Способи примусу людини діяти всупереч власному бажанню:

• пряме насильство;

• економічний примус ( надання певних благ в обмін на підкорення);

• нормативний порядок (система законів і правил).

▓ Інституціалізація влади – заміна спонтанної й експериментальної поведінки людей на передбачувану поведінку, яка очикується, моделюється, регулюється.

▓ За визначенням американського соціолога і політолога Сеймура Ліпсета (нар. у 1922 р.), легітимність – здатність системи породжувати і підтримувати віру, що існуючі політичні інститути є найбільш придатними для суспільства.

Німецький соціолог Макс Вебер виділив три основні типи легітимності політичної влади:

• традиційний тип легітимності

• раціонально-легальний тип (бюрократичне панування)

• харизматичний (Charisma – з грец. – покликання, Божий дар. )тип легітимності.

2. ОСНОВНІ СКЛАДОВІ СОЦІОЛОГІЇ ПОЛІТИКИ

Оскільки політика – явище складне і багатоманітне, то і структура соціологічного знання про неї є складною і розгалуженою. У зв'язку з цим дослідники вирізняють такі внутрішні складові соціології політики, як:

• соціологія політичних рухів і партій,

• соціологія держави,

• соціологія політичної свідомості і політичної поведінки,

• соціологія міжнародних відносин,

• соціологія електоральної поведінки тощо.

▓ Політична партія (від лат. pars, partis – частина, група ) – це ідеологічна добровільна організація, яка об’єднує найактивнішу і найбільш організовану частину соціальної спільноти, виражає і захищає інтереси цієї спільноти і здійснює практичну роботу для їх задоволення, бере участь у виборах та інших політичних заходах.

Функції політичних партій

1. Визначення цілі

2. Висловлювання і об’єднання суспільних інтересів.

3. Мобілізація і соціалізація громадян

4. Формування правлячої еліти і складу уряду.

Типи політичних партій

1. За ознакою соціального носія інтересів, що висловлює партія:

   • класові (робітничі, селянські, буржуазні тощо);

   • міжкласові (робітничо-селянські, буржуазно-поміщицькі).

2. За політичною основою партій, їх ставленням до політичного і економічного устрою, форми правління та політичної діяльності тощо:

• прогресивні;

• демократичні,

• республіканські,

• радикальні,

• ліберальні та ін.

3. За ідеологічним спрямуванням:

• комуністичні,

• соціалістичні,

• консервативні, націонал-демократичні та ін.

4. За умовами набуття партійного членства (за франц. соц. та політологом Морісом Дюверже):

• кадрові (не мають інституту фіксованого членства і членських внесків, слабо ідеологізовані, керуються виборчим прагматизмом: Республіканська іДемократична партії у США);

• масові (мають статутне членчтво, членські внескі, спільність поглідів і ідеології, більш організовані, мають сувору дисципліну, культ вождів);

5. За статусом у політичній системі:

• урядові (консервативні, бо прагнуть зберегти владу у своїх руках),

• опозиційні (радикальні, бо прагнуть усунути правлячі партії від влади).

6. За побудовою:

• децентралізовані (наприклад, консервативні і ліберальні в Західній Європі і США),

• централізовані (наприклад, соціалістичні партії континентальної Європи);

• суворо централізовані (комуністичні і фашистські) партії.

7. За прогресивністю партійних доктрин:

• ліві (відстоюють більш-менш прогресивні доктрини);

• праві (реакційні);

• центриські (займають проміжне становище).

▓ Політичний рух – це добровільна об’єднання суспільних сил, які намагаються змінити існуючий соціальний порядок або закріпити його шляхом здійснення тиску на уряд чи шляхом боротьби за владу.

За ставленням до існуючого політичного устрою:

• консервативні політичні рухи (які прагнуть зберегти існуючий стан речей);

• реформаторські (які стоять на позиціях збереження певного політичного устрою, але вважають за потрібне вдосконалити його);

• революційні (які відкидають існуючий лад і мають намір замінити його іншим);

• контрреволюційні (які скеровані проти певного політичного ладу, що встановився внаслідок перемоги революційних або реформаторських рухів, і мають на меті замінити його попереднім устроєм).

▓ Партійна система – політична структура, що складається із сукупності політичних партій різного типу з їх стійкими взаєминами між собою, з державою та іншими інститутами влади, характером та умовами діяльності.