52. Поняття, суть і зміст референдуму.

Референдум – це спосіб прийняття громадянами України законів, інших рішень з важливих питань загальнодержавного і місцевого значення через голосування.

Шляхом референдуму надається юридична сила рішенням народу щодо найважливіших питань громадського і політичного життя, внутрішньої і зовнішньої політики, не пов’язаних із визначенням персонального складу державних або громадських органів.

За різними критеріями (ознаками) референдуми класифікуються на:

імперативні та консультативні;

конституційні та законодавчі;

обов’язкові та факультативні;

всеукраїнські та місцеві.

За юридичними наслідками референдуми поділяються на імперативні та консультативні. Рішення, винесене імперативним референдумом, має загальнообов’язкове значення і не потребує затвердження. Імперативним був референдум 1 грудня 1991 р. (Україну було проголошено незалежною державою). Консультативний референдум призначається для виявлення, з’ясування думки виборців щодо певного питання і юридичної сили не має. Ця думка може бути врахована при вирішенні державними органами відповідної проблеми, але не є обов’язковою.

Якщо на референдум виноситься питання про прийняття, відхилення або внесення змін до Конституції України, то він називається конституційним. Референдум, проведення якого є обов’язковим для вирішення визначених Конституцією проблем, називається обов’язковим. Відповідно до Конституції і Закону України „Про всеукраїнський та місцеві референдуми” можуть проводитись як всеукраїнські, так і місцеві (у межах адміністративно-територіальних одиниць) референдуми.

53.Державний апарат України.

Державний апарат покликаний виконувати основні функції держави щодо практичного здійснення державної влади і управління суспільством і є невід'ємним атрибутом як виникнення, так і існування та функціонування держави. Тому саме державному апарату має бути приділена особлива увага в контексті більш широкої проблематики механізму держави.

державний апарат — це сукупність державних органів, їх ланок і підрозділів, уповноважених здійснювати державну владу та управління, які спираються у своїй діяльності на можливість застосування примусу.

Поняття державного апарату як складова частина категорійного арсеналу теорії держави і права є узагальнюючим, тобто охоплює на основі спільних ознак усю сукупність різноманітних за конкретним спрямуванням діяльності державних ор­ганів. Державний орган розглядається теорією держави і права як первинний структурний елемент державного апарату, саме з державних органів складаються його окремі ланки і підрозділи, вся система державного апарату як цілісного явища.

Для більш змістовного вивчення державного апарату необхідно розглянути характерні його ознаки, а саме:

1. державний апарат є основним інститутом держави, безпосереднім носієм державної влади, яку він уповноважений практично здійснювати і представляти у відносинах з населенням;

2. державний апарат як системне утворення формується й функціонує на основі єдиних принципів організації і діяльності;

3. державний апарат є складною системою органів, що передбачає поділ на відокремлені ланки та підрозділи як за функціональним критерієм — на гілки влади, так і за ієрархічними ознаками — на вищі та нижчі органи, тощо;

4. первинним елементом державного апарату, з якого складається вся система державного апарату, є окремий державний орган;

5. у державному апараті зайняті на постійних засадах професійно підготовлені для здійснення управлінських функцій кадри — державні службовці;

6. функціонування державного апарату здійснюється в межах і в порядку, які встановлені законодавством, тобто в певних правових формах;

7. державний апарат спирається у своїй діяльності на певні матеріальні, фінансові та інші ресурси, отримані із державних коштів;

8. функціонування державного апарату спирається на можливість застосування державного примусу.