
- •2. Будівельна продукція та будівельні процеси
- •3. Трудові ресурси будівельних процесів
- •3.1. Кооперація праці робітників
- •4. Тарифне нормування. Тарифна сітка, тарифні ставки
- •4.1. Форми оплати праці в будівництві
- •ТранспортУвання будівельних вантажів
- •1. Будівельні вантажі та транспорт для їх перевезення
- •2. Вантажно-розвантажувальні роботи
- •3. Складування будівельних матеріалів і конструкцій
- •Земляні роботи
- •Планування майданчика та розробка грунту екскаторами
- •1.Розроблення ґрунту бульдозерами
- •2.Розроблення ґрунту скреперами
- •3. Розробка грунту екскаваторами
- •4.Ущільнення ґрунту
- •Розроблення ґрунту гідромеханічним способом
- •Бурові та вибухові роботи
- •Технологія улаштування паль
- •Загальні відомості про палі
- •Заглиблення заздалегідь виготовлених паль
- •Виготовлення монолітних паль
- •Виготовлення комбінованих паль
- •Технологія процесів монолітного бетону та залізобетону
- •Опалубка та її види
- •Технологія опалубних робіт
- •Арматурні роботи
- •Приготування та транспортування бетонної суміші
- •Укладання та ущільнення бетонної суміші
- •Догляд за бетоном
- •Технологія процесів кам’яної кладки
- •1.Загальні відомості про кам’яні роботи
- •2.Кладка із дрібного природного і штучного каменю правильної форми.
- •3.Кладка з великих блоків правильної форми
- •4. Організація робочого місця і праці мулярів
- •5. Елементи кам’яної кладки і правила її розрізки.
- •6. Кладка з природного каменю неправильної форми
- •Технологія монтажу конструкцій з деревини
- •Технологія монтажУ будівельних конструкцій
- •1. Загальні положення з технології процесів монтажу будівельних конструкцій
- •2. Монтажні механізми та пристосування
- •3. Транспортування, подавання та складання конструкцій
- •4. Класифікація монтажних операцій
- •4.1. Методи монтажу будівельних конструкцій. Класифікація.
- •5. Монтаж елементів залізобетонних і металевих конструкцій
- •Технологія опоряджувальних робіт
- •1.Штукатурні роботи
- •2 .Малярні роботи
- •3.Шпалерні роботи
- •4.Улаштування підлог
- •Технологія улаштування покрівель
- •Загальні положення про захисні покриття
- •2. Улаштування покрівлі з рулонних матеріалів
- •4. Улаштування мастикових покрівель
- •О сновна література
- •5. Проектування, технологія та організація будівництва. Зведення і ремонт будівель та споруд. Том 1 «Проектування у будівництві»”.Валовой о.І., Кривий Ріг, Мінерал,2007 р.
- •Допоміжна література
- •Перелік методичних вказівок
2.Кладка із дрібного природного і штучного каменю правильної форми.
Структура кладочних операцій, способи і прийоми їх виконання (рис. 2)
Процес цегляної кладки складається з таких операцій: установлення і перестановлення порядовок і причалки; подавання і розкладування цегли і розчину; укладання цегли у верстові ряди і забутку; рубання і обтісування цегли; розшивання швів (у разі потреби); контрольно-вимірювальні операції.
Установлення порядовок. Порядовки встановлюють під нівелір на всіх кутах, примиканнях і перетинаннях стін, а також через кожні 12 м на їхніх прямих ділянках. На порядовки за допомогою нівеліра, гнучкого водяного рівня або спеціальних лазерних приладів виносять позначки низу віконних прорізів, перемичок, перекриттів і покриттів сходових площадок та інших елементів, монтаж (укладка) яких пов'язаний з кладкою стін і перегородок.
Натягання причалки. Причалку натягують між повзунками порядовок або причальними скобами і переміщують за ходом кладки вгору, для чого пересувають повзунки або переставляють скоби. Під час кладки зовнішніх верстових рядів причалку натягують для кожного ряду, а внутрішніх – через кожні два-три ряди. Щоб причалка не провисала, під неї між порядовками (причальними скобами) через кожні 4...5 м укладають на розчині маякові цеглини, на кожну з них на ребро кладуть цеглини і затискують між ними причалку.
Подавання і розкладання цегли і розчину. Для кладки зовнішнього верстового ряду цеглу розкладають на внутрішній половині конструктивного елемента, для внутрішнього верстового ряду – на зовнішній, а для забутки – на одному із верстових рядів. Розкладання ведуть купками по дві цеглини паралельно граням конструкції або під кутом до них для ложкових рядів і перпендикулярно до осі для поперечикових. На стінах у ½ цеглини завтовшки всі купки розкладають паралельно граням стіни.
У процесі виконання полегшеної кладки стін цеглу для кладки зовнішньої версти розкладають на внутрішній, а для кладки внутрішньої — на зовнішній версті.
Розчин на стіну подають і розстилають грядками 2...2,5 см завтовшки, 23...24 см завширшки під поперечиковий ряд (під 5 цеглин) і 10... 11 см – під ложковий ряд (під 3 цеглини), відступаючи від краю стіни на 1 см для кладки під розшивку (повний шов) і на 2...3 см –впустошовку (пустий шов); під забутку розстилають розчин за її шириною. Грядку-постіль вирівнює муляр комбінованою кельмою під час кладки.
Способи укладання цегли залежать від положення цегли у ряду, її вологості, форми швів, пластичності розчину і пори року.
Кладку під розшивку з повним заповненням швів ведуть способом уприсик з підрізкою (рис. 2, г). Використовують розчин пластичної консистенції (рухливість – 12...13 см за осіданням стандартного конуса). Муляр відповідною гранню цеглини, яку тримає під нахилом, загрібає з пості лі частку розчину, достатню для створення вертикального шва, і притискує її і цеглу до цеглини, що укладена раніше, одночасно осаджуючи її під причалку. Розчин, що витискується на лицьову поверхню стіни, підрізається кельмою.
Способом упритиск з повним заповненням вертикальних і горизонтальних швів (розчин рухливістю 8...9 см) кладуть верстові ряди суцільних стін, які несуть значні навантаження, а також верстові ряди полегшеної кладки. Муляр кельмою підбирає з постілі частку розчину й одночасно притискує її і чергову цеглину до тієї, що укладена раніше, і в ту саму мить рухом угору витягує кельму з утвореного вертикального поперечного шва. Горизонтальний шов ущільнюють при підведенні цеглини натиском руки під причалку і легким постукуванням по ній ручкою кельми. Розчин, що виступив на лицьову поверхню кладки, підбирають, і шов за необхідністю розшивають .
Спосіб уприсик, що застосовують при кладці впустошовку, відрізняється від кладки вприсик з підрізкою розчину тільки тим, що постіль під верстові ряди роблять трохи вужчою і цеглу кладуть без допомоги кельми.
Цеглу в забутку кладуть способом упівприсик. При цьому муляр укладає на розчин одночасно по дві цеглини і майже плиском загрібає з відстані 6...8 см від цегли, що укладена раніше, незначну його кількість – достатню для створення неповного вертикального шва, і потім осаджує їх, стежачи за тим, щоб поверхні укладених цеглин були на одному рівні з верстовими рядами. Частково незапов-нені вертикальні шви заповнюють при розстиланні розчину під черговий ряд кладки.
Рубання і обтісування цегли. Для перев'язування швів потрібна неповномірна цегла (чвертки, половинки і тричвертки). Готують їх під час роботи: спочатку муляр вістрям молотка-кирочки або ребром комбінованої кельми робить насічки на двох протилежних гранях цеглини, потім різким ударом молотка-кирочки чи кельми відколює намічену частину. Більш складне рубання цегли виконують на спеціальних верстатах. Обколювання цегли вручну роблять при кладці фігурних елементів будівлі.
Розшивання швів обумовлюється проектом. Виконують ритмічно через кожні три-чотири ряди кладки до зчіплення розчину. Починають її з вертикальних швів кладки після протирання лицьової поверхні.
Контрольно-вимірювальні операції та час зведення конструкцій систематично контролюють прямолінійність і вертикальність поверхонь, прорізів і кутів кладки, горизонтальність рядів, правильність перев'язування і товщину швів, факт армування, щоб оперативно ліквідувати виявлені причини браку або відхилення від прийнятої технології чи проекту.
Вертикальність поверхонь, кутів і прорізів контролюють виском не рідше двох разів на кожний метр висоти кладки. Відхилення відвертикальності поверхонь і кутів не повинно перевищувати 10 мм на один поверх і 30 мм усієї будівлі. Відхилення рядів кладки від горизонталі допускається не більше ніж 20 мм на 10 м довжини стіни.
Горизонтальність рядів кладки і відповідність їх позначок проектним контролюють нівеліром кілька разів по ходу кладки стін кожного поверху. Крім того, не рідше двох разів на 1 м висоти положення рядів кладки перевіряють рівнем-правйлом.
Товщину швів контролюють, періодично замірюючи висоту п'яти-шести рядів кладки і вираховуючи середнє її значення.