8. Вирощування молодняку врх м’ясного напряму продуктивності.

ресурсозберігаючих технологій утримання та вирощування тварин, удосконалення агротехніки одержання кормів, науково-обґрунтована система годівлі, ефективне використання генетичного потенціалу порід, інтенсифікація відтворення стада, раціональна організація праці та виробництва - запорука розвитку сучасного тваринництва.

В основі технології м’ясного скотарства лежить організація відтворення і вирощування м’ясних телят за системою «корова-теля» при вирощуванні до 6-8-місячного віку з подальшим інтенсивним дорощуванням та відгодівлею молодняку. Перший етап роботи (від народження теляти до закінчення молочного періоду) вимагає значної уваги за розвитком молодняку, він найбільш складний та дорогий у виробничому процесі.

Прикладом успішного безприв’язного вирощування тварин, у тому числі молодняку на підсосі, знам'янського типу поліської м’ясної породи вже протягом багатьох років є сільськогосподарський виробничий кооператив «Колос» Знам'янського району Кіровоградської області.

Основними елементами технології м’ясного скотарства, що широко застосовується у господарстві, є:

- безприв’язне утримання худоби з годівлею на кормових майданчиках та відпочинком тварин в окремих загонах;

- організація відтворення стада і вирощування телят на підсосі до 6-8 місячного віку за системою «корова-теля»;

- вирощування племінного молодняку для поповнення власного стада та реалізації бугайців і теличок іншим господарствам;

- інтенсивне вирощування та відгодівля для забою на м'ясо надремонтного молодняку після його відлучення.

- застосування раціональної мотиваційно-стимулюючої форми організації та оплати праці

На сьогодні в СВК «Колос» налічується більш як 800 голів м’ясної худоби, зокрема, 260 корів. Протягом останніх років завдяки цілеспрямованій селекційно-племінній роботі досягнуто високих показників відтворення стада.Вихід телят становить 92 голови на 100 корів. Головне завдання при відтворенні стада -- щорічне отримання від кожної корови і нетеля життєздатного теляти.

У цьому господарстві застосовують цілорічні отелення корів, але найбільшу кількість одержують в зимовий період року. Звичайно, досвід досліджень багатьох вчених свідчить, що найбільш економічно вигідні сезонні отелення корів, підсосний спосіб утримання молодняку, що дозволяє сформувати великі, однорідні по віку та живій масі гурти, отримати високі прирости при вирощуванні тварин на плем’я та відгодівлю.

Кращий період парування корів -- травень-червень. У цей час відтворювальна здатність у тварин більш висока. Сприятливий період отелення -- січень-березень. Раціональна ресурсозберігаюча технологія утримання м’ясної худоби в господарстві передбачає відпочинок тварин у приміщенні на глибокій підстилці з годівлею на вигульно-кормових майданчиках.

Отелення корів відбувається у спеціальних відділеннях, обладнаних розбірними індивідуальними денниками розміром 3х3 м, із розрахунку 10-15 денників на 100 корів. У денниках проводять дезінфекцію, вносять до них підстилкову солому шаром товщиною 20-30 см і потім розміщують у них глибокотільних корів для отелення й утримання з телятами після отелення протягом 7-10 днів. У цей період у корів виробляється материнський інстинкт до своїх телят, і вони безпомилково в подальшому їх знаходять у загальному гурті. Потім їх переводять у гурти кількістю 50 корів і 50 телят.

Перший етап роботи з худобою потребує від тваринників найбільшої уваги, оскільки є найбільш важким та дорогим у виробничих умовах. Уже в цей час організацію утримання та годівлю телят потрібно планувати з урахуванням мети подальшого їх використання та умов господарства. В м’ясному скотарстві корів не доять, позаяк телята знаходяться разом із матерями.

Підсисний спосіб утримання телят -- основний технологічний прийом галузі. Він приносить найбільшу вигоду господарству. Більше того, без нього неможливе спеціалізоване виробництво яловичини. Це її характерна риса. Вирощування телят під матерями потрібно розглядати як організаційний стержень усього періоду підготовки молодняку до відгодівлі.

З цього приводу у деяких тваринників виникають сумніви, спричинені незнанням особливостей м’ясного скотарства. На них впливають методи ведення молочної галузі, що склалися традиційно. Інколи думають, що утримання телят із матерями потребує багато молока. Це справді так,вони одержують його набагато більше, ніж ровесники у молочному стаді. Та рівень годівлі молоком м’ясних тварин неможливо порівнювати з відповідними показниками молочних. Це різні галузі з різними завданнями.

У м’ясному скотарстві необхідно зосереджувати сили на виробництві м’яса, і для досягнення цієї мети найкращим є метод утримання телят з матерями. Він відповідає можливостям і типу продуктивності корів м’ясних порід, полегшує догляд за здоров’ям молодняку і повну збереженість поголів’я, спрощує технологію вирощування телят, дозволяє добиватися найвищих приростів телят та кращим чином підготовити їх до наступної відгодівлі.

Знаходячись із матками та харчуючись їхнім молоком,телята попадають у природні для себе умови.

Слід зауважити, що в м’ясному скотарстві немає потреби так уважно,як у молочному,піклуватися про температурний режим телят. Часто в приміщенні, де відбуваються отелення, температура повітря взимку знижується до -5-10°С. Це нормальне явище, важливо забезпечити тварин сухою підстилкою, сухим повітрям та вберегти від протягів. Усе це сприяє укріпленню організму, загартуванню та витривалості новонароджених телят. Вони активно рухаються та добре себе почувають у таких умовах.

Розвиток телят у молочний період,рівень їх приростів залежить від багатьох причин:

- молочності корів;

- технології утримання тварин;

- підгодівлі телят;

- породних особливостей тварин тощо.

Не слід висувати єдині вимоги щодо розвитку молодняку всіх порід, однак важливо усвідомити, що в цілому прирости молодняку молочного періоду при вирощуванні їх під матками повинні бути високими, оскільки цей метод дозволяє найкраще задовольнити потреби молодого організму, сприяє легкому переходу телят на самостійне вирощування з високою інтенсивністю росту.

Телята м’ясного спрямування, вирощені за такою технологією утримання, поступово переходять на споживання грубих та пасовищних кормів, мають високу інтенсивність росту. За підсисний період у середньому одному теляті згодовують у господарстві: 300 кг концентратів, 150 кг сіна, 300 кг силосу, 700 кг зеленої маси. Тому середньодобовий приріст молодняку на підсосі перебуває на рівні 920 г, а за весь період вирощування -- 870 г.

Годівлю відлученого молодняку забезпечують, ураховуючи, аби його продуктивність знаходилася на рівні вимог параметрів породи не менш ніж І класу. Раціон годівлі на голову за добу становить: 3 кг концкормів, 10-12 кг силосу або сінажу, 3 кг сіна, влітку -- зелена маса злакових та бобових трав.

Коровам, нетелям 6-7-місячної тільності згодовують високопоживне сіно, кормові суміші. В зимовий період у раціони корів включають грубі корми -- в середньому 45%, з них більшу половину становить сіно, силос -- 30-40% та концентровані корми -- 26-28% за поживністю.

Влітку протягом 210-250 днів поголів’я м’ясної худоби, за винятком бугайців, яких відгодовують для забою на м'ясо, утримується на пасовищах. У структурі річного кормового балансу пасовищні корми сягають до ⅓ його частки.

Міцна кормова база забезпечує повноцінну годівлю тварин і є запорукою забезпечення високої продуктивності м`ясних тварин при мінімальних витратах праці та інших ресурсів.

М’ясна худоба має й інші переваги. За даними результатів контрольного забою, що проводилися протягом багатьох років у процесі створення знам'янського типу, від різних статево-вікових груп бугайців одержують туші з високими показниками. Бугайці, забиті у віці 8 та 18 місяців, мають високовагові туші та вихід м’яса (62-64%). Результати обвалювання показали, що при вирощуванні тварин одержано високий вихід їстівної частини туші (незалежно від віку) від 82,5 до 85,3%. М’ясо бугайців має у своєму складі оптимальне співвідношення всіх компонентів і достатньо значний вміст білка (21,83-22,05). Туші характеризуються високою якістю м’яса. Біологічна повноцінність, хімічний склад, енергетична цінність значно вищі, ніж у тварин молочних порід. Білково-якісний показник оцінки бугайців, тобто вихід м’якоті на один кілограм кісток, становить 5,5-6,0 кг, тоді як у молочних -- лише 3,5-4 кг.