Лекція 13 (13 -14 – для спеціальності «Облік і аудит»)
Тема 7. Економічна соціологія
ТЕМА ЛЕКЦІЇ: РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ
План
Виникнення і розвиток економічної соціології у ХІХ- на поч. ХХ ст.
Предмет і об’єкт економічної соціології, її основні категорії. Соціологія економічної і соціальної сфер.
Функції економічної соціології.
Розвиток економічної соціології в Україні.
Основні наукові напрями соціології економіки.
Мета: формувати знання щодо системи наукових основ економічної соціології: понятійного апарату економічної соціології, методів дослідження, основних теоретичних положень та концепцій, об’єкту, предмету та функцій економічної соціології, поняття соціальних та економічних законів та закономірностей. Розвивати уміння аналізувати об’єкти економічної соціології, організовувати соціально-економічні дослідження, розробляти програму, методику та технологію соціально-економічних досліджень, застосовувати методи обробки, аналізу і узагальнення соціальної інформації.
Ключові поняття та терміни
Економічна соціологія, теорія економічної соціології, об’єкт економічної соціології, предмет економічної соціології, соціально-економічні відносини проблеми та процеси, економічна поведінка, економічна сфера, функції та завдання економічної соціології, соціально-економічні цінності, соціально-економічна інформація.
Зміст лекції
1. ВИНИКНЕННЯ І РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ У ХІХ- НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.
▓ Економічна соціологія – інтегральна наукова дисципліна, яка досліджує соціальні процеси та явища, що відбуваються у сфері економіки.
Особливий інтерес виявляє вона до взаємодії економічної та соціальної сфер, до взаємовпливу та взаємозбагачення економічних і соціальних процесів.
Започаткована економічна соціологія в США в середині 50-х р.р. ХХ ст. (Н. Смелзер, Т. Парсонс, К. Девіс та ін.) як усвідомлення недостатності для осмислення складних процесів управління і пошуку ефективних моделей господарювання з боку економічних дисциплін.
У своєму розвитку економічна соціологія пройшла 5 етапів:
І етап: початок ХVІ – кінець ХVІІІ ст.: відбувалося формування основ економічної науки (В. Петті (1623 – 1687 рр.), П. Буагільбер (1646 – 1714 рр.).
ІІ етап: кінець ХVІІІ ст. – кінець ХІХ ст.: обґрунтування перших комплексних теорій, що пояснювали сутність та структуру економіки, її взаємодію з іншими сферами суспільного життя.
Важливими були концепції: Давида Рікардо (1772 – 1823), шотландця Адама Сміта (1723 – 1790), Томаса-Роберта Мальтуса (1766 – 1834 рр.), К.-А. Сен-Сімона, Р. Оуена, Ш. Фур’є, швейцарського економіста Жана-Шарля-Леонара де Сісмонді (1773 –1842).
Теоретичні засади політичної економії критикували представники німецької історичної школи націонал-економії (Вільгельм-Георг-Фрідріх Рошер (1817 –1894 рр.), Б. Гільдебранд (1812 – 1878), К. Кніс (1821 – 1898)). Огюст Конт одним з перших вказав на характерні особливості індустріального суспільства, сформував закони його функціонування та розвитку.
Карл Маркс розглядав закономірності економічного розвитку з позиції інтересів, діяльності й відносин між класами, які займають різне становище в системі виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільного продукту.
ІІІ етап: кінець ХІХ – початок ХХ ст: пов'язаний із загостренням протиріч між капіталістичною економікою і суспільством, кризами, подальшим відчуженням робітника від праці і капіталу тощо.
Внесок в розвиток економічної соціології зробили:
- німецька школа (лідер – німецький економіст, історик Густав Шмолер (1838 – 1917), В. Зомбарт, М. Вебер, Г. Зіммель), французька та американська соціологічна школи
ІV етап: сер. 50-х рр. – кінець 60-х рр. ХХ ст.: збігся з бурхливим розвитком емпіричних соціологічних досліджень. У становленні економічної соціології найважливішу роль відіграли індустріальна соціологія, соціологія організацій, теорія соціальної стратифікації та соціальної мобільності.
Відзначається важливість людських відносин, формальних та неформальних груп в організаціях; теорія малих груп, лідерства та керівництва; проблематика соціальної диференціації.
Структурно-функціональний напрям теоретичної соціології (Т. Парсонс, Н. Смелзер, К. Девіс, Д. Мурі), який намагався пов’язати економіку з іншими підсистемами суспільного життя.
V етап: кінець 60-х – кінець 70-х рр. ХХ ст.: оцінюється як кризовий, пов’язаний з різкою критикою методології структурного функціоналізму.
VІ етап: кінець 70-х – кінець 90-х р.р. ХХ ст. – етап «нової економічної соціології».
Еміль Дюркгейм – 1983 р. написав працю «Про розподіл суспільної праці», в якій подано тлумачення соціальних процесів у економічній сфері. Він вперше описав працю як соціальний процес інтеграції суспільства, довів, що соціальні протиріччя є причиною анемічності відповідних відносин.
2. ПРЕДМЕТ І ОБ’ЄКТ ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ, ЇЇ ОСНОВНІ КАТЕГОРІЇ. СОЦІОЛОГІЯ ЕКОНОМІЧНОЇ І СОЦІАЛЬНОЇ СФЕР.
▓ Об'єкт економічної соціології – економіка як соціальне явище, її виникнення, розвиток та місце в житті суспільства. У сфері економіки соціологія вивчає соціальне: суб'єктів, носіїв економічних відносин, їх взаємодію, рольову поведінку, організаційно-нормативні форми, соціальні механізми, що визначають функціонування та розвиток економіки.
Рис. 1. Об’єкт економічної соціології
Особливості економічної та соціальної сфер суспільства.
▓ Економічна сфера є цілісною підсистемою (розглядаючи її відносно автономно від суспільства, ведуть мову про економічну систему) суспільства, що охоплює всі види виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людей.
▓ Соціальна сфера – це відносини і взаємодія індивідів, соціальних груп, спільнот, що мають різне соціально-економічне становище в суспільстві.
▓ Предмет економічної соціології – соціальні механізми регулювання економічних відносин, особливості поведінки соціальних суб'єктів.
Понятійний апарат економічної соціології охоплює наступні категорії:
Перший рівень понять – це загальнонаукові категорії;
До другого рівня належать загальносоціальні категорії;
Третій рівень – спеціальні категорії.
Соціальний механізм розвитку економіки – стійка система взаємодії соціально-економічних груп у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ і послуг, що регулюється історично сформованими в даній країні типом культури, системою управління і соціальною структурою суспільства.
Економічна поведінка – система соціальних дій, пов'язаних з використанням різних за функціями і призначенням економічних цінностей (ресурсів) та зорієнтованих на одержання користі (вигоди, винагороди, прибутку) від їх обігу.
Параметри економічної поведінки залежать від різних факторів, насамперед від задіяних економічних ресурсів. Тому існує кілька її класифікацій. Однією з найпоширеніших є класифікація, в основі якої – різні фази відтворювального циклу, відповідно до яких виділяють дистрибутивну (розподільчу), виробничу, обмінну, споживчу економічну поведінку.
Економічна свідомість - погляди, потреби, інтереси, ідеї, уявлення і переконання стосовно економічних процесів і явищ, ставлення до власності, економічної самостійності та ін.
Взаємодія економічної свідомості, яка є внутрішнім чинником економічної діяльності, із зовнішніми чинниками (інституціалізованими формами економіки) складає соціальний механізм економічної діяльності та поведінки. Економічна свідомість базується на систематизованих наукових знаннях, заснованих на свідомому використанні соціально-економічних законів. З економічною свідомістю тісно пов'язане економічне мислення.
Економічне мислення – погляди та уявлення, породжені практичним досвідом людей, їх участю в економічній діяльності тощо. Економічний інтерес – усвідомлена економічна потреба людини, груп, спільнот, об'єктивні спонукальні мотиви їх економічної діяльності. Визначається він місцем людини в економічній системі, еволюцією відносин економічної власності, сприяючи узгодженню взаємодії індивідів, груп, верств.
3. ФУНКЦІЇ ЕКОНОМІЧНОЇ СОЦІОЛОГІЇ