4.2. Інфраструктура страхового ринку

Для нормального функціонування страхового ринку необхідна налагоджена дієздатна система взаємопов’язаних спеціалізованих організацій, що могли б обслуговувати потоки страхових послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили, інформації, тобто необхідна розвинена інфраструктура страхового ринку. Інфраструктуру страхового ринку слід розглядати як велику й складну систему.

Елементи інфраструктури страхового ринку

Рис. 4.2. Елементи інфраструктури страхового ринку

Інфраструктура страхового ринку:

1) активізує страхову діяльність;

2) забезпечує можливості реалізації економічних інтересів страховиків та страхувальників;

3) сприяє координації дій усіх суб’єктів страхового ринку;

4) допомагає інтегрувати у світовий економічний простір та ін.

4.3. Об’єкт купівлі - продажу страхового ринку та його особливості

Об’єктом купівлі - продажу страхового ринку є страховий захист, а саме, страхова послуга, яку пропонують страхові компанії. Як товар, страхова послуга має споживчу та мінову вартість. Споживча вартість будь – якого товару – це можливість забезпечити конкретні потреби людини. Наприклад, зошит необхідна щоб писати, телевізор – щоб його дивитися, ковбаса – щоб ести.

Споживча вартість страхової послуги полягає у забезпеченні страховим захистом страхувальника (покупця), тобто – це потенціальна можливість для страхувальника отримати страхове відшкодування у разі настання страхового випадку.

Мінова вартість страхової послуги проявляється через ціну, яка виражається страховим тарифом.

Складність та особливість продажу страхових послуг полягає в тому, що ці послуги неможливо побачити, як деякі інші, що надаються за гроші.

Тому є певні особливості, що відрізняють споживчу вартість страхової послуги від інших товарів:

► споживча вартість страхової послуги пропонується покупцям на ринку як обіцянка, тобто вона не існує у момент купівлі –продажу;

► вона віддалена від виконання тривалим строком. Страховик на ринку пропонує страхову послугу, за яку покупець повинен сплатити гроші одразу, а отримати її (споживчу вартість) – в майбутньому, а в окремих випадках не отримати зовсім, якщо у період договору не було страхового випадку;

► споживча вартість може бути невиконаною, якщо при ризикових видах страхування не відбудеться страхова подія;

► вона продається, як правило, на певний строк, обумовлений у договорі страхування;

► споживчу вартість, як правило, не можливо передати іншої особі ( за винятком окремих видів страхування).

4.4. Етапи відродження та становлення страхового ринку України

Розглядаючи історію розвитку страхового ринку в нашої країні не можна не відмітити, що к початку 20 ст.( к жовтню 1917 р.) склалися достатньо зрілі економічні відносини у сфері страхування. Національний страховий ринок був представлений акціонерними та взаємними страховими компаніями. Найбільшу питому по обсягу зібраних страхових платежів займали акціонерні страхові компанії. Виникли перші перестрахувальні компанії. Суттєво посилилася частка іноземного капіталу, яка у страхуванні займала приблизно 25 % від загального обсягу, однак усі іноземні страхові компанії підпорядкувались загальної системі Державного страхового нагляду.

Розвиток національного страхового ринку потребував введення конкретних мір регулювання страхових правовідносин з боку державі та формування системі страхового нагляду. Таким чином на початок 20 ст. у нашої країні була складена певна система страхових відносин.

Після жовтневої революції 1917 р. почались принципові зміни у сфері фінансово-економічних відносин, у тому числі й сфері страхування. Згідно Декрету від 23 березня 1918 р. був затверджений державний контроль над усіма видами страхування, а згідно Декрету від 28 листопада 1918 р. у сфері страхування була об’явлена монополія.

У колишньому СРСР монопольне право на проведення страхових операцій мали організації, які входили до системи Міністерства фінансів СРСР. Права та обов’язки організацій Держстраху визначалися відповідними положеннями та відомчими інструкціями.

Розвиток страхування в умовах державної монополії відбувався за принципом від пропозиції до попиту. Міністерство фінансів СРСР затверджувало правила страхування, а підприємства і населення, укладаючи договори страхування, були змушені погоджуватися, оскільки альтернативі не було. Правила страхування передбачали захист від різного роду стихійних лих і нещасних випадків, однак у обсяг відповідальності не входили комерційні, політичні та інші ризики. Крім того обсяг відповідальності був однаковим для усіх страхових організацій єдиної системи Держстраху. Протягом практично 70 років поняття конкуренції між страховиками не існувало, тому розмовляти про функціонування страхового ринку не приходилось.

Однак не можна розмовляти однозначно, що у період командно-адміністративного керівництва господарством у нашої країні було усі погано, ні, навпаки, було багато позитивних моментів. У першу чергу до таких моментів слід віднести розвиток договорів страхування життя, високий рівень охоплення населення майновими видами страхування, були позитивні спроби впровадження “Договорів страхування додаткових пенсій ” та ін.

Поворотним пунктом у розвитку сфері страхування став “Закон про кооперацію”, прийнятий Радою Міністрів СРСР 26 травня 1988 р. З прийняттям даного Закону почався процес демонополізації у страхування, а саме, почали з’являтися перші страхові кооперативи. З 1990 р. після прийняття Радою Міністрів СРСР “Положення про акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю” та Постанови “Про заходи щодо демонополізації народного господарства” з’являються перші акціонерні страхові компанії.

Таким чином з 1988 р. починається демонополізація страхування та процес відродження страхового ринку у колишньому СРСР та Україні, як одної з радянських республік.

У ході відродження та становлення страхового ринку Україні можна виділити умовно декілька етапів:

1 етап 1988- 1991 2 етап 1991- 1993 3 етап 1993- 1996

4 етап 1996- 2000 5 етап з початку 2001-2008 6 етап з 2008 р.

Перший етап починається з прийняття “Закону о кооперації ”. Цей етап можна охарактеризувати як початок демонополізації страхування у СРСР та радянської республіки України у тому числі.

Другий етап починається у 1991 р., коли Україна стала незалежною державою. У даний період не тільки продовжився процес демонополізації, а розпочався “страховий бум ”. З початку 1992 р. виникає значна кількість страхових компаній, вони виникали як “гриби після дощу ”. Більша їх частина мала незначний статутний фонд, не мала елементарних знань ведення страхової справи. Вони прийшли на страховий ринок з метою швидкого заробляння “легких грошей ”, проводячи спекулятивні операції.

Така ситуація поясняється тим, що державна монополія була ліквідована, а разом з нею й нормативно – законодавча база у сфері страхування, не було контролю та необхідного регулювання за діяльністю страхових компаній з боку держави. У 1992 р. окремі страхові компанії, які реально працювали на ринку та якісно виконували свої функції, заснували Лігу страхових організацій України (ЛСОУ). Ліга є неприбутковим об'єднанням учасників ринку страхових послуг України, яке створене з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринку страхових послуг. Однак у тої час Ліга страхових організацій не змогла вплинути на діяльність спекулятивних страхових компаній «одноднівок».

У 1993 р. була зроблена проба змінити цю ситуацію. У травні 1993 р. був прийнятий Декрет Кабінету Міністрів України “Про страхування”. Це перший документ у незалежної Україні щодо діяльності страхових компаній. З прийняттям даного Декрету розпочався третій етап розвитку страхового ринку в України. На той час Декрет “Про страхування” складав основу страхового законодавства та був спрямований на утворення ринку страхових послуг. Однак він не давав відповідей на рішення конкретних проблем, які існували на страховому ринку.

У липні 1993 р. була прийнята Постанова Кабінету Міністрів України “Про умови ліцензування страхової діяльності на території України та контролю за їх отриманням ”. В кінці цього же року був утворений Комітет у справах нагляду за страхової діяльністю (Укрстрахнагляд). У травні 1994 р. відбувся перший з’їзд страховиків, на якому розглядались основні проблеми у сфері страхового бізнесу.

Однак з прийняттям Декрету “Про страхування” та інших документів проблеми залишалися. Кількість страхових компаній продовжила зростати. К початку 1996 р. їх кількість складала більш 800, й лиш незначна їх кількість реально працювала зі страхувальниками, виконував свої основні задачі. Необхідно було приймати принципові міри щоб змінити ситуацію на страховому ринку.

Після прийняття у березні 1996 р. Закону України “Про страхування” у нормативно-правовій базі щодо врегулювання проблемних питань на страховому ринку, відбуваються суттєві зміни.

Прийнятий у березні 1996 р. Закон України “Про страхування” став першим кроком у системі заходів, спрямованих на формування цивілізованого ринку страхових послуг, посилення страхового захисту страхувальників. З прийняттям даного Закону “Про страхування” почався наступний четвертій етап у становленні страхового ринку України. У даному Законі були встановлені конкретні вимоги до порядку реєстрації страховиків, мінімальні розміри їх статутних фондів. Тому вже з 1 січня 1997 чисельність страхових компаній значно зменшилась, так станом на 1 квітня 1997 їх чисельність скоротилась до 201.

У даний період було прийнято декілька нормативних та законодавчих документів у сфері страхування: ”Про затвердження положення про порядок здійснення операцій з перестрахування”, “Про порядок впровадження діяльності страховими посередниками”. У лютому 2000 р. був ліквідований Укрстрахнагляд за страхової діяльністю, його завдання та функції став виконувати Департамент фінансових установ і ринків при Міністерстві фінансів України. Таким чином, даний етап можливо схарактеризувати як етап удосконалення законодавчої бази та стабілізації кількості страхових компаній.

З 2001 р. починається наступний етап розвитку страхового ринку України. У лютому 2001 р. Постановою Кабінету Міністрів України прийнята Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки. У 2001 р. були внесені зміни до Закону України “Про страхування ”. Почалася формуватися по суті, нова галузь, головна мета якої – це надання широкого спектра страхових послуг.

Однак з початком мирової фінансової кризи у 2008 р. починається новий етап розвитку страхового ринку. Світова фінансова криза спричинила негативний вплив на страховий ринок нашої країни.