5. Технології вирощування телят.

Сергій АНТОНЕНКО, канд. с.-г. Наук.

Леонід ГРЕБЕНЬ, канд. с.-г. наук, Інститут тваринництва НААН України.

Процес вирощування молодняку великої рогатої худоби охоплює різні вікові періоди. Для кожного з них характерні певні технології вирощування, які, грунтуючись на біологічних особливостях розвитку організму, повинні сприяти розкриттю генетично обумовлених продуктивних якостей тварин.

Багаторічними зусиллями селекціонерів-практиків молочна худоба була пристосована до отримання від неї певної продукції в умовах промислових технологій утримання. Найбільша динаміка адапційних процесів розвитку організму теляти спостерігається саме в ранньому віці. Впровадження ефективних технологій передбачає чітку організацію виконання комплексу заходів щодо годівлі, догляду й утриманню тварин, що задовольняють їх природні фізіологічні потреби без виникнення стресових ситуацій.

Особливо відповідальним періодом молочної худоби є перші місяці життя, адже саме у цей час виникають виробничі втрати, пов'язані з захворюваністю та смертю телят, позаяк відбувається найбільш інтенсивний розвиток органів травлення.

Попри потужний арсенал застосовуваних засобів і широку програму профілактичних заходів, втрати, пов'язані з вибракуванням у тваринництві розвинених країн становлять понад 7-11% отриманого приплоду.

За даними багатьох дослідників встановлено, що молочна продуктивність новонародженої телички, яка перехворіла, в дорослому віці скорочується на 18%, а м'ясна продуктивність бичків -- на 20%. Окрім цього, хвороби новонароджених телят призводять до зниження загальної неспецифічної резистентності і створюють передумови для виникнення інших захворювань.

У молочний період вирощування телят здебільшого використовується прив'язне і безприв’язне утримання. Прив'язне вважається на сьогодні застарілою технологією вирощування. Воно не гарантує здорових і комфортних умов для тварин, почасти є причиною захворювань і, відповідно, неповноцінного розвитку. Тому при вирощуванні молодняка високопродуктивних тварин воно неперспективне. Крім того, такий вид утримання телят молочного періоду заборонений до використання Європейською конвенцією у країнах Євросоюзу.

Безприв’язне утримання ділиться:

- індивідуальне у клітках-вольєрах, встановлених у приміщеннях або під навісами на відкритому повітрі;

- індивідуальне в пластикових будиночках із вольєрами, що встановлюються на відкритому повітрі;

- дрібногрупове утримання у групових пластикових будиночках із секціями-вольєрами, встановленими на відкритому повітрі;

- дрібногрупове у секціях, розташованих у приміщеннях або під навісами на відкритому повітрі.

Дрібногрупове утримання молочних телят ефективне при використанні технологічного устаткування, оснащеного автоматичною системою індивідуальної годівлі рідкими кормами (молоко, молочний відвійок і замінник) по електронному датчику ідентифікації тварини. У таких системах рефлекс смоктання у телят знижується за рахунок застосування такого автомата і реалізації з його допомогою індивідуальних режимів годівлі кожного теляти. Хоча при цьому не виключається факт обсмоктування телятами один одного. А це, відповідно, може призводити до появи і поширення шлунково-кишкових захворювань. Ці системи встановлюють всередині приміщень. Вартість такого устаткування чимала, відтак, дозволити його може не кожен виробник молока в Україні. У країнах Євросоюзу його доступність обумовлена тим, що при купівлі діє система пільгових кредитів і дотацій для виробників.

Практика господарств свідчить, що дрібногрупове утримання телят молочного періоду з ручним випоюванням із відер без застосування автоматичних систем -- процес трудомісткий, який не гарантує чіткого виконання необхідної технологічної дисципліни і не виключає обсмоктування тваринами один одного. Це призводить до захворювань шлунково-кишкового тракту, а взимку -- до обмороження «обсмоктаних» частин тіла, і як наслідок, -- до збитків у виробництві і недоотримання молочної продукції в перспективі.

Тому, на наш погляд, найбільш перспективним є індивідуальне утримання телят молочного періоду. На відміну від групового, воно повністю виключає контакт тварин, запобігаючи тим самим поширенню інфекцій між ними. Окрім цього, створює гарантовані умови для нормованої годівлі тварини відповідно до їх віку і рівня розвитку та дає змогу у разі потреби індивідуально коригувати рівень вирощування. Це сприяє створенню у виробничих умовах простої, чіткої і керованої системи вирощування молодняка.

За такого типу утримання теля набуває специфічної для нього мікрофлори, при взаємодії з якою воно нормально розвивається.

На сьогодні в багатьох господарствах, незалежно від їх кліматичних зон розташування, впроваджується технологія цілорічного утримання телят молочного періоду в пластикових будиночках із гратчастою вольєрою на відкритому повітрі (наприклад, система устаткування «ІГЛУ» (рис.1)). Конструкції будиночків із вольєрами, виготовлені в Україні та за кордоном, загалом аналогічні і різняться між собою лише формою і розміром. Такий комплект устаткування пропонується купувати, виходячи з міркувань економії, оскільки не потрібно будувати приміщення.

Відповідно до рекомендацій з установки будиночки розміщують на відстані 200-500 мм один від одного на майданчиках із твердим покриттям. Останні повинні знаходитися на сонячній стороні і мати ухил для відведення стоків. Як матеріал для корпусу будиночка використовується ударостійкий пластик. У вольєр настилають шар підстилки завтовшки до 200 мм. У подальшому додають солому у міру забруднення підстилки, оскільки остання повинна залишатися сухою. На передній стінці будиночка-вольєра закріплені фіксатори для установки кормових відер (молоко, вода і комбікорм). Кошик із сіном кріпиться також до гратчастої стінки вольєра. Конструкція будиночка захищає теля від опадів (дощу, снігу) та вітру. Окремі будиночки мають тканинний навіс у вигляді фіранки, який кріпиться перед вхідним отвором. Вона захищатиме тварину від сильного вітру, завірюхи та низької температури. Деякі фірми-виробники пропонують встановлювати такі будиночки ще й під навісом, який захищатиме підстилку від опадів (рис. 2).

Така технологія вирощування дає змогу істотно заощадити на капітальному будівництві приміщень телятників і вважається технологією «холодного методу» вирощування телят. Спробуємо проаналізувати її позитивні та негативні сторони.

Зоотехнік-селекціонер С. ШТЕЙМАН дослідив, що вирощування телят у зимовий період у неопалювальних телятниках з перших днів життя при дотриманні певних умов сприяє загартовуванню організму, кращому засвоєнню корму, посиленому обміну речовин. Оригінальні фотографії приміщень, в яких відпрацьовувалася технологія вирощування за «холодним методом», показані на рис. 3. Доцільно зауважити, що такий спосіб вирощування передбачав утримання телят не на відкритому повітрі, а в неопалювальних капітальних приміщеннях, температура в яких була нижче -15°С.

Температура повітря у телятнику переважно становила 0°С, але інколи доходила і до -9-12°С.

У теплий період року телята знаходилися у легких дерев'яних будиночках на солом'яній підстилці на відкритому повітрі (рис. 4.). Слід визнати, що зарубіжні технологічні прийоми утримання телят у пластикових будиночках майже не відрізняються від технологічних пропозицій С. Штеймана 30-х років минулого століття для теплого періоду року.

Практичний досвід і наукові дослідження окремих авторів свідчать про те, що низька температура повітря сприяє розвитку волосяного (на 38,4-41,9%), і шкірного (на 3,5-5,8%) покриву, кількістю сальних залоз (на 2,3-4,2%) у тварин. Це характеризує адаптаційні здібності до холодних умов утримання.

Як бачимо, «холодний метод» вирощування умовно можна розділити на два. Перший -- «помірно холодний метод» при вирощуванні в помірних температурах в неопалювальних приміщеннях із температурою до -9°С, розроблений С. Штейманом. Другий -- «екстремально холодний метод» вирощування на відкритому повітрі (більш ніж -9°С) і з різким перепадом температур, що характерний для вирощування телят у пластикових будиночках-вольєрах у зимовий період.

Недоліками останнього методу вирощування взимку в умовах клімату, починаючи із зони Лісостепу, є:

- обмороження у телят кінчиків вух і носового дзеркала;

- захворювання внаслідок різких коливань температури повітря;

- збільшення витрат високоенергетичних кормів для самозігріву тварини;

- збільшення витрат підстилки;

- зменшення рухової активності тварини;

- нераціональна витрата телятам корму, спрямована не на повноцінний розвиток організму, а на додаткове вироблення захисних реакцій з адаптації до екстремального середовища (обігрів тіла, збільшення товщини шкіри і шерстяного покриву);

- псування кормів, які засипаються снігом;

- складність у роботі обслуговуючого персоналу по догляду за телятами;

- додаткові витрати ручної праці на прибирання територій (кормових проходів, вольєра тощо).

Необхідно відзначити і той факт, що ані виробники, ані продавці не вказують, що таке устаткування на фермі в зимовий період після снігопадів вимагатиме значних витрат ручної праці на розчищення від снігу кліток-вольєрів із телятами. Це відволікає обслуговуючий персонал від виконання своїх прямих обов'язків з догляду за тваринами, і може зірвати режим їх годівлі. При цьому немає жодних рекомендацій щодо засобів механізованого розчищення території. До речі, реклама подібних комплектів устаткування почасти супроводжується фотознімками з будиночком-вольєром, який стоїть на зеленій траві сонячним днем. Фотознімків у зимовий період практично немає.

Нескладно здогадатися і про те, що процес нормованої роздачі молока телятам також пов'язаний із несприятливими умовами роботи персоналу в зимовий час: перетягування на тачці або ручне перенесення фляг із молоком по снігу. Розлив молока по відрах на морозі і вітрі не сприяють якості виконання цих технологічних операцій, через що страждають тварини і люди. На морозному вітрі часто обмерзають губи і носове дзеркало теляти, особливо після випоювання з відра.

Сумнівним залишається факт, що обслуговуючий персонал (за інструкцією) за низьких температур повітря (нижче -10°С) прикриватиме вихід всіх обслуговуваних будиночків фіранкою, а при -10°С і вище -- навпаки, відкриватиме. Фактично тварини залишаються наодинці з несприятливими умовами середовища і змушені адаптуватися, максимально використовуючи всі ресурси свого організму.

У зимовий період при утриманні тварини в будиночку-вольєрі на глибокій солом'яній підстилці в умовах екстремальних низьких температур їй необхідна додаткова енергія корму на виживання і розвиток. Замість того, аби перетворювати енергію корму на продукцію, вона вимушена її витрачати на самообігрів тіла, на утворення додаткового шерстяного покриву і збільшення товщини шкіри.

При цьому додатковий шерстяний покрив, що утворюється в «екстремально» холодний період вирощування з додатково згодованих кормів, у теплий період року після линяння зникає.

Окрім цього, у теляти додатково розвивається система поверхневого кровообігу, яка бере участь у перенесенні тепла по ділянках тіла. Тварини з такою системою кровоносних судин і товстою шкірою у спекотні дні додатково виділятимуть тепло на обігрів тіла, відчуваючи себе некомфортно. Теля починає перекладати енергію корму на потовиділення, аби охолодити поверхню свого тіла. Якщо охолоджування при потовиділенні не відбуватиметься, то тварини можуть отримати тепловий удар. При цьому тварина відмовляється від корму, стає млявою і знижує продуктивність. Аби цього уникнути, на молочних комплексах застосовують системи вентиляторів для охолоджування молочної худоби (рис. 5, 6). Їх установка вимагає додаткових грошових витрат, а експлуатація -- витрат електроенергії.

Як бачимо, вирощування телят у зимовий період в умовах екстремально низьких температур призводить до вирощування тварин із певними фенотипічними ознаками, які не мають нічого спільного з генетично обумовленим продуктивним потенціалом. Яке відношення ці ознаки мають до очікуваної високої молочної продуктивності? Тварини набувають таких ознак внаслідок їх вирощування у холодний період року в найдорожчих системах утримання на відкритому повітрі, оскільки від початку за основу була покладена економія засобів на спорудження приміщення. Чи можна говорити про ефективність цієї системи вирощування в умовах екстремально низьких температур, якщо додатково спожиті твариною корми (отже, і засоби) витрачаються на її обігрів (як в дикій природі), утворення додаткового шерстяного покриву, який зникає після линьки? Окрім цього, влітку можуть додатися зайві витрати на заходи щодо запобігання перегріву тварин.

У зв'язку з тим, що при утриманні телят молочного періоду в будиночках-вольєрах у зимовий період дійсно виникають труднощі, окремі компанії додатково пропонують придбати попони для обігріву тварин у холодний період року (рис. 7).

Наприклад, компанія «СТРОЙКОМІНВЕСТ» (Росія) пропонує попони, виготовлені з флісу і синтепону, з м'якими ремінцями і клямками. В Україні будиночки-вольєри продаються ще без них.

В окремих господарствах з метою кращого обігріву практикують взимку утримання в одному будиночку-вольєрі по двоє телят (рис. 8). Такий метод в науково-практичній літературі отримав назву «бінарного» способу. Результатом цього методу в зимовий період є обмороження вух, пуповини і молочного дзеркала у тварин внаслідок їх взаємного обсмоктування під час морозів, після випоювання.

Застосовувати цей метод утримання, вочевидь, не слід і влітку, оскільки з тієї ж причини в шлунково-кишковий тракт тварини потрапляє хвороботворна мікрофлора і волосяний покрив, що призводить до захворювань молодняку.

Як приклад подальшого розвитку помірно «холодного методу» вирощування телят за С. Штейманом була розроблена і впроваджена технологія вирощування телят молочного періоду для кліматичних умов Волчанського району Харківської області (ГПОХ «Гонтаровка» НААН України) із використанням більш досконалого технологічного устаткування, технолого-планувальних рішень і раціональної годівлі тварин. При цьому враховувався клімат місцевості: зима холодна і вітряна, а літо -- спекотне. При цьому перевагу віддали ощадливому методу господарювання: реконструкція існуючих приміщень, а не будівництво нових.

До речі, раніше у господарстві утримувався ремонтний молодняк різного віку на прив'язі. Відповідно такий метод не дозволяв організувати раціональне вирощування тварин і отримати від них максимальні показники росту і розвитку.

Реконструкція тваринницького приміщення була проведена з наймінімальнішими витратами для господарства -- без змін залишилися основні будівельні елементи даху з опорами і стінами. Видалено старі годівниці і підлога, а також шар «непридатного» грунту завглибшки 500 мм. Усередині приміщення була укладена тепла асфальтобетонна підлога з ухилом у бік транспортера. Відповідно до технолого-планувальних проектів на поверхні підлоги приміщення розміщено гратчасті клітки-вольєри. Останні розбірні, збираються із чотирьох функціональних металевих секцій. На передній секції розташовуються фіксатори для установки кормових відер (молоко, вода і комбікорм). Окрім цього, на стінку клітки навішується годівниця для сіна. Півклітки вистилається шаром соломи 200-250 мм, який утворює глибоку незамінну підстилку на період вирощування тварини. Клітки розміщені на відстані 50-100 мм одна від одної, що запобігає взаємному контакту тварин. У зимовий період року температура не опускається нижче +5°С. Після висадки телят клітки розбираються одним працівником і дезинфікуються відкритим полум'ям пальника. Місця, де стояли клітки, очищаються і дезинфікуються протягом 4-5 днів.

У теплий період року утримання телят здійснюється під навісом у відкритому павільйоні (рис. 12). Планування розміщення кліток-вольєрів із телятами під навісом аналогічне варіанту розміщення у приміщенні. Павільйон розташований із підвітряного боку будівлі телятника і захищений тином від вітру.

Наявний багаторічний досвід експлуатації павільйону в кліматичних умовах східної частини Харківської області вказує на можливість комфортного утримання в ньому телят з квітня до середини листопада. Весь цей період приміщення телятника очищене і знаходиться на профілактичному провітрюванні. Таким сезонним режимом експлуатації споруд «порожньо-зайнято» підтримується необхідний санітарно-епідеміологічний рівень технології вирощування телят. У зимовий період павільйон використовується для зберігання запасів сіна і підстилкової соломи.

Застосування згаданих технологічних рішень дає змогу запобігти впливу екстремальних умов зовнішнього середовища, виключити обмороження тварин та економити на придбанні індивідуальних засобів утеплення телят.

Практичний досвід вирощування телят за цією технологією дозволяє при стійких середньодобових приростах у різні сезони року (750-850 г) отримувати тварин класу «еліта» і «еліта-рекорд».

Таким чином, при організації ефективного бізнесу на базі товарних молочних господарств необхідна побудова раціональної системи вирощування молодняка, що враховує біологічні особливості розвитку тварин. Використовувана система вирощування повинна, насамперед, розкривати продуктивні (а не захисні) якості тварин, обумовлені його генотипом. Ця особливість актуальна при вирощуванні молодняка в холодний період року.

Невідповідність місця існування використовуваної системи утримання комфортним умовам вирощування тварин створює несприятливі умови для розвитку. Внаслідок цього організм тварин використовує власні ресурси на розвиток захисних, а не продуктивних якостей. Зокрема, це може позначитися на підвищеній витраті кормів (для додаткового обігріву тіла, утворення шерстяного покриву і збільшення товщини шкіри), що, своєю чергою, відіб'ється на збільшенні собівартості отримуваної продукції, оскільки зростає витрата кормів.

Тому в кожній кліматичній зоні доцільно застосовувати конструкції таких споруд і такого технологічного устаткування, які забезпечать комфортне вирощування телят. Так, у місцевостях із м'яким кліматом сповна прийнятне цілорічне використання спрощених систем утримання, зокрема, індивідуальних пластикових будиночків-вольєрів типу «ІГЛУ».

У місцевостях із прохолоднішим кліматом доцільно утримувати тварин у тентових приміщеннях, а у більш холодних -- у капітальних неопалювальних приміщеннях взимку. При проведенні реконструкції або новому будівництві молочної ферми важливо, щоб в зимовий період застосована на практиці система приміщень і технологічного устаткування забезпечувала комфортну для тварин технологію «холодного утримання», і не виявилася технологією «екстремально холодного утримання» молодняка. Зрозуміло, що комфортного середовища вирощування тварин бажано досягати за мінімальних витрат на реконструкцію або нове будівництво.

http://www.agro-business.com.ua/component/content/article/19-2010-06-11-12-53-11/346-2011-04-08-12-20-17.html