68. Судова система України

У системі гілок влади судова влада особливе місце. Її функцією є застосування прийнятих законодавчою владою законів та інших нормативних актів до конкретних умов, життєвих ситуацій і забезпечення верховенства права у житті суспільства, здійснення правосуддя.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України. Суди загальної юрисдикції в Україні утворюють єдину систему судів. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією України та законами. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається. Порядок організації і діяльності Конституційного Суду України встановлюється Конституцією України та законом про Конституційний Суд Украйни.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

 єдиними засадами організації та діяльності судів;

 єдиним статусом суддів;

 обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

 забезпеченням Верховним судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

 обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

 єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

 фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України;

 вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Відповідно до Конституції України, в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди. У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції. Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України, погодженого з Головою Верховного суду України або головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України. Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду.

Під судочинством розуміють встановлений процесуальний порядок подання позовів і розгляд в судах справ стосовно спорів, що виникають з різноманітних правовідносин, порядок прийняття рішень учасниками процесуальних дій, оскарження та перегляду цих рішень, подання заяв про правопорушення та злочини, їх виявлення, розслідування, передачу матеріалів кримінальних справ у судах. Це загальне визначення судочинства охоплює всі його види. Кількість розглянутих справ у судах щороку збільшується. За останні роки все частіше почали розглядатися позови до державних органів.

По-перше, воно здійснюється шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях цивіль-них справ стосовно спорів, захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, розгляду в судових засіданнях кримінальних справ і вжиття встановлених законом заходів покарання до осіб, які винні у вчиненні злочину, або виправдовування невинних; вирішення господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.

По-друге, розгляд і вирішення в судових засіданнях цивільних, кримінальних та інших справ засновані на засадах законності; рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; незалежності суддів і підкорення їх тільки закону; презумпції невинності та забезпеченні обвинуваченому права на захист; забезпеченні доведеності вини; змагальності сторін і свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості; підтриманні державного обвинувачення в суді прокурором; гласності судового процесу та його повному фіксуванні технічними засобами; забезпеченні апеляційного та касаційного оскарження рішення суду; обов’язковості рішень суду.

По-третє, правосуддя здійснюється відповідно до законодавства України, на основі кодифікованих актів (ЦПК, КПК, ГПК), які докладно регламентують порядок, процесуальну форму судового розгляду і рішень, що їх виносить суд.

По-четверте, судові рішення схвалюються судами іменем України, вони обов’язкові до виконання на всій території України. Ці рішення є законом у кожній конкретній справі.

У процесі судочинства має досягатися об’єктивна істина у справі. В судовому засіданні ведуть між собою процесуальний спір дві сторони: в кримінальному судочинстві - сторона обвинувачення і сторона захисту, в цивільному - позивач і відповідач. Зазначені сторони чи особи доводять суду ґрунтовність своїх правових вимог. Судовий процес ініціюється заінтересованою особою. Сторони надають докази, заперечення, аргументи та контраргументи. Сторони самостійно доводять суду переконливість доказів, аргументів, мотивів, оцінок і здійснюють попередній правовий аналіз. Вони зобов’язані повідомляти суд та іншу сторону про наявність доказів і джерела їх надходження. Сторони відповідають перед судом за порушення у разі попереднього неповідомлення суду та іншої сторони про наявність доказів тощо. Усі учасники судочинства мають певні процесуальні можливості щодо подання доказів, їх дослідження і заявлення клопотань.

З метою недопущення помилок, здійснення контролю в судочинстві передбачене апеляційне та касаційне оскарження рішення суду.

Діяльність касаційної інстанції має важливе значення у виконанні завдань суду із захисту прав та охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, зміцнення законності та правопорядку, ствердження принципу справедливості. Перевіряючи справу в повному обсязі, касаційна інстанція в кожному випадку повинна з’ясувати: чи повно суд першої інстанції дослідив обставини, які мають значення для справи; чи доведено обставини, які суд визнав встановленими; чи відповідають викладені у рішенні висновки суду обставинам справи; чи не порушено норми матеріального або процесуального права; чи правильно ці норми застосовано. Разом з тим, суд касаційної інстанції не може здійснювати судове слідство.

Апеляційний суд наділено повноваженнями провадити своє судове слідство або обмежитись тими матеріалами, що є у справі. Свою діяльність апеляційний суд розпочав тільки після прийняття змін до КПК, ЦПК і ГПК. У КПК України, зокрема, зазначено, що в апеляційному порядку може бути оскаржено вирок або рішення суду першої інстанції, які не набрали законної сили (крім рішень суду присяжних), з мотивів доведеності чи недоведеності вини підсудного у вчиненні злочину, неправильного застосування кримінального закону чи порушення кримінального процесуального закону.