Тема 5. Соціологія конфлікту

План

5.1. Конфлікт як соціальне явище

5.2. Умови виникнення конфліктів

5.3. Соціальні конфлікти в різних суспільних системах та їх попередження та розв’язання

5.4. Представники сучасної конфліктології (Л.Козер, Т. Парсонс та ін.)

Ключові поняття і терміни :

соціальний конфлікт, конфліктанти, інцидент, ескалація, компроміс, співробітництво, пристосування, домінування, третейський розгляд, посередництво.

5.1. Конфлікт як соціальне явище

Соціологія конфлікту поступово сформувалася наприкінці ХХ ст. і науково- практичний інтерес галузі зосереджений на таких проблемах:

1. сутність конфлікту, з’ясування джерел природи і ступеня конфліктності суспільства;

1. специфіка власне соціологічного підходу до аналізу конфліктів;

2. мотивація конфлікту;

3. взаємозв’язок конфліктів на макро- та мікрорівнях;

4. управління конфліктами.

Соціологія конфлікту – галузь соціології, яка вивчає сутність, зумовленість, наслідки та управління конфліктом як соціальним явищем.

Найчастіше конфлікт виявляє себе в соціальному середовищі, виступаючи як соціальний конфлікт.

Соціальний конфлікт – зіткнення інтересів двох чи більшої кількості індивідів, соціальних груп.

Гострота конфлікту – це ступінь зіткнення інтересів, глибина суперечностей учасників конфліктної взаємодії.

Тривалість конфлікту – часові виміри існування конфлікту.

Межі конфлікту - зовнішні структурно-динамічні кордони конфлікту: суб’єктні, просторові, часові.

До елементів конфлікту належать:

• сторони, що конфліктують;

• зона конфліктної взаємодії;

• уявлення про ситуацію

• причини і мотиви;

• умови, за яких відбувається конфлікт;

• дії (перешкоди, загарбання, утримання, нанесення шкоди, погрози, насильство та ін.

Конфліктна поведінка має певні принципи, стратегії, тактики. Серед головних принципів визначають:

-концентрацію сил;

-координацію сил;

-нанесення удару по слабких зонах суперника;

-економія сил та часу.

Тактика поведінки має практичну реалізацію:

1. фізичне насильство (винищення матеріальних цінностей, блокування чужої діяльності, наруга над особистістю, вбивство);

2. психологічне насильство ( образи, зневага, дискримінаційні заходи, негативна оцінка суперника, приниження, брутальність);

3. захоплення та утримання об’єкта конфлікту;

4. тиск ( накази, погрози, шантаж, компромат, ультиматуми);

5. демонстраційні дії (публічні висловлювання, скарги, суїцидальні спроби, голодування, пікетування );

6.санкціонування – вплив на опонента через збільшення робочого навантаження, зниження зарплати, накладання заборон, невиконання розпоряджень );

7. тактика коаліцій – створення союзів, розширення можливостей протидії;

8. фіксація власних позицій – використання фактів, логічних прийомів, для підтвердження позиції, містить критику, прохання, переконання, висування пропозицій);

9. дружелюбність – коректне спілкування, демонстрація готовності вирішувати проблему, надання необхідної інформації, допомоги, вибачення, заохочення);

10. угоди – обмін благами, обіцянками, вибаченнями, поступками.