Ключові поняття та терміни

Релігія, соціологія релігії, теологія, богослов’я, філософія релігії, релігієзнавство, церква, секта, деномінація, культ релігійний, конфесії, релігійність, релігійна діяльність, рівень релігійності, релігійна поведінка, сакральне і профанне, методи соціології релігії, функції соціології релігії, релігійна поведінка, релігійна свідомість.

Зміст лекції

1. ПОНЯТТЯ СОЦІОЛОГІЇ РЕЛІГІЇ, ПРЕДМЕТ ТА ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА МІСЦЕ СЕРЕД ІНШИХ НАУК (Е. КАНТ, О. КОНТ, М. ВЕБЕР, Е. ДЮРКГЕЙМ)

▓ Соціологія релігії – галузь соціології, яка вивчає взаємодію релігії та суспільства, її вплив на соціальну поведінку соціальних спільнот та індивідів.

Головні завдання соціолога – розглянути релігійні вірування з точки зору впливу їх на поведінку людей, виявити мотивацію людських дій.

▓ Об’єктом соціології релігії є релігія як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в духовному житті суспільства.

▓ Предметом соціології релігії може бути релігія в цілому, так і окремі її елементи: релігійні групи і організації, релігійна свідомість, релігійна діяльність, релігійна психологія, громадська думка про релігію і церкву; церковно-громадські рухи, конфесійно орієнтовані політичні партії, вплив релігії на поведінку людей в різних сферах суспільного життя, міжконфесійні конфлікти і т. д. як сукупність структур, процесів, пов’язаних із функціонуванням суспільства на різних рівнях, та система контролювання соціальної поведінки.

Як наукова дисципліна соціологія релігії починає формуватися в середині ХХ ст. ЇЇ виникнення і розвиток пов’язані передусім з іменами Е. Дюркгейма і М. Вебера.

У сучасній соціології релігії виділяють два рівні релігійних феноменів:

• Теоретичний, який розглядає релігію як цілісну підсистему і виявляє її взаємодію з іншими соціальними структурами, визначає її соціальну природу, місце і роль у суспільстві, „соціальні функції” і її внутрішню структуру;

• Емпіричний, який досліджує релігійність соціальних і демографічних груп, окремих особистостей, норми і цінності різноманітних релігійних спільностей, їхніх організацій, вплив тієї чи іншої конфесії на життєві позиції і спосіб життя людей, процеси сакралізації і секуляризації тощо.

Сакралізація – процес протилежний секуляризації. Підкорення соціальних інститутів і людини релігійному впливу.

У межах теоретичної соціології релігії існує декілька течій.

До 70-х років ХХ ст. панувала функціональна школа (Т.О. Діа, Л. Шнайдер, М. Йінгер та ін.).

Наприкінці 60-х на початку 70-х років більш помітні позиції в соціології релігії стали займати представники феноменологічного напрямку П. Бергер, Т. Лукман.

Соціологія релігії в радянський період не розвивалася, якщо не брати до уваги деякі емпіричні соціологічні дослідження, які мали підтвердити марксистсько-ленінську ідею про об’єктивну необхідність так званої соціальної атеїзації радянського народу та праці з історії релігії в дусі наукового атеїзму. Лише з початку 1990-х р.р. українські соціологи посилюють увагу до проблем соціології релігії.

Релігія є об’єктом дослідження цілого ряду суспільних наук: соціальної філософії, історії, релігієзнавства, культурології, естетики, мистецтвознавства в т.д. Соціологію релігія цікавить як соціальне явище, як важливий структурний компонент суспільства в найрізноманітніших його соціальних проявах і на різних рівнях, тобто як соціальний інститут.