12.2. Побудова 3d-моделей корпусних деталей методом оболонки

Побудова корпусної деталі методом формування оболонки найзручніша, коли моделюють складні відлиті деталі, наприклад, кришки редукторів (рис. 12.9).

Рис. 12.9

З метою цієї побудови у новоствореному файлі «Деталь» формують ескіз, в який вставляють зображення фланця поверхні з’єднання, використовуючи з отриманого раніше ескізу тільки внутрішні лінії. Потім за ескізом «видавлюють» тіло на максимальну висоту кришки, одержуючи монолітне зображення деталі. Як і в попередньому випадку, з неї вилучають усе зайве, накладають радіуси скруглення і надають зовнішній поверхні потрібної форми. Далі за допомогою операції  «Оболочка» задають товщину стінки опцією «Наружу» і встановлюють її товщину, потім будують купол кришки редуктора. При цьому початковою для вилучення матеріалу призначають площину поверхні рознімання корпусу редуктора. Потім на цій площині створюють ескіз і прибудовують фланець з’єднаня (рис. 12.10).

Решту всіх операцій виконують так само, як і в першому варіанті побудови корпусних деталей.

12.3. Виготовлення зварних корпусних деталей

У сучасному машинобудуванні широко застосовують також зварні корпусні деталі редукторів, особливо в індивідуальному й дрібносерійному виробництві, наприклад на рис. 12.11 зображено таку деталь для двоступеневого циліндричного осьового редуктора шахтного електровоза з перехресними валами. Швидкохідному валу редуктора обертальний рух передається через карданний шарнір, а тихохідний вал являє собою вісь колісної пари, на кінцях якої жорстко встановлені колеса локомотива.

Рис. 12.10

Рис. 12.11

На корпусі редуктора є посадкове місце під розташування осьового дискового гальма і кронштейни для фіксації редуктора на рамі візка за допомогою реактивної тяги. Таким чином зварні корпусні деталі стають складальними одиницями, хоч у разі потреби їх можна об’єднати в одну деталь, використовуючи команду  «Булева операция», але при виконанні курсового проекту цього робити не варто.

Як правило, моделювання зварного корпусу або кришки в складеному вигляді починають із першої листової деталі, наприклад, днища в окремому файлі «Деталь», а далі створюють новий файл «Сборка», наприклад, зварного корпусу, куди вводять першу деталь. На черзі – створення файлу «Сборка» для моделювання в складеному вигляді редуктора, у цьому файлі першою вводять проміжну складальну одиницю зубчастого зачеплення, а потім – зварного корпусу. Кожну деталь зварної корпусної складальної одиниці можна спроектувати в окремому файлі «Деталь», і потім вводити в модель складеного зварного корпусу, а можна побудувати всі деталі в режимі  «Редактирование на месте», як це було описано вище. Програма КОМПАС не має в у своєму розпорядженні операції побудови зварних швів у тривимірному зображенні, але все ж їх можна будувати як окремі деталі складальної одиниці, скориставшись двовимірною бібліотекою зварних швів. Для цього треба створити допоміжний файл формату «Фрагмент», натиснути кнопку  «Менеджер библиотек» відкрити послідовність команд «СваркаКонструктивные элементы сварных швовМенеджер шаблонов», натиснути кнопку  «Открыть» і вибрати в падаючому меню папку «Сварка», у якій відкрити файл менеджера «Сварка.tlm» (рис. 12.12).

Рис. 12.12

Потім необхідно вибрати потрібний вид шва й розміри зварюваних деталей, натиснути кнопки  «Выбрать» і  «Редактировать файл КОМПАС 3D». У фрагменті з’явиться зображення конструктивних елементів зварних швів (рис. 12.12), далі зображення можна скопіювати і вставити в ескіз побудови тривимірної деталі «Зварювальний шов». За отриманими розмірами потрібно відкоригувати вигляд кромки зварюваних деталей.