3. 4. Питання для самоперевірки

1) Дайте визначення ризику.

2) Вкажіть види ризиків за різними ознаками.

3) Дайте визначення страхового ризику.

4) Перелічити критерії визначення страхового ризику.

5) Вкажіть етапи управлення ризиком.

6) Що таке ідентифікація ризику?

7) Перелічите основні методи оцінки ризику, які використовуються в міжнародної страховій практиці. Дайте їх коротку характеристику.

Тема 4. Страховий ринок

4.1. Поняття страхового ринку. Суб’єкти страхового ринку

Сьогодні у літературі висловлюються різні позиції та точки зору щодо формування поняття страхового ринку. Однак сутність усіх цих підходів до визначення даної категорії однакова.

Страховий ринок - це система економічних відносин, де об’єктом купівлі-продажу є страховий захист, формується попит і пропозиція на нього.

Обов'язковими умовами функціонування страхового ринку є:

► наявність в суспільстві попиту на страхову продукцію;

► наявність страховиків, здатних задовольнити цей попит.

Тому первинним економічним законом функціонування страхового ринку є закон попиту і пропозиції.

Страховий ринок є складною системою, що складається з різних ланок.

Головні суб’єкти страхового ринку

Продавці страхових послуг,

тобто страховики

Покупці страхових

послуг, тобто

страхувальники

Прямі страхові

посередники:

агенти; брокери

Рис. 4.1. Головні суб’єкти страхового ринку

Визначення таких суб’єктів страхового ринку як страхувальники та страховики було розглянуто раніше у темі 2.

Страхова діяльність в Україні, як й в багатьох інших країнах, проводиться за участю страхових посередників. Страхових посередників звичайно поділяють на дві категорії: агенти та брокери.

Страхові агенти - є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком. Договір доручення-письмова угода між страховиком та страховим агентом, в якій визначаються права та обов'язки сторін щодо порядку укладення, обслуговування та виконання договорів страхування, порядок внесення страхових платежів, умови здійснення взаєморозрахунків між ними, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов зазначеної угоди, інші умови за згодою сторін.

Брокерами законодавство ви­знає юридичних осіб або громадян, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють за винагороду по­середницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Брокери у свою чергу поділяються на страхових та перестрахових. Вони ма­ють бути внесені до Державного реєстру страхових та перестрахових брокерів.

Страховими брокерами можуть бути як юридичні особи, так і громадяни, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяль­ності.

Перестраховими брокерами можуть бути лише юридич­ні особи. Законодавство дозволяє одній і тій самій юридичній особі од­ночасно здійснювати діяльність як страхового, так і перестрахо­вого брокера, але за умов, що вона виконує установлені законо­давством вимоги щодо проведення цих видів діяльності

Крім головних суб’єктів страхового рину можна назвати інші суб’єкти страхового ринку, до яких слід віднести:

► вигодонабувачів, застрахованих осіб;

► об’єднання страховиків;

► перестраховиків;

► непрямих страхових посередників;

► уповноважений орган державного нагляду за страховою діяльністю та інші суб’єкти.

Роль та значення таких суб’єктів як вигодонабувачів, застрахованих осіб було розглянуто раніше у темі № 2. Роль та значення перестраховиків та органа державного нагляду за страховою діяльністю будуть розглянути пізніше.

Страховики можуть утворювати різні об'єднання. Об'єднання страховиків створюються на добровільній основі для координації діяльності, захисту інтересів їх членів і здійснення спільних програм. Ці об'єднання не можуть займатися страховою діяльністю. Об'єднання страховиків діють на підставі статутів і набувають прав юридичної особи після їх державної реєстрації.

Страховики, яким дозволено займатися страхуванням авіаційних ризиків, морських ризиків, будівельних ризиків, транспортним страхуванням, страхуванням відповідальності операторів ядерних установок можуть створювати наступні об’єднання: Авіаційне страхове бюро; Моторне (транспортне) страхове Бюро України; Морське страхове бюро України; Ядерний страховий пул; Будівельний страховий пул. Ці об’єднання утримуються за рахунок коштів страховиків.

Велику роль на страховому ринку України грає таке об’єднання страховиків як Ліга страхових організацій України (ЛСОУ), яка була створена у 1992 році.

До непрямих страхових посередників відносять: сюрвейєрів, андерайтерів, аварійних комісарів, диспашерів.

Сюрвейєр – експерт або агент, що здійснює огляд майна, яке береться на страхування. Андеррайтер – особа, яка має повноваження від страховика приймати на страхування запропоновані ризики, він може виконувати функції сюрвейєра. Аварійний комісар – особа, яка встановлює причини настання страхового випадку та визначає розмір збитків. Диспашер – спеціаліст у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат при загальної аварії між зацікавленими сторонами.

Страховий ринок передбачає рівноправне партнерство усіх суб’єктів, розвинену систему горизонтальних та вертикальних зв’язків між ними.

Страховий ринок можливо розглядати у різних аспектах. Наприклад, у територіальному розрізі можна виділити наступні види страхового ринку:

► місцевий (регіональний), ► національний (внутрішній). ► світовий (зовнішній).

Місцевий (регіональний) страховий ринок викликаний потребами та можливостями конкретного регіону у страховому захисті.

Національний (внутрішній) страховий ринок покликаний задовольняти економічні потреби та реалізувати економічні інтереси страховиків та страхувальників у межах національної економіки, він характеризує досягнутий рівень розвитку страхування тієї чи іншої країни.

Світовий (зовнішній) страховий ринок сприяє задоволенню потреби у страховому захисті страхувальників усього світу. На світовому ринку урівноважується попит та пропозиція на страхові послуги у глобальному масштабі та вимірі, де взаємодіють страховики різних країн.

Аналізуючи інституціональну структуру страхового ринку необхідно виходити з того, що в основу структурування покладено різні форми власності. Структура страхового ринку може бути представлена як система акціонерних, корпоративних, взаємних та державних страхових компаній.