого бактеріоносійства у реконвалесцентів.
Жовч отримують шляхом дуоденального зондування. Для бактеріологічного дослідження беруть дві (А і В) або три (А, В, С) порції жовчі. Кожну з порцій можна посіяти окремо або суміш усіх трьох порцій жовчі у кількості 5-10мл посіяти у флакон з 50-100мл селенітового середовища.
4/ Отримання мієлокультури.
У фазі паренхіматозної дифузії збудників черевного тифу та паратифів можна виділити з кісткового мозку8. Для бактеріологічного дослідження взяти 0,5-0,75мл пунктату з грудної кістки та посіяти у 5-10мл середовища Рапопорт.
Дослідження мієлокультури дає позитивні результати частіше ніж дослідження гемокультури, тому дослідження мієлокультури бажано застосовувати при легких та стертих клінічних формах захворювання.