1. Гігієнічні чинники:

   • нормальні умови праці: відсутність шуму, загазованості, вібрації;

   • умови побуту: роздягальні, душові, кімнати відпочинку, їдальня;

   • організація праці: сировина, інструменти, забезпечення завданням;

   • режим роботи: розумна тривалість робочого дня, перерви.

2. мотиватори задовольняють «внутрішні» потреби людини, які полягають у визнанні досягнутих успіхів у роботі, інтересі до її змісту, відповідальності, самостійності та інше.

3. СОЦІАЛЬНЕ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМ КОЛЕКТИВОМ (МЕНЕДЖМЕНТ, ЙОГО СФЕРА, МЕТОДИ І ЗАСОБИ)

▓ Соціальне управління – сукупність цілей, функцій, принципів та методів, взаємодія яких забезпечує ефективне функціонування соціальної системи.

Соціальне управління покликане планувати, організовувати, координувати, стимулювати та контролювати діяльність колективів і окремих людей, спрямовану на досягнення поставлених цілей.

Напрями соціального управління виробничим колективом:

1. Формування і оптимізація соціальної організації колективу.

2. Створення умов для здійснення працівниками своїх соціальних і політичних прав, на задоволення їх потенціальних і духовних потреб.

3. Виховання і розвиток соціально значущих якостей працівника.

4. Дослідження стану соціально-трудових відносин.

У структурі соціального управління соціально-трудовими процесами і відносинами слід вирізняти такі складові:

• вироблення, прийняття і реалізація управлінських рішень;

• використання різноманітної інформації у процесі управління;

• цілеспрямоване використання певних методів і формування відповідних стилей керівництва;

• розвиток самоврядування й виробничої демократії;

• планування соціального розвитку об’єктів управління.

Система американського інженера Ф.Тейлора заклала основи наукової організації праці, вимагала нової організації управління, нових обов’язків управляючих - менеджерів.

▓ Менеджмент (від. англ. “management” – управління, керування)– це специфічний соціальний і економічний інститут, який впливає на підприємницьку діяльність і породжує специфічний спосіб життя у ринковому суспільстві; сукупність осіб, зайнятих управлінською працею у сферах приватного та суспільного бізнесу, тобто своєрідний клас управляючих; наукова дисципліна, що вивчає проблеми управління суспільним виробництвом.

Як вважають українські вчені А. Хоронжий і Ю. Пачковський, менеджмент поєднує в собі різні підходи керування виробництвом. Існує така думка, що вживання терміну “менеджмент” пов’язане насамперед з ефективним управлінням. Як стверджує відома українська соціолог Н. Черниш, менеджмент виробляє і застосовує на практиці найефективніші моделі, технології, засоби, методи управління виробництвом.

Д ва рівні менеджменту

Загальні теорії Прикладні теорії

соціального управління організації й управління

Принципи соціального управління – це основні положення, які відображають пізнані та засвоєні людиною об’єктивні закони та закономірності, якими органи управління керуються у процесі створення і функціонування соціальних систем управління.