Фермента-ція
глюкози
Препарат, фарбування за методом Грама
Пересів на диференціально-діагностичні
середовища: вісмут-сульфітний агар,
Плоскирєва для отримання ізольованих
колоній
Характер колоній Ферментація
лактози.
Утворення H2S
Орієнтовна реакція аглютинації з
матеріалом з типових колонійСерологічна ідентифікація
Попередня відповідь
(вивчення ферментативної активності,
отримання чистої культури)Пересів типових колоній на середовище Олькеницького
Визначення чутливості до антибактеріальних
препаратів
І ІІ етап Ідентифікація чистої культури
-
За біохімічними властивостями:
посів на "строкатий" ряд
Серотипування
Фаготипування
Кінцева відповідь аудиторна самостійна робота
Оснащення: Демонстраційний матеріал: 1/. Вісмут-сульфітний агар з ростом S. paratyphi А та S. schottmuelleri. 2/. Мікропрепарати ”S. typhi”2 та ”E. coli О55:К59:Н1”. 3/. Середовище Олькеницького (контроль та з ростом S. typhi). 4/. Реакція Відаля. 5/. РНГА з сальмонельозним еритроцитарним Vi-діагностикумом.
Таблиці: 1/. Електронограма S. typhi. 2/. Серологічна класифікація бактерій роду Salmonella. 3/. Мікробіологічна діагностика черевного тифу та паратифів А і В (схема). 4/ Патогенез черевного тифу (схема).
Обладнання: мікроскопи, предметні скельця, спиртівки, бактеріологічні петлі, запальничка, спирт, фізіологічний розчин.
Набір препаратів для діагностики, профілактики та лікування черевного тифу, паратифів А і В.
План аудиторної самостійної роботи
Завдання 1. Дати відповіді на тестові завдання.
Завдання 2. Засвоїти мету бактеріологічного дослідження матеріалу та правила забору матеріалу від хворого на черевний тиф, паратифи А і В для бактеріологічного дослідження.
Завдання 3. Засвоїти перелік досліджуваного матеріалу при захворюванні на черевний тиф, паратифи А і В.
Завдання 4. Засвоїти мету використання середовища Рапопорт та особливості культивування
S. typhi, S. paratyphi A, S. paratyphi B (S. schottmuelleri) у середовищі Рапопорт.
Завдання 5. Засвоїти мікробіологічний метод діагностики для підтвердження діагнозів черевного тифу, паратифів А і В, використовуючи демонстрації до практичного заняття (розв‘язати ситуаційні задачі: 1, 2, 3).
Завдання 6. Охарактеризувати препарати для діагностики, профілактики черевного тифу, паратифів А і В та лікування хворих на черевний тиф, паратиф А та паратиф В.
Аудиторна самостійна робота та рекомендації по виконанню практичної роботи
Завдання 1. Дати відповіді на тестові завдання.
Тестові завдання див. на с. , № 57, 59-65, 67, 69-80, 82-91, 94-117, 119-121 – основні.
Завдання 2. Засвоїти мету бактеріологічного дослідження матеріалу та правила забору матеріалу від хворого на черевний тиф для бактеріологічного дослідження.
Методика.
Бактеріологічне дослідження матеріалу при захворюванні на черевний тиф, паратифи А і В проводять для підтвердження діагнозу захворювання, обстеження контактних осіб, контролю ефективності лікування, обстеження реконвалесцентів, виявлення бактеріоносіїв та збудників у воді чи харчових продуктах.
Для отримання позитивного результату бактеріологічного дослідження при заборі та посіві матеріалу необхідно дотримуватись певних правил:
1/ правильно та своєчасно провести забір досліджуваного матеріалу в залежності від фази патогенезу та строків захворювань на черевний тиф та паратифи А і В;
2/ бактеріологічне дослідження матеріалу починати, по можливості, до застосування етіотропного лікування.
Завдання 3. Засвоїти перелік досліджуваного матеріалу при захворюванні на черевний тиф, паратифи А і В.
Методика.
Виходячи з особливостей патогенезу черевного тифу, паратифів А і В, на першому тижні захворювання, у період бактеріємії, збудників виділяють з крові (отримання гемокультури), з другого тижня захворювання – з випорожнень (отримання копрокультури), сечі (отримання уринокультури), жовчі (отримання білікультури). При обстеженні контактних осіб та бактеріоносіїв досліджують фекалії, сечу та жовч. При необхідності досліджують питну воду (якщо вона стала джерелом інфекції), а також мієлокультуру, розеолокультуру, спинномозкову рідину та секційний матеріал.
Висів збудників черевного тифу, паратифів А і В з крові чи кісткового мозку має найнадійніше діагностичне значення. В останній час виділення гемокультури набуло особливого значення, бо черевний тиф та паратифи А і В мають атиповий перебіг.
Завдання 4. Засвоїти мету використання середовища Рапопорт та особливості культивування
S. typhi, S. paratyphi A, S. paratyphi B (S. schottmuelleri) у середовищі Рапопорт.
Методика.
Середовище Рапопорт є високо селективним рідким середовищем і використовується для посіву крові (отримання гемокультури) та вмісту кісткового мозку (отримання мієлокультури) з метою виділення та первинної ідентифікації S. typhi від S. paratyphi A та S. paratyphi B.
При посіві матеріалу у середовище Рапопорт дотримуються їх певного співвідношення – 1:10 (5мл крові у 50мл середовища).
Доказом присутності збудника у досліджуваному матеріалі є зміна кольору середовища та газоутворення. Збудник черевного тифу лише змінює колір середовища, а при культивуванні збудників паратифу А та паратиф В відбувається ще й газоутворення.
Завдання 5. Засвойте бактеріологічний метод діагностики черевного тифу, паратифів А і В, використовуючи демонстрації до практичного заняття (розв‘язати ситуаційні задачі).
Задача 1. У інфекційну лікарню поступив літній чоловік на 7-й день хвороби. Враховуючи скарги хворого, результати об‘єктивного обстеження та епідеміологічну ситуацію, лікар поставив пацієнту попередній діагноз ”черевний тиф?” і направив матеріал від хворого на дослідження. Який матеріал лікар направив на дослідження? Який метод мікробіологічної діагностики застосує бактеріолог для підтвердження діагнозу? Які результати досліджень будуть свідчити про хворобу? Намітьте план обстеження пацієнта в разі підтвердження діагнозу. Який матеріал епідеміолог направив на дослідження для з‘ясування джерела інфекції? Проведіть бактеріологічне дослідження всього матеріалу, оформіть протокол дослідження. Дайте відповідь лікарю щодо збудника захворювання. Дайте відповідь епідеміологу.
Методика
Бактеріологічний метод
І етап – посів матеріалу: