Імітаційні вправи

До неї групи входять вправи, за своєю структурою подібні до основних прийоміи техніки. Тому своєчасне і правильне їхнє за­стосування значно прискорює становлення павичок техніки гри.

Зразкові вправи

1. Імітація різноманітних способів ловінпя та передач м'яча. На­приклад: ловіпня м'яча над головою й передача його з відско­ком від підлоги; ловінпя м'яча ліворуч і передача праворуч тощо. Те саме, стискаючи іі розтискаючи кисті.

2. Крокування з набивним м'ячем у руках,' випрямляючії їх упе­ред при кожному кроці; тс саме, але швидко покласти м'яч на підлогу позаду стоячої попі.

3. Стискання кистю малого м'яча (гумового, тенісного); тс саме, одночасно згинаючи іі розгинаючи руки; те саме в в. и. одна нога попереду, невелике згинання колін у момент згинання рук і випрямлення ніг одночасно з розгинанням рук.

4. Фінти «па передачу», «па кидок» з наступним швидким зги­нанням рук і підтягуванням набивного м'яча до грудей; тс са­ме, але швидко покласти м'яч на підлогу (перед собою, до пра­вої, до лівої ноги).

5. рТОЯЧИ парами впівоберта один до одного, з місця поштовхом обох ніг підстрибнути вгору й у найвищій точці з'єднати до­лоні найближчих одна до одної рук.

ОПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ШВИДКОСТІ ДІЙ

Баскетболіст має здатність виявляти максимально швидкі дії. Якість цих дій залежить від індивідуальних здібностей: швидкості

>вої реакції, уміння розвивати максимальний темп рухів і гра­ничну швидкість бігу на невеликих відрізках дистанції.

Зразкові вправи

1. Біг на місці з максимальною частотою кроків з наступним ривком уперед.

2. Стартові ривки на 8—10 м, стоячи у в. п. спиною і.боком у на­прямку бігу, а також у звичайній стійці баскетболіста, викону­вані за зоровими сигналами.

3. Квач з роздільного старту (у 1 — 1,5 м один перед одним). За­вдання: наздогнати й осилити партнера, що біжить попереду.

4. Зміна напрямку при ходьбі та бігу за нсочікувано поданим сигналом.

5. Біг по діагоналі. Викладач зненацька йде на зближення з учнем, що біжить, який повинний вчасно змінити напрямок свого бігу.

6. Прискорення під час бігу. Починається за зоровим сигналом, поданим через неоднакові інтервали.

7. Біг з одночасною зміною напрямку іі прискоренням.

8. Біг різними способами: обличчям, боком, спиною вперед за нсочікувано поданим сигналом викладача. .

9. Біг по прямій у колоні (дистанція між гравцями не менш 1,5 м). За сигналом викладача гравці повертаються на 180° і намагаються наздогнати партнера, що біжить попереду. За наступним сигналом знову викопується поворот на 180° та ін.; те саме з оббіганиям стійок.

10. Стоячи парами обличчям один до одного на відстані 1—1,5 м у положенні випаду, учні тримають долонею витягнутої руки стоячий на підлозі гімнастичний ціпок. За сигналом вони по­винні помінятися місцями, відпустивши свій і піймавши ці­пок партнера до того, як він упаде на землю.

11. Стрибки в довжину з місця. Викопувати швидко, один за одним.

12. Учні стоять обличчям один до одного в баскетбольній стій­ці. Між ними, па відстані 1,5 м від кожного, лежить м'яч. За сигналом викладача кожен намагається першим опанувати м'ячем.

13. Учні стають обличчям один до одного на відстані 1—1,5 м. В одного з них у руках м'яч; задача цього гравця, крокую­чи в будь-якому напрямку, покласти м'яч па підлогу пік, щоб

. партнер не встиг у цей момент торкнутися його рукою.

14. Естафети з бігом по прямій, а також зі зміною напрямку (об­біганиям стійок).

15. Пробігання відрізків у 30—50; 60 і 100 м за годину.

16. Рухливі ігри типу «День і ніч», «Горобці та ворони», «Салки без м'яча», «Салки з м'ячем» тощо. _

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СТРИБУЧОСТІ

• Основу цих вправ складають рухи швидкісно-силового' харак­теру, за допомогою яких розвивається здатністіл.швидко мобілізу­вати нервово-м'язові зусилля для успішних дій баскетболіста.

Найбільш характерні наступні вправи:

1. З місця стрибки на лаву поштовхом двома ногами; те саме з розбігу поштовхом однією йогою; тс саме, приземлюючись на поштовхову ногу. .

2. Стрибки поштовхом обома ногами з місця і поштовхом од­нією погою з короткого розбігу, дістаючи однією й двома ру-ками м'ячі, підвішені на похилій рамі.

3. Стрибки на місці на одній і на двох ногах, імітуючи передачу м'яча однією й двома руками зверху.

4. Перестрибування через гімнастичні лави, мотузку, набивні м'ячі!поштовхом однією ногою, приземлюючись на неї ж; те саме поштовхом обома йогами.

1. Стрибки вгору з поворотом у безопорній фазі па 180*.

2. Стрибки на одній і обох ногах вгору й униз по сходинках.

5. Стрибки на місці поштовхом однією ногою, підтягування її до грудей; тс саме обома йогами.

6. Стрибки кроками, виконані в змаганні на швидкість; подолан­ня визначеної відстані найменшою кількістю кроків; тс саме, але стрибками на правій чи лівій позі.

7. Рухливі ігри: «Салки стрибками», «Вудка», естафети зі стриб­ками.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ОРІЄНТУВАННЯ

До!цієї групи входить багато вправ, у яких швидка зміна дій під час ходьби, бігу, стрибків обумовлена зміною за нсочікуваиим сигналом (команда, ситуація тощо). Наприклад: учні повторюють рухи викладача, що біжить поруч із колоною, змінюють характер бігу в залежності від заздалегідь обумовлених, але зненацька по­даних сигналів.

Зразкові вправи

1. Потрапити тенісним м'ячем у вертикальну мішень після пере­киду вперед (враховувати точність улучень).

2. Потрапити волейбольним м'ячем у. мсту після перекиду впе­ред¹ та' назад, виконаних у швидкому темпі. Те саме, але пот-

рапити м'ячем у ціль, що рухається (враховувати точність ви­конання).

3. Вправи на батуті з поворотами й додатковими рухами руками та ногами, а також зі зміною положення тіла під час польоту.

4. Розбіг (5—6 м), перекид уперед (на гімнастичному маті) і швидкий вибір напрямку бігу в залежності від сигналу, по­даного викладачем; те саме з наступною передачею м'яча в за­значеному викладачем напрямку.

5. Учні шикуються в дві колони. Перед ними за 2—3 м спиною до них стоїть той, що водить. Перші з колон починають біг.

, У момент, коли той, що водить, побачить їх, він повинний швидко наздогнати й осалити одного з тих, що біжать. Те-са­ме виконується'з двома, що водять, які мають салити тільки «свого» гравця (у майці визначеного кольору або за іншими обумовленими прикметами).

6. Комбіновані вправи: оббігапня стійок, стрибок через коня з ручками, перекид, біг, стрибок із пружинного містка (на мат), стрибок через планку й підлазіння під козла. Проводить­ся у виді змагання на кращу суму часу, набрану всіма учасни­ками команди.

7. На майданчику ставляться стійки або інші предмети для об­бігапня. Учні поділяються на дві команди, і визначається, хто з них «убігаючий», а хто «наздоганяючий». Інші розташову­ються в 1 —1,5 м позаду перших. За командою обоє біжать між стійками. Завдання того, що доганяє, зберігаючи той же напрямок, що й убігаючий, наздогнати й торкнутися його до того, як він закінчить вправу.

8. Естафета: оббігши стійки, виконати перекиди вперед і назад і бігти в зворотному напрямку.

9. Естафета: ведучи м'яч, обвести стійки, покласти м'яч, викопа- , ти перекид або переворот боком і, повертаючись назад, вести

м'яч по черзі правою і лівою рукою.

10. Естафета: вести.м'яч, покласти його, виконати два перекиди, перекласти набивний м'яч з одного кола в інше (ближче впе­ред), бігти в зворотному напрямку, ведучи м'яч, і передати йо­го партнеру.

11. «Салки». Усі вільно пересуваються по майданчику. Той,' що водить, прагне'-осалити кого-небудь із гравців. У цей момент . хто-нсбудь із гравців має пробігти між салкою й партнеромХ

14

4. Методи навчашія на уроках фізичної культури

Метод навчання — цс спосіб, за допомогою якого учитель передає, а учні засвоюють'знання, уміння і павички.

Метод' навчання — процес двосторонній. З одного боку — це діяль­ність вчителя з передачі знань, керівництва процесом формування умінь і на­вичок учня, а з другого боку — діяльність учня із засвоєння знань, вироблен-. ня умінь і навичок.

Методичні прийоми — цс шляхи реалізації методів. Вони с допоміж­ним.: засобами в реалізації методу, оскільки не можуть самостійно викопува-и функції по передачі і засвоєнню учнями знань, умінь і навичок. Діапазон ування того чи іншого методу залежить від наявнофї арсеналу методи­чних прийомів.

Повноцінні знання, міцні навички, високий рівень загального розпитку ті» досягається за умов, якщо вчителі вміють відібрати і правильно вико-рист;.ти"найбільш раціональні у кожній конкретній ситуації методи і методи­чніі прийоми (табл. 2-4).

/процесі викладання учителі" виробили і широко застосовують велику кількість методичних прийомів з мстою.активізації уваги, сприймання, для посилення інтересу тощо. Обсяг методичних прийомів, якими користується . вчите ль, визначає ефективність викладання предмету.

Навчання рухових дій забезпечується використанням різноманітних ме-„ тодіг. і методичних прийомів, які можна поділити на три групи: словесні, на-' очні і практичні.