Практичне заняття № 23 тема: Мікробіологія черевного тифу, паратифу а та паратифу в

Актуальність теми: На сьогодення черевний тиф, паратифи А і В продовжують залишатися небезпечними інфекціями і характеризуються ростом захворюваності як в України, так і в усьому світі, уражуючи людей різного віку, виникаючи у вигляді епідемічних спалахів або спорадичних випадків, призводячи до значних економічних втрат. Однією з найважливіших причин росту захворюваності на черевний тиф, паратифи А і В є проблема бактеріоносійства, оскільки носій може залишатися довічним джерелом інфекції.

Знання біологічних властивостей збудників черевного тифу, паратифів А і В є ключем для розуміння та вирішення певних аспектів даної проблеми.

Навчальна мета

Знати:

• Мікробіологія черевного тифу, паратифу А та паратифу В.

• Патогенетичні закономірності инфекційних процесів, які спричинені Salmonella typhi, Salmonella paratyphi и Salmonella paratyphi В.

Уміти:

• Проаналізувати мікробіологічну діагностику черевного тифу, паратифу А та паратифу В та зробити оцінку отриманих результатів.

• Диференціювати збудника черевного тифу від паратифу А.та паратифу В.

Зробити оцінку реакції непрямої гемаглютинації та ретроспективно підтвердити або спростувати діагноз “черевний тиф”, “бактеріоносійство збудника черевного тифу”.

ТЕОРЕТИЧНА ДОВІДКА. Перший опис черевного тифу науковці знайшли у творах Гіппократа під назвою typhus ("туман"). Бактерії названі на честь американського ветеринарного лікаря Деніела Сéлмона.

За морфологією та тинкторіальними властивостями Salmonella typhi, Salmonella paratyphi A та Salmonella paratyphi В не розрізняються між собою – це короткі грамнегативні палички, спор та капсул не утворюють, перитрихи. Факультативні анаероби.

Сальмонели мають складну антигену структуру: по вмісту певних О-антигенів сальмонели поділяються на серологічні групи (А, В, С, D, Е та інші). У кожній серогрупі сальмонел є серовари з одним або декількома ідентичними О-антигенами (наприклад, у серогрупі D серовар S. typhi характеризується наявністю О9- та О12-антигенів, з яких специфічним для серогрупи є О9- антиген). За Н-антигеном бактерії поділяються на серовари, Vi-антиген – фактор вірулентності. При ідентифікації сальмонел беруть до уваги три антигени: О-, Н- та Vi. Цей принцип покладено в основу діагностичної антигенної класифікації сальмонел за Кауфманном-Уайтом.

Черевний тиф, паратифи А і В – гострі інфекційні системні захворювання, які характеризуються бактеріємією, тривалою постійною гарячкою, ураженням лімфатичного апарату тонкої кишки, вираженою інтоксикацією та циклічним перебігом. Черевний тиф та паратиф А – типові антропонози¹, збудник паратифу В, окрім людини, викликає захворювання й у тварин. Хворі та бактеріоносії виділяють збудників з випорожненнями, сечею та слиною. Основний шлях передачі збудників – водний та харчовий. За клінічною картиною розрізнити черевний тиф та паратифи А та В практично неможливо. Остаточний клінічний діагноз лікар може поставити лише після виділення та ідентифікації збудника.

Для мікробіологічної діагностики захворювань використовують традиційні принципи:

1/ виявлення збудника – бактеріологічне дослідження;

2/ виявлення специфічних змін – серологічне дослідження. Обидва принципи лікар використовує в залежності від фази патогенезу захворювання.