16.5. Розстановка позицій складальних одиниць і деталей
На
складальних креслениках розставляють
позиції складальних одиниць і деталей.
Це можна зробити одразу, використовуючи
команду
«Обозначение
позиций»
в
меню інструментальної панелі
«Обозначения»,
але краще виконати цю процедуру після
формування специфікації до складальної
одиниці, правила заповнення якої описані
нижче (див. розд. 18). При цьому обов’язково
належить зберегти файл!
Питання для самоконтролю
1. Розміри яких основних типів треба проставляти на складальних креслениках?
2. За допомогою якої операції виконують місцевий розріз на кресленику?
3. Чи повинні розміри на складальних креслениках містити допуски на виготовлення деталей?
4. Які способи змащування зубчастих зачеплень використовують у редукторах?
5. На якій стадії виготовлення конструкторської документації доцільно проставляти позиції деталей та дрібних складальних одиниць редуктора?
17. Виконання робочих креслеників деталей редуктора
Мета розділу – сформувати у студента навички та вміння побудови робочих креслеників засобами програми КОМПАС.
17.1. Основні правила оформлення робочого кресленика
Робочі креслення (на підприємствах їх називають деталюванням) виконуються в прикладній програмі КОМПАС-График аналогічно складальним, але відрізняються від них кількома моментами.
Перш за все, у робочих креслениках використовують тільки три види розмірів:
а) виконавчі, за якими деталь виготовляється;
б) габаритні, якщо вони не збігаються з виконавчими;
в) транспортувальні, якщо деталь великогабаритна і її безпечне переміщення потребує спеціальних вказівок.
Виконавчі розміри, повинні мати допуски на виготовлення, зазвичай використовують буквено-цифрове позначення (вікно «Квалитет и поле допуска») відповідно до ЄСКД, а в круглих дужках записують числові відхилення від номінального розміру, як це показано на рис. 17.1 для правого посадкового місця вала під підшипник (на екрані це підсвічено кольором).
Рис. 17.1
По-друге,
команда
«Линейные
размеры»
має
бути виконана таким чином, щоб одна з
ділянок складеної деталі (наприклад,
вала) залишалася без розміру, але
обов’язково стояв замикальний розмір
(звичайно габаритний), як того вимагають
правила розрахунку розмірних ланцюгів.
Перед числовими значеннями розмірів
типу
«Диаметральный
размер»
неодмінно
повинен міститися значок діаметра ,
а перед параметром
«Радиальный
размер» –
латинська буква R.
Користуючись інструментом
«Угловые
размеры», належить
величини виражати в градусах, мінутах
і секундах, хоча таку градацію система
робить за умовчуванням автоматично і
це можна змінити. Якщо поряд з розміром
необхідно подати додаткові вказівки,
то їх вводять у падаючому вікні справа,
яке відкривається натисненням кнопки
(рис. 17.1).
На
робочому кресленику спеціальним знаком
за ДСТУ 2.309-93 (із зміною № 3),
користуючись командою
«Шероховатость»,
з
інструментальної панелі
«Обозначения»
обов’язково
позначають величини шорсткості основних
оброблюваних поверхонь, а в правому
верхньому кутку креслення має стояти
знак непозначеної шорсткості (рис. 17.2).
Його вводять з меню «Неуказанная
шероховатость
Ввод», як правило,
редагувати
її розташування на кресленні не потрібно.
Рис. 17.2
По-третє,
дуже часто робочий кресленик містить
знаки, які вводять з меню
«Допуск
формы»
на
панелі
«Обозначения».
У
цієї команди є власне підменю для
формування й заповнення таблиці допуску
форми, а також її прив’язки до контурів
деталі. Цілком посильним виявляється
самостійне опанування методики складання
й заповнення її клітинок (рис. 17.3).
Позначення
«База»
з
тієї самої інструментальної панелі
мають бути розміщені на осях чи поверхнях,
якщо існують посилання на допуски форми
або технічні умови, і бажано робити це
до введення таблиць з меню
«Допуск
формы».
Тоді зручно користуватися командою
«Таблица»
на
панелі інструментів «Свойства»,
розміщеній у нижній частині екрана,
виконання цієї команди відбувається
в напівавтоматичному режимі.
По – четверте, нижня середня графа основного напису (штампа) в обов’язковому порядку повинна містити відомості про матеріал, з якого виготовлятиметься деталь, але ця інформація автоматично передається з файла тривимірної моделі деталі.
Рис. 17.3