Економічна ефективність.

Заслуговує на увагу та поширення досвід організації виробництва і системи оплати праці. Всі виробничі підрозділи працюють на комерційному розрахунку. Тобто в ринкових умовах застосовується метод господарювання, спрямований на ефективне та раціональне ведення аграрного виробництва -- одержання максимальної кількості продукції за умов використання наявних ресурсів при оптимальних витратах у натуральному і грошовому виразах.

Цьому безпосередньо сприяє впроваджена у господарстві економічно обґрунтована система матеріального стимулювання й оплати праці. Так, розцінки на виробництво 1 ц приросту молодняку віком до 8 місяців становлять 100 грн при досягненні середньодобового приросту живої маси не менш як 760 г, після 8 міс. -- 110 грн. При досягненні інтенсивності росту 700 г та більше додатково здійснюють доплату 20%, при випасі худоби на віддалених пасовищах запроваджено оплату за її догляд: 15 грн/корову, 35 грн/бугая. Крім цього, за одержання приплоду встановлена додаткова доплата, яка становить 14 грн/голову. Господарство забезпечує пастухів триразовим безоплатним харчуванням. За умови виконання госпрозрахункового завдання доглядачам також встановлена натуральна оплата праці -- теля, відлучене від корови у віці 6-8 місяців.

На початковому етапі створення м’ясних ферм, тобто при переведенні скотарства з молочного напряму продуктивності на м’ясне, застосовують також інші способи вирощування молодняку до відлучення.

Так, у минулі роки в деяких господарствах при формуванні стад телята вирощувалися за технологію режимного підсосу. Було помічено, що при низькому рівні годівлі та сумісному утриманні корів з молодняком одно-, двомісячні телята намагаються по 17-20 разів на добу поссати молоко. Це, в свою чергу, призводило до незручностей матерів: корови не поїдали корми в потрібній їм кількості, внаслідок чого втрачали вгодованість і своєчасно не приходили в охоту. З огляду на це було прийнято нове рішення -- застосувати режимне вирощування молодняку. Наукові дослідження показали, що інтенсивне подразнення вим’я сприяє формуванню так званої «молочної домінанти», коли у корів спостерігається довгий (до 85-90 днів і більше) сервіс-період. Та й телята, сподіваючись на молоко, неохоче поїдали рослинні корми і росли повільно. Щоб уникнути цього, перейшли на режимний підсос. Суть його полягала в тому, що новонароджені телята перебувають разом із коровами тільки до двох тижнів (поки звикнуть до своїх матерів), після чого їх утримують окремо до семимісячного віку, підпускаючи на підсос лише тричі на добу.

Для впровадження такої технології відповідно було обладнано приміщення. Групи тварин розмістили у них так, аби телята знаходилися поблизу своїх матерів і при вільному доступі могли їх легко знайти. Спочатку корови перебували з телятами в родильному приміщенні протягом 20 днів, після чого їх переводили в дворядні корівники. Проте оскільки ці приміщення використовували спеціально для вирощування молодняку на режимному підсосі, вони мали й певні архітектурні особливості: по центру подовжніх стін зовні були зроблені прибудови шириною 4 і довжиною 36 метрів, в яких обладнано по 4 групових станка на 12 телят кожний. Прибудовані приміщення мали спільний внутрішній простір з корівниками, позаяк були відгороджені від них лише годівницями, дверцятами та решіткою висотою 1,2 м. Телята постійно бачили своїх матерів, адже ті знаходилися напроти на відстані 2-4 м.

Підсосне вирощування телят у корівнику організовували два оператори.

Випускали телят для підсосу по технологічному проходу попід стіною о 6, 12 та 18 годинах доби не більш як на 15 хвилин, оскільки сама процедура займала небагато часу. Випущені телята безпомилково знаходили матерів, пили молоко та поверталися у станки, де на них у годівницях чекали заготовлені корми відповідно до норм годівлі та мінеральні добавки, а в окремих коритах -- вода.

Першими рослинними кормами для молодняку був комбікорм і високоякісне люцернове сіно. Їх роздавали по 0,2-0,3 кг в невисокі годівниці (висота сягала до 0,6 м). На третьому місяці видачу цих кормів збільшували у двічі, привчаючи тварин до поїдання силосу. Аналіз годівлі показав, що телята чотиримісячного віку споживають за добу по 1,0-1,2 кг комбікорму, 1,3-1,5 кг сіна та до 3 кг кукурудзяного силосу.

Розрахунок добової норми кормів розробляли з урахуванням потреби двомісячних телят у сухій речовині на 30%, три-чотиримісячних -- на 40-45%, а решта повинна забезпечуватися материнським молоком. Підростаючи, норми рослинних кормів для молодняку збільшуються, і на сьомому місяці, коли вже сформоване рубцеве травлення, досягається 90-95% загальної потреби в сухій речовині.

Телята, які народилися взимку, перебували у приміщеннях 5-6 місяців, березневі-квітневі -- менше, позаяк наприкінці травня з настанням теплої сонячної погоди тварин переводили у просторі загони біля цих приміщень. Тут була відгороджена зона для телят, обладнана годівницями, коритами для води і мінеральної підгодівлі. По закінченню семимісячного підсосного періоду молодняк відлучали від матерів. У цей час телята уже добре пристосовані до споживання рослинних кормів. Про це свідчить той факт, що у восьмимісячному віці жива маса телиць досягала 230 кг, бичків -- 250 кг.

Результати наших досліджень та практичний досвід господарств підтверджують незаперечну думку про те, що незалежно від способів вирощування молодняку необхідно застосувати ресурсозберігаючу технологію годівлі та утримання тварин, раціональну організацію виробничого процесу та матеріального стимулювання праці, що цілком реально забезпечить одержання високих показників продуктивності і прибутковості виробництва м’яса великої рогатої худоби.

Володимир САВРАНЧУК, кандидат с.-г. наук,

директор Кіровоградського інституту АПВ НААНУ

Галина ПОДРЄЗКО, кандидат с.-г. наук,

зав. лабораторії тваринництва Кіровоградського інституту АПВ НААНУ

http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/19-2010-06-11-12-53-11/174-2010-12-20-07-00-15.html

http://www.propozitsiya.com/?page=149&itemid=371&number=11