5.2.2. Побудова зубців на моделях конічних коліс з круговим зубцем

Конічні передачі з круговим зубцем, як і з прямим, будують на вже згенерованій за допомогою програми КОМПАС-SHAFT 2D тривимірній заготівці моделі конічного колеса. На першому ескізі видаляють зовнішню фаску і зсувають зображення напівперерізу колеса до збігу лінії твірної конуса з початком координат у режимі  «Эскиз» (підрозд. 5.2.1). Далі також будують тривимірну модель допоміжного прямозубого циліндричного колеса для зубчастої передачі з тими самими основними параметрами (числом зубців, модулем, діаметрами кола їхніх западин і виступів). Потім в ній відкривають режим  «Эскиз» побудови проміжку між сусідніми зубцями і копіюють його зображення в буфер пам’яті засобами програми (вони такі самі, як і в середовищі Windows).

У файлі заготівки тривимірної моделі конічного колеса спочатку будують допоміжну площину, дотичну до конуса вершин зубців. Це роблять за допомогою інструментальної панелі  «Вспомогательная геометрия» та команди  «Касательная плоскость». Для цього після ввімкнення операції фіксують твірну конуса, а потім одну з двох головних площин, що проходять уздовж осі колеса. На ній створюють ескіз, використовуючи однойменну команду, і через початок координат проводять першу допоміжну пряму (ортогональну), шлях якої проходить через початок координат точно по прямій контакту площини і конуса (рис. 5.24). Далі в ескізі виконують низку побудов. За допомогою операції  «Спроецировать объект» на активній інструментальній панелі  «Геометрия» будують проекцію більшого кола твірної конуса вершин зубців. Це коло проеціюється у вигляді еліпса. Потім через початок координат проводять першу допоміжну лінію (горизонтальну), а на її перетині з проекцією твірної конуса – другу (вертикальну). Під кутом 35° до останньої через ту саму точку проводять третю допоміжну лінію (найчастіше використовуване значення кута нахилу лінії зубця в конічних колесах з круговим зубцем).

Перпендикулярно до третьої лінії проводять четверту допоміжну, а паралельно їй на відстані радіуса ділильного конуса – останню п’яту допоміжну лінію. На перетині третьої та п’ятої ліній розміщують центр кола, що має діаметр ділильної головки. Далі будують коло (воно зображено штриховою лінією), діаметр якого дорівнює діаметру зубонарізної головки. Діаметр зазначеної головки беруть з переліку у вікні «Сторинца 2» розрахунку програми КОМПАС-SHAFT 2D (рис. 5.17). Частину одержаного кола (дуги) біля проекції кола твірної конуса залишають, а рештки вилучають (або змінюють стиль лінії на будь-який інший, окрім основної). Позбуваються також решти основних ліній або змінюють їх стиль, наприклад, на тонку лінію. Побудована таким чином дуга стає траєкторією «вирізання» матеріалу в западині між двома сусідніми круговими зубцями колеса. Далі будують другу допоміжну площину, дотичну до зовнішнього конуса колеса, яка повинна розташовуватися поряд з початком дуги. Цього досягають за допомогою інструментальної панелі  «Вспомогательная геометрия» і команди  «Касательная плоскость» так само, як і під час побудови допоміжної площини на прямозубому конічному колесі (див. вище). На ній відкривають режим «Эскиз» і вставляють раніше збережене зображення западини між двома сусідніми зубцями, відповідним чином орієнтуючи його і прив’язуючись до зовнішнього кола конуса. Далі ескіз закривають і, використовуючи операцію  «Вырезать кинематически», на моделі усувають простір між двома сусідніми зубцями. З цією метою у вікні «Дерево построения» вказують на ескіз западини між двома сусідніми зубцями і на траєкторію – побудовану раніше дугу (добре видно на екрані монітора у вигляді основної лінії синього кольору). У меню «Движение сечения» вибирають команду  «Сохранять угол наклона», натиснувши курсором на відповідну кнопку (вона має підсвітитися). Після цього на зовнішньому діаметрі конуса добудовуємо елемент  «Фаска» і, як в підрозд. 5.2.1, завдяки команді  «Ось конической поверхности» в меню інструментальної панелі  «Вспомогательная геометрия» будують вісь. Її застосовують для виконання решти западин між зубцями колеса за допомогою операції  «Массив по концентрической сетке» з меню інструментальної панелі  «Редактирование детали». Унаслідок цього отримують модель зубчастого колеса, подану на рис. 5.25.

Рис. 5.24

Для побудови кругових зубців на конічній шестірні використовують уже одержану при виконанні моделі колеса дугу, проте напрям її нахилу має бути протилежним. Як і у випадку з колесом (рис. 5.26), в ескізі шестірні, створеному на першій допоміжній площині, дотичній до твірної конуса шестірні, за допомогою операції  «Спроецировать объект» на активній інструментальній панелі  «Геометрия» будують проекцію більшого кола твірної конуса вершин зубців. Потім проводять допоміжну пряму, що проходить через початок координат (аналогічно першій допоміжній прямій на рис. 5.24), і до точки їх перетину прив’язують вставку скопійованої дуги. Завдяки операції  «Симметрия» в меню  «Редактирование» треба скопіювати дугу, симетрично допоміжній лінії, використовуючи режим  «Удалять исходные объекты». Подальші побудови кругових зубців на моделі шестірні повністю аналогічні діям стосовно колеса.

Описані побудови не зовсім точні, оскільки крива, уздовж якої відбувається нарізування зубця, має лежати в площині, дотичній до ділильного конуса, а не до конуса вершин зубців (та цього досить для виконання курсового проекту). Ділильний конус цього разу повинен бути побудований за участю операції  «Поверхность вращения» з панелі інструментів  «Поверхности». Таку побудову студент може виконати самостійно. Після завершення всіх побудов зазначену поверхню можна приховати, для чого в меню «Вид» належить вибрати операцію «Скрыть элемент», а потім – «Поверхности».

Файл із зображенням моделі зберігають, але згодом його можна відредагувати.

Рис. 5.25