2. Історичні типи і форми сімейно-шлюбних відносин. Соціальна функція сім’ї Види шлюбів

За юридичним оформленням розрізняють:

• громадянські (вільні, юридично не засвідчені);

• офіційні (оформлені відповідними документами) шлюби;

• фіктивні шлюби (з метою вирішення різних соціальних проблем).

За процедурою шлюбної церемонії шлюби поділяються на громадянський і церковний.

▒ Ендогамний шлюб – це союз між чоловіком і жінкою, які належать до тієї самої соціальної групи чи спільноти.

Норми ▒ екзогамного шлюбу навпаки приписували вибір шлюбного партнера за межами своєї спільноти.

Залежно від кількості партнерів, що вступають у сімейно-родинні відносини, розрізняють моногамні (між одним чоловіком і однією жінкою) і полігамні (між кількома партнерами) шлюби (полігінія та поліандрія). Шлюб між одним чоловіком і кількома жінками має назву полігінія, а між однією жінкою і кількома чоловіками – поліандрія.

Залежно від стану родинних зв’язків утворюються різні типи сімей:

- проста, або нуклеарна (від латинського nucleus – ядро) сім’я складається з подружжя і дітей, що не перебувають у шлюб (вперше поняття ввів у 1949 р. американський соціолог Ж.П.Мурдок);

- розширена, або складна сім’я складаються з трьох і більше поколінь, які з’явилися внаслідок одруження дітей, онуків.

Залежно від наявності батьків розрізняють: повні (є обидва члени подружжя) й неповні сім’ї, коли один із батьків відсутній.

За кількістю дітей: бездітні, малодітні, багатодітні та ін.

До специфічних обставин, в яких формується, живе, функціонує сім’я належать:

- місце проживання (регіон, вид поселення);

- соціально-класова та етнічна належність;

- матеріальне становище;

- рівень освіти і культури членів сім’ї;

- традиції, цінності, на які орієнтуються у своїх прагненнях члени сім’ї;

- стартова позиція, тобто та моральна й економічна база, на якій будується кожна сім’я і від якої багато в чому залежить її здатність до консолідації, згуртування, інтеграції.

Зміст сім’ї розкривається в її функціях. Під функціями сім’ї вчені розуміють спосіб прояву активності, життєдіяльності сім’ї та її членів.

Оскільки сім’я взаємодіє, з одного боку, із суспільством, а з іншого – з окремими особами (членами сім’ї), то й ті функції, які вона виконує стосовно суспільства, називають суспільними (соціальними) функціями, а ті, які виконуються щодо окремих членів сім’ї, – індивідуальними. Суспільні функції пов’язані з потребою суспільства в інституті сім’ї, а індивідуальні – з потребами особи, що належить до сімейної групи (див. табл. 1).

3. ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ СІМ’Ї. ОСОБИСТІСТЬ В СІМЕЙНО-ШЛЮБНИХ СТОСУНКАХ

Знижується відтворююча соціальна функція сім’ї. Діти більше часу проводять біля телевізора чи комп’ютера, ніж у спілкуванні з батьками.

Суттєво змінилися погляди на сексуальну мораль. Послабився соціальний контроль, зросла анонімність сексуальної поведінки, пом’якшились традиційні уявлення про дозволене і недозволене. Подружні пари нерідко проживають без оформлення шлюбу, або ж укладають його уже в зрілому віці.

Мотиви вступу до шлюб:

• шлюб по любові;

• шлюб за розрахунком;

• шлюб за шаблоном.

В останні роки спостерігається тенденція зниження середнього віку людей, які вступають у шлюб. Ранні шлюби на половину – вимушені, тому половина з них, де жінка молодше 18 років, закінчуються розлученням. У сучасній українській сім’ї поглиблюються такі тенденції:

• формування егалітарних, демократичних відносин між подружжями;

• збільшення кількості нуклеарних сімей;

• зміна відносин між дітьми і батьками (емансипація дітей);

• зниження рівня народжуваності через планування;

• посилення нестабільності шлюбу;

• зниження показників шлюбності, що призводить до підвищення позашлюбної народжуваності;

• укладання шлюбів у молодому віці, причиною яких є традиція раннього шлюбу для сільського населення, сексуальна революція та сексуальна свобода без культури контрацепції;

• поява альтернативних моногамних форм сім’ї: незареєстроване співжиття; послідовна полігамія; сім’ї з нерідними батьками; годвін-шлюб (роздільно-регулярний); біганні шлюби (чоловіча та жіноча бігамія).

Свідченням кризи сім’ї є істотна тенденція зростання кількості розлучень.