Список використаної і рекомендованої літератури

1.Андрущенко А. Социология: наука об обществе / А. Андрущенко.-

Х.: Рубикон, 1996. – 657 с.

2. Городяненко В.Г., Гілюн О.В, Демичева А.В. та ін. Соціологія: Підручник для студентів вищих навчальних закладів / В.Г. Городяненко.- К.: Видавничий центр «Академія», 2005.- 560 с.

3. Захарченко М.В., Погорілий О.І. Історія соціології: Від античності до початку ХХ ст.- К.:Либідь, 1993.- 170 с.

4. Лукашевич Н.П., Туленков Н.В. Соціологія: Учеб. пособие.- 2-е изд. / Н.В. Туленков.- К.: МАУП, 2002.- 272 с.

5. Павліченко П.П., Литвиненко Д.А. Соціологія: Навч. посібник.- К.: Лібра, 2000.

6. Піча В. М. Соціологія: Навч. посіб. для студ. вищих навчальних закл. / В. М. Піча – К.: Каравела, 2000. – 248 с.

7. Піча В. М. Соціологія: Підручник / В. М. Піча. – Львів: Магнолія Плюс, 2004. – 277 с.

8. Полторак В. А. Соціологія: основи соціології праці та управління / В. А Полторак. – К., 1992.

9. Сорокин П. А. Человек, цивилизация, общество / П. А. Сорокин. – М., 1992.

10. Макєєв С.О. Соціологія: Навч. посібник / С.О. Макєєв.- К.: «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1999.

11.Черниш Н. О. Соціологія: Курс лекцій / Н. О. Черниш. – Львів: Кальварія, 1996. – Вип. 1–6.

12. Юрій М. Ф. Соціологія / М. Ф. Юрій. – К.: Дакор, 2005. – 552 с.

13. Якуба Е. А. Соціологія: Учеб. пособ. для студ. / Е. А. Якуба. – Харьков: Константа, 1996. – 192 с.

14. Ядов В.А. Стратегия социологического исследования: Описание, объяснение, понимание социальной реальности.-М.: Добросвет, 1998.

Термінологічний словник

Анкета- структурно організований набір запитань, кожне з яких пов’язане з програмними і процедурними завданнями дослідження і заповнюється самостійно респондентом.

Відхилення – небажання індивіда до співробітництва з іншим індивідом.

Географічна школа – натуралістичні вчення, які визнають першочергову роль у розвитку суспільства і народів географічного положення і природних умов.

Девіантна поведінка – форма поведінки індивіда в групі або суспільстві, яка не відповідає усталеним нормам, моральним і правовим вимогам.

Експеримент соціальний – спосіб одержання інформації про наявність причинно-наслідкових зв’язків між показниками функціонування, діяльності, поведінки соціального об’єкта і деякими керованими та контрольованими факторами, що діють на нього.

Зайнятість населення – соціально-економічна категорія, яка характеризує залучення населення у суспільне виробництво.

Інтерв’ю – цілеспрямована бесіда з метою одержання відповіді на запитання, передбачені програмою дослідження.

Конфлікт – соціальний процес, у якому індивід чи група прагнуть досягнення власних цілей шляхом усунення, знищення чи підпорядкування собі іншого індивіда або групи.

Мікросоціологія – наука про основні структури суспільства, загальні моделі поведінки в суспільстві.

Маргіналізація - втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Нуклеарна сім’я- проста сім’я, що складається з подружньої пари з дітьми чи без дітей, або одного із батьків зі своїми дітьми, які не перебувають у шлюбі.

Органічна школа – натуралістичні вчення, які розглядають суспільство, уподібненим живому організму, а соціальну диференціацію суспільства – як

аналогічний розподіл функцій між різними органами живого організму.

Польове спостереження – метод дослідження, який проводиться у реальній життєвій ситуації.

Расово-антропологічна школа – натуралістичні вчення, що інтерпретують суспільний розвиток у поняття спадковості, «расового відбору», боротьби «вищих і нижчих» рас.

Респондент- особа, яка є джерелом, комунікатором соціальної інформації під час опитування.

Соціалізація –процес засвоєння індивідом протягом його життя соціальних норм і культурних цінностей суспільства, до якого він належить.

Соціальна спільнота – сукупність людей, об’єднана відносно стійкими соціальними зв’язками, відносинами, яка має загальні ознаки, що надають їй неповторної своєрідності.

Соціальна структура – сукупність соціальних, соціально-демографічних, професійно-кваліфікаційних, територіальних та етнічних спільнот, пов’язаних відносно сталими відносинами.

Соціальна стратифікація – процес соціального розшарування суспільства у відповідності зі статусом, власністю, владою, групування в страти, групи, класи.

Соціальний інститут – відносно стійка модель поведінки людей і організацій, що історично склалася у певній сфері життєдіяльності суспільства.

Трудова адаптація – соціальний процес засвоєння особистістю нової трудової ситуації внаслідок активної взаємодії особистості і трудового середовища.

Управління соціальне - свідомий цілеспрямований вплив на соціальну систему, організацію, інститут або процес з метою приведення напряму і темпів їх розвитку у відповідність з дією об’єктивних соціальних законів.

Характер праці- соціальна сутність праці як суспільно значущого процесу.

Ціннісні орієнтації – соціальні цінності, які спрямовують діяльність та соціальну поведінку особистості і поділяються нею.