10… Джерела Конституційного права.

Джерело права – це форма (спосіб) існування правових норм, яка перетворює право (як волю) в об’єктивовану реальність.

Джерел права. Це акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають систему джерел права (відповідно – систему джерел галузі права). Все це повною мірою стосується й конституційного права, яке також має відповідну систему джерел.

Джерела конституційного права закріплюють найважливішу сферу політико-правових відносин, які виникають у процесі здійснення народовладдя. Це обумовлює багатство змісту таких джерел, оскільки народовладдя – надзвичайно складний комплекс економічних, політичних, соціальних, соціально-психологічних та інших відносин. Такі відносини виникають при безпосередній реалізації національного, державного та народного суверенітету народу. В таких джерелах втілюються основи конституційного ладу, взаємовідносини особи й держави, національного і адміністративно-територіального будівництва, побудови органів державної влади. Одна з особливостей джерел конституційного права полягає в тому, що значна їх частина має політичний характер. І це цілком природно, оскільки конституційне право – найбільш “політизована” галузь національної системи права.

Джерела конституційного права є результатом правотворчості державних органів та безпосереднього творення права самим народом. Причому така правотворчість має особливий характер, оскільки вона закріплює найбільш важливі відносини – відносини влади.

Джерела конституційного права мають комплексний характер, оскільки об’єднують і матеріальні, і процесуальні норми.

І нарешті, варто мати на увазі, що більшість джерел конституційного права виходять за межі права: можна говорити про економічні джерела (наприклад, відносини власності), політичні (програми і платформи діяльності політичних партій, інші документи політичного характеру), соціальні (соціальна діяльність класів, соціальних груп, громадських об’єднань), соціально-психологічні (різноманітні психологічні установки, мораль).

У своїй сукупності джерела конституційного права утворюють надзвичайно складну як за структурою, так і за змістом динамічну систему, елементами якої є акти, що містять конституційно-правові норми. Множинність конституційних відносин та різноманітність їх об’єктів обумовлюють різні види правових приписів, а відтак – різноманітність видів джерел конституційного права.

11… Рішення Конституційного Суду України як джерело Конституційного права

12… Поняття і основні властивості Конституції України

Слово „конституція” походить від латинського „constitutio”, що означає „встановлення”, „устрій”. Конституція і є тим законом, який засновує політичну форму держави, систему державних органів, установлює порядок їх утворення і діяльності, основні права та обов’язки громадян. Іншими словами, конституція встановлює устрій держави. Саме через це її і називають Основним Законом держави.

Конституція України – це Основний Закон держави, що приймається в особливому порядку, має найвищу юридичну силу та регулює найважливіші суспільні відносини, які визначають принципи організації публічної влади, закріплюючи при цьому засади конституційного ладу, гарантії прав і свобод людини та громадянина, систему, порядок організації і компетенцію органів державної влади, територіальний устрій держави, державні символи.

Конституція України посідає провідне місце в українському законодавстві і містить у собі вихідні засади національної системи права.

Як нормативний документ Конституція України характеризується такими юридичними властивостями:

Установчий, програмний та ідеологічний характер. Є первинним елементом, на якому засновуються права та обов’язки більшості суб’єктів державного і суспільного життя. Водночас вона визначає програму, перспективу державного і суспільного розвитку, створює певне ідеологічне забезпечення для закріпленої форми державного і суспільного ладу;

Найвища юридична сила. Конституція має найвищу юридичну силу порівняно з будь-якими нормативними актами держави і навіть порівняно з міжнародно-правовими актами, давати згоду на обов’язковість яких держава може лише за умови, що вони не суперечать конституції. Найвища юридична сила конституції виявляється, по-перше, у пріоритетному характері конституційних норм порівняно з нормами законів і підзаконних актів, по-друге, самі закони та інші акти приймаються передбаченими конституцією органами у встановленому нею порядку;

Підвищена стабільність. За порядком внесення змін Конституція України є жорсткою, тобто передбачається особлива процедура внесення змін до Основного Закону, яка закріплена самою Конституцією (Розділ XIII);

Виступає юридичною базою поточного законодавства. Усі нові закони повинні відповідати Конституції, розвиваючи далі її положення і в жодному разі не виходячи за межі, визначені конституцією;

Специфічний предмет правового регулювання. Регулює найважливіші в державі суспільні відносини;

Особливий порядок розробки та прийняття. З цією метою парламент України – Верховна Рада застосовує спеціальну процедуру, яка вимагає схвалення конституції не простою, а кваліфікованою більшістю голосів;

Високий рівень захисту з боку держави. Фактично весь апарат держави працює на дотримання конституційних положень. Крім того, в Україні є орган для якого захист Конституції є основним завданням. Зокрема, діє Конституційний Суд України – єдиний орган, який може вирішувати питання про конституційність тих чи інших актів вищих органів влади;

Пряма дія норм Конституції. Це означає, що є можливість звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини й громадянина безпосередньо на основі Конституції, навіть за умови відсутності регулювання правових відносин іншими нормативними актами.

Слід зазначити, що конституція ґрунтується на загальнолюдських цінностях, у ній безпосередньо закріплюються основи правового стану людини, органів держави і посадових осіб, установлюються загальні засади громадського суспільства і механізм реалізації законодавчої, виконавчої та судової влади. Конституція є гарантом демократизації державного і суспільного життя.

Важливим етапом у розвитку українського державотворення стало прийняття 28 червня 1996 р. Конституції України, що відповідає загальнолюдським конституційним стандартам, утілює в життя конституційні ідеали: соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на користування надбанням людства у сфері політики, економіки, культури тощо.