1.2 Рельєф

Рельєф району рівнинний, його територія займає південну частину Поліської низовини. Середня висота поверхні 130-180 м. Найнища точка в межах району знаходиться в заплаві р. Случ с. Князівка. Найвища ― біля с. Губків (Соколині гори).

Нижча – північніша частина району, вища – південна та східна , де частково на територію Березнівщини відходять відроги Гощанського, Корецького плато на півдні, на схід - Житомирського плато.

В межах кристалічного щита, на кристалічній основі, яка місцями виходить на поверхню, простягається значно заболочена Клесівська низовина із скелястими горбами, гранітними полями поблизу Маренина в межах якої трапляються яружно – болотні форми рельєфу.

Західну частину рельєфу займає Костопільська низовина.

Четвертинні відклади представлені в межах Українського кристалічного щита та Костопільської низовини – водольодовиковими відкладами, що складаються з піску, гравію і гальки.

Права і ліва тераса р. Случ та прилеглої до них території в основному складені алювіальними відкладами надзаплавних терас, здебільш поширені піски із супісками, рідко підмішані суглинки і окремими острівцями торфу.

Заплава річки Случ та її приток складені з алювіальних відкладів заплав, склад яких – пісок, супіски, суглинки, торф.

1.3.Гідрологічно-грунтові умови

Гідрологічні умови. Березнівщина багата на поверхневі води і річки, озера, водосховища та ставки. Густота річкової сітки 0,3 км на км² території.

Найбільша річка Случ. Вона бере початок за межами району і несе свої води з південного сходу на північ через територію всього району. У неї багато приток:

Праві: Комарня, Бобер, Видринка, Вілля;

Ліві: Стави, Сергівка, Бомбилівка.

Вона є притокою Горині, що впадає в Прип’ять, і належить до басейну Дніпра.

Русло річки в межах району не однакове. На півдні річкова долина вузька і становить від 100 до 300 м. Береги обривисті, круті, порівняно неширокі і мають малорозвинуті вузькі заплави, обмежовані високими крутими берегами. Минувши смт. Соснове, заплава річки різко змінюється. Швидкість течії зменшується, корінні береги стають пологими, окремі схили зливаються із заплавою. Заплава розширюється в обидві сторони і становить від 2 до 4 км. Русло петляє в межах заплави, підходячи то до правої, то до лівої тераси. В долині річки безліч малих і великих озер, озерцеставків. Одні з найбільших – Бабене (поблизу с.Вітковичі), Тоня (с. Бистричі), Батовшине (с. Городище), Князь озеро (с. Князівка).

Середня ширина русла від 80 до 150 м. глибина 1,5 – 2 м. Зустрічаються ями до 5 – 8м. , а в окремих місцях є броди.

Водоносність і рівень води в річці протягом року змінюється. Найбільша водоносність і найвищі рівні припадають на весну. Під час повеней вода затоплює майже всю долину річки. В режимі річок існує літній межень. У цей період рівень води у р. Случ найнижчий. Але він нерідко, частіше всього 1 раз на 4 роки, переривається літнім паводком, який найчастіше спостерігається в кінці червня, на початку липня, внаслідок літніх злив.

Період межені триває до середини, кінця вересня, а в жовтні рівень води у річці поступово піднімається. Льодостав починається в залежності від року, в основному з кінця листопада до початку березня і триває 80-90 днів.

Зимою водний режим Случа і його приток мало змінюється. Весняна повінь наступає через 8-12 днів після скресу. Живлення річки – змішане. Основне джерело його живлення – талі снігові води, атмосферні опади, грунтові води.

На території району існує багато ставків. Найбільші з них поблизу сіл Поляни, Балашівка, Яцковичі, Друхове.

Загальна їх площа 5,77 км². На річці Бобер неподалік села Князівка на штучному водосховищі створено риборозплідне господарство.

Модуль середньорічного водозбору поверхневого стоку а районі становить - 3,5л/сек. з1кв.км.

Підземні води найбільш поширені у флювіогляціальних і давнє алювіальних відкладах у пісках із прошарками суглинків і глин. На правій і лівій терасах р. Случ – в давньоалювіальних відкладах у суглинках, супісках і пісках.

Поблизу м. Березне відкрито джерело мінеральних вод, на основі якого випускають місцеву мінеральну воду «Надслучанська». Є родонові джерела поблизу с. Більчаки.

Грунтові умови. В основному ґрунтовий покрив району, як і усієї Поліської низовини, куди відноситься Березнівський район, представлений такими генетичними типами: дерново-приховано-підзолисті піщані ; дерново-підзолисті піщані й глинисто-піщані та глинисто-піщані глейові; дерновооглеєні; лучні й лучно-чорноземні; торфово-болотні ґрунти.

Територія району знаходиться в межах трьох ґрунтових районів Сарненського, Рокитнівського та Костопільського районі.

Сарненський ґрунтовий район займає північно-західну частину Березнівщини і тут переважають дерново-підзолисті ( на підвищених ділянках) дерново-карбонатні ґрунти ( в низинах), в заплаві р. Случ – лучні і лучно-чорноземні.

Всю правобережну частину р. Случ, північно-східну частину району займає Рокитнівський ґрунтовий район, де найбільш поширені дерево-підзолисті оглеєні ґрунти, дерново-приховано-підзолисті піщані, глинисто-піщані глейові. У районі с. Сівки зустрічаються торфово-болотні грунти, в заплаві р. Случ лучні і лучно-чорноземні.

Південну і західну частину району займає Костопільський ґрунтовий район. Основу ґрунтового покриття складають дерново-слабопідзолисті карбонатні й лучно-болотні ґрунти з окремими острівцями низинними торфовищами, а також дерново-підзолисті піщані та глинисто-піщані глейові, що займають терасу р. Случ від м. Березне майже до смт. Соснового