Засоби, які зменшують згортання крові

| КЛАСИФІКАЦІЯ

АНТИКОАГУЛЯНТИ ПРЯМОЇ ДІЇ (РЕЗОРБТИВНОЇ ТА МІСЦЕВОЇ*)

АНТИКОАГУЛЯНТИ НЕПРЯМОЇ ДІЇ

ПРЕПАРАТИ ТА ЇХ СИНОНІМИ

1. Гепарин

2. Надропарин кальцію (Фраксипарин)

3. Еноксапарин натрію (Клексан)

4. Ревіпарин натрію (Кліварин)

5. Дальтепарин натрію (Фрагмін)

6. Мазь, гель гепаринові* (Ліотон 1000)

7. Прудоїд* (гель)

8. Етил біскумацетат (Неодикумарин, Пелентан)

9. Аценокумарол (Синкумар) 10.Феніндіон (Фенілін)

11. Варфарин

МЕХАНІЗМ Дії

Завдяки сильному негативному заряду утворює комплекси з позитивно зарядже- ними білками плазми, які беруть участь у процесі згортання крові (1). Інгібують протромбіназу (фактор Ха) (2-5).

Порушують у печінці біосинтез факторів згортання крові за рахунок антагонізму з вітаміном К (8-11).

ФАРМАКОЛО- ГІЧНІ ЕФЕКТИ

Пригнічує згортання крові у всіх фазах гемокоагуляції (1); антитромботичний (1- 7). Знижують агрегацію тромбоцитів, підвищують проникність судин (1-7). Активу- ють фібриноліз, покращують коронарний і нирковий кровообіг (1-5). Знижує рівень ліпідів у крові, виявляє імунодепресивну, гіпотензивну, спазмолітичну, антиалер- гічну (1), протизапальну (1, 6, 7) дію. Сприяє відновленню сполучної тканини (7).

Антикоагулянтна дія, підвищують проникність судин, знижують рівень ліпідів у крові (8-11).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУ- ВАННЯ ТА ВЗАЄМОЗА- МІННІСТЬ

Емболії та тромбози судин мозку, легенів, ока; тромбоз глибоких вен, тромбоем- болії легеневої артерії (1-5). Інфаркт міокарда; пряме переливання крові, опера- ції на серці та судинах, гломерулонефрит, пневмонія, пересадка нирки, атеро- склероз церебральних судин, кардіосклероз (1). Гемодіаліз (1-3, 5). Тромбофле- біт, геморой, трофічні виразки гомілки, постінфузійні флебіти, гематоми (6, 7); фурункули, для покращання загоєння швів (7).

Профілактика та лікування тромбозів, емболій, тромбофлебітів, ішемічних інсультів, хронічної коро- нарної недостатності (8-11).

ЛІКАРЮ ТА ПРОВІЗОРЕ, ПАМ'ЯТАЙТЕ!

Антикоагулянти прямої дії несумісні з АКТГ, антигістамінними засобами, пеніцилінами, тетрацикліном, папаверином, галоперидолом, трициклічними антидепресантами, серцевими глікозидами, похідними пурину, гризеофульвіном, тироксином, нікотином. Антикоагулянти непрямої дії несумісні з а- і р-адреноміметиками, трициклічними антидепресантами, естрогенами, саліцилатами, дифеніном, бутамідом, глюкокортикоїдами, антиагрегантами, барбітуратами. Спостерігається посилення дії антикоагулянтів кумаринового ряду при поєднанні з інгібіторами МАО. Етил біскумацетат може посилювати ульцерогенну дію ГКС і гепатотоксичність фенітоїну. Феніндіон забарвлює долоні в жовтогарячий колір, сечу - в рожевий. Гепарин несумісний із міорелаксантами, в поєднанні з фібринолізином підвищує ризик кровови- ливів. Розчин гепарину несумісний в одному шприці з розчинами, які мають лужне значення рН, тироксином, антиагрегантами, НПЗЗ. При застосуванні гепарину можливе виникнення тяжких геморагій. Для розведення гепарину використовують тільки фізрозчин. Гепарин безпечніше використовувати тривало крапельно, ніж - дробними дозами струминно. Терапію гепарином не слід проводити більше 6-ти днів. Гепарин провокує бронхіальну астму. Еноксапарин натрію та дипіридамол не можна змішувати в одному шприці з іншими розчинами. Фраксипарин не можна вводити в м'яз. Непрямі антикоагулянти можуть викликати тяжкі кровотечі, пов'язані не тільки зі зни- женням згортання крові, але й з розширенням судин. Лікування непрямими антикоагулянтами слід припиняти поступово. Прийом непрямих антикоагулянтів припиняють за 2 дні до початку менструації. Антагоніст гепарину й інших антикоагулянтів прямої дії - протаміну суль- фат, антикоагулянтів непрямої дії - вітамін К.