Види соціальних інститутів та їхня характеристика

Існує 5 основних соціальних інститутів:

1. Продовження роду – соціальний інститут сім’ї і шлюбу;

2. Потреба безпеки та соціального порядку – політичні інститути;

3. Потреба добування засобів для існування – економічні інститути;

4. Потреба в передаванні знань, соціалізації нового покоління, підготування кадрів – інститут освіти (наука, культура);

5. Потреба вирішення духовних проблем та сенсу життя – інститут релігії.

Функції соціальних інститутів

1. Впорядкування діяльності різних людей шляхом зведення їх до передбаченої соціальної ролі, поведінки;

2. Сприяння соціалізації індивідів;

3. Соціальне управління та контроль.

►Соціальна організація – елемент соціальної структури суспільства; вид діяльності якої-небудь групи; сутність внутрішньої упорядкованості, узгодженості функціонування елементів системи.

ВИДИ ПІДСТРУКТУР СОЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ СУСПІЛЬСТВА

• соціально-територіальна підструктура;

• соціально-професійна підструктура;

• соціально-класова підструктура;

• соціально-етнічна підструктура;

• соціально-демографічна підструктура.

2. СОЦІАЛЬНА СТРАТИФІКАЦІЯ: ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ

Структуровані нерівності між різними групами людей соціологи називають стратифікацією. Термін «стратифікація» (від лат. strata – прошарок, нашарування, напластування), запозичений з геології, де він означає розміщення пластів Землі по вертикалі.

Засновниками сучасної теорії соціальної стратифікації вважають М. Вебера та П. Сорокіна (1889 – 1968 рр.). Пізніше цю теорію розвинули англійський соціолог Г. Дейм, американські соціологи Т. Парсонс, Р.-К. Мертон, Р. Лінтон, Р. Тернер та ін., які вважали, що вертикальна класифікація людей та їх груп спричинена розподілом функцій у суспільстві.

У соціології існують три різні підходи визначення нерівності у суспільстві:

- функціональний (Т. Парсонс, В. Мур, Д. Девіс);

- конфліктний (К. Маркс, М. Вебер, Л. Козер);

- еволюційний (Г. Ленскі).

▓Соціальна стратифікація – це ієрархічно організована структура соціальної нерівності, яка існує в певному суспільстві в даний історичний проміжок часу. Таку ієрархічно побудовану структуру соціальної нерівності можна уявити як розподіл на страти (від лат. stratum – пласт, прошарок). Вертикальний поділ суспільства на страти за нерівністю.

Англійський соціолог Ентоні Гідденс розрізняє чотири основні типи стратифікації: рабство, касти, стани – закритий тип соціальної стратифікації, і класи – відкритий тип.

►Рабство – це найбільш виражена форма нерівності, при якій частина індивідів буквально належить іншим як їхня власність.

►Касту пов’язують найчастіше з культурою Індійського субконтиненту. Термін «каста» португальського походження, означає «рід» і «чистий рід». ►Стан – соціальна група людей, яка володіє певними правами й обов’язками, закріпленими законом або звичаєм, що передаються в спадок.

Клас – угрупування людей на основі нерівного становища щодо основних соціальних ресурсів, які визначають їхні життєві шанси, соціальні претензії та соціальні можливості спільно діяти.

Найпопулярнішим є підхід, запропонований П. Сорокіним, який виділяє чотири базових критерії соціальної нерівності: дохід; освіта; престиж.

Таблиця 1

Характеристика соціально-стратифікаційної системи

Основні страти	Рівень добробуту	Рівень освіти і професійна кваліфікація	Рівень допуску до прийняття владних рішень	Основне коло людей
Вищий клас	Дуже високий	високий	Утримують реальний контроль над ситуацією в суспільстві, формують громадську думку	Правляча еліта, крупні бізнесмени, фінансисти, топ-менеджери, частина наукової та творчої еліти
Середній клас	Від заможного до такого, що дозволяє задовольнити основні соціальні потреби	Достатньо високий, такий, що дозволяє займатися кваліфікованою працею, в т. ч. в управлінні	Рівень „пересічного громадянина”	Середні і дрібні підприємці, основна маса інтелігенції, управлінців „середнього рівня”, кваліфіковані робітники
Нижчий клас	Низький, на межі бідності	Невисокий, низький, за винятком „нових бідних» у нестабільних суспільствах, де навіть їх висока освіта і кваліфікація не має попиту на ринку праці	Як правило, не є самостійними у прийнятті владних рішень, виступають об’єктами управління	Як правило, наймані працівники, зайняті некваліфікованою і малокваліфікованою працею, безробітні
Андерклас	Поза межею бідності	У більшості випадків найнижчий, або і відсутній	Виступають як об’єкти управління, або зовсім відсторонені від участі в громадсько-політичному житті	Частина зайнятих найбільш непрестижною працею, хронічно безробітні, бомжі