XI. Закони стосовно поведінки

Нещодавно ми розпорядилися видрукувати правила доброї поведінки у їх загальному вигляді. Ми бажаємо, щоб всі мали їх у руках, читали, дотримувалися з тією метою, щоб наша школа була нічим іншим як майстернею благопристойності. Для досягнення цієї мети ми встановлюємо наступне:

1. Всі наші [учні] повинні робити все швидше із любові до доброчинності, ніж із страху перед покаранням.

2. Робити вони повинні не те, що їм подобається, але те, що приписують закони, і те, що наказують толкователі законів, учителі. (Діяти більше з волі другого, ніж за власною, — ось одне із основних положень християнства).

1. Нехай учні у всьому, що повинні робити, привчаються передбачати мету, відшукувати засоби й вичікувати сприятливого випадку.

3. Тому ніколи не слід робити нічого іншого, окрім того, що підказується хорошою, благовидною метою, при прагненні до якої не прийдеться відчувати сорому, а по досягненні її — розкаяння.

4. Якщо починають входити в справу, то повинні звикнути не залишати її до того часу, доки мета не буде досягнута.

5. Однак до мети слід прямувати не стрибками, але поступово, щоб справи йшли своєю чергою, а не поспішно.

6. Нехай привчаються знати тільки корисне. (Отже, нехай скрізь мають це на увазі і до цього прагнуть).

7. Кожний повинен звикати зосереджуватися, не бути неуважним, для того, щоб все робити помірковано.

8. Не можна допускати, щоб будь-хто був байдужий до своєї справи. (Якщо виявиться, що хто-небудь працює в'яло, змушуй його працювати більше інших; і якщо немає ніякої серйозної справи, то нехай він краще грає, аніж байдикує. Рухливість, бажання працювати і звідси виносливість в роботі — це величезний скарб у житті).

10. У сні, їжі і в питті учні наші повинні бути стриманими й уникати всілякої непомірності. (Наш Атеней присвячений музам, а не Вакху, а світло мудрості вимагає тверезої душі).

11. Післяобідній сон (як шкідливий для здоров'я і духовних сил) не можна дозволяти жодному з наших вихованців. Ніч і морок сама природа призначила для відпочинку, світло і день — для роботи. Отже, післяобідній відпочинок — ця дурна звичка, дуже розповсюджена серед угорців, — слід відмінити, замінивши несвоєчасний спокій гулянням, розмовами, грою.

12. Тіло, як житло душі, всі наші вихованці повинні тримати не зніжено, однак охайно.

13. Так само, як знаряддя душі, тіло у всіх наших вихованців треба розвивати для рухливості рухливістю; і загартовувати його до роботи роботою.

14. І оскільки наша школа є школою мудрості, а не війни, то зброєю усіх вихованців повинні служити книги, а не мечі. (Відтак, використання зброї слід заборонити зовсім. Кігті, роги, хоботи і клики не потрібні для овець і ягнят).

15. Схильність до лайки і злослів'я повинна бути настільки малою, що право на це втрачає навіть той, хто спробував би звернутися до лайки у необхідному випадку.

16. Капризи й селянська грубість не припустимі ні в кому. Усі повинні привчати себе до ввічливості, прислужливості в словах і справах. Школі підходить бути містом, а не селом.

17. Горде і зневажливе ставлення до іншого треба всіляко викорінювати повсюду, де б воно не виявилося, щоб усі звикли однаково шанувати образ божий як в інших, так і в самих себе.

18. Особливу турботу слід виявити з приводу того, щоб не вселилась в кого-небудь пристрасть до присвоєння чужого; ніхто, що привласнює чуже добро, не повинен залишатися безнаказаним.

19. Брехливість — рабська вада — не може бути припустима ні в кому. Нехай всі звикають відверто говорити правду, навіть якби прийшлося визнати провину, щоб ніколи не було помітно розладу поміж серцем і вустами — цієї найганебнішої вади.

20. Якщо у кому-небудь буде помічено у чомусь відступ [від правил], того слід дружелюбно переконувати, а той, кого переконують, повинен дружньо приймати напучення.

21. Якщо ж напучуваний не сприйматиме цього по-братськи і навіть відмовиться прийняти напучення, то його слід привести до вчителя, переборюючи усякі міркування щодо особистої дружби або незадоволення і керуючись єдино бажанням боротися зі злом, щоб воно як-небудь не пустило коренів.

22. Окрім того, нехай ректор раз на тиждень (хоча б у перший післяобідній час у неділю) скличе разом все шкільн — ця дурна звичка, дуже розповсюджена серед угорців, — слід відмінити, замінивши несвоєчасний спокій гулянням, розмовами, грою.

Тіло, як житло душі, всі наші вихованці повинні тримати не зніжено, однак охайно.

Так само, як знаряддя душі, тіло у всіх наших вихованців треба розвивати для рухливості рухливістю; і загартовувати його до роботи роботою.

14. І оскільки наша школа є школою мудрості, а не війни, то зброєю усіх вихованців повинні служити книги, а не мечі. (Відтак, використання зброї слід заборонити зовсім. Кігті, роги, хоботи і клики не потрібні для овець і ягнят).

15. Схильність до лайки і злослів'я повинна бути настільки малою, що право на це втрачає навіть той, хто спробував би звернутися до лайки у необхідному випадку.

Капризи й селянська грубість не припустимі ні в кому. Усі повинні привчати себе до ввічливості, прислужливості в словах і справах. Школі підходить бути містом, а не селом.

2. Горде і зневажливе ставлення до іншого треба всіляко викорінювати повсюду, де б воно не виявилося, щоб усі звикли однаково шанувати образ божий як в інших, так і в самих себе.

Особливу турботу слід виявити з приводу того, щоб не вселилась в кого-небудь пристрасть до присвоєння чужого; ніхто, що привласнює чуже добро, не повинен залишатися безнаказаним.

2. Брехливість — рабська вада — не може бути припустима ні в кому. Нехай всі звикають відверто говорити правду, навіть якби прийшлося визнати провину, щоб ніколи не було помітно розладу поміж серцем і вустами — цієї найганебнішої вади.

Якщо у кому-небудь буде помічено у чомусь відступ [від правил], того слід дружелюбно переконувати, а той, кого переконують, повинен дружньо приймати напучення.

2. Якщо ж напучуваний не сприйматиме цього по-братськи і навіть відмовиться прийняти напучення, то його слід привести до вчителя, переборюючи усякі міркування щодо особистої дружби або незадоволення і керуючись єдино бажанням боротися зі злом, щоб воно як-небудь не пустило коренів.

Окрім того, нехай ректор раз на тиждень (хоча б у перший післяобідній час у неділю) скличе разом все шкільне товариство і, прочитавши правила доброї поведінки, хай поцікавиться, як кожний засвоїв їх слова і смисл, і, якщо треба, хай вимагає пояснити і проілюструвати їх прикладами. Одночасно хай перевірить, чи не було з чийогось боку допущено за минулий тиждень проти цього проступків. Якщо десятські вкажуть на щось або якщо хто- небудь у чомусь зізнається, то слід накласти то більш, то менш суворі стягнення, зважаючи на розмір проступка. Але хай кожний учитель карає своїх учнів, всеодно своєю чи чужою рукою, якщо проступок такого роду, що його треба виправляти стусанами.

XII. Закони про виховання (colendi) благочестя

1. Ми бажаємо, щоб всі наші вихованці, як призначені для неба християни, найревнісніше віддавалися заняттям благочестя не в голій теорії, але шляхом постійної живої практики. Тому:

2. 1. Всі наші вихованці під страхом вічного осудження, за словом Христовим, повинні остерігатися спокусити кого-небудь дурним прикладом (відкритим чи таємним, який, проте, має вихід наверх) і, навпаки, повинні бути для всіх зразками благочестя.

3. Як неможливо бачити сонце без сонця, так неможливо пізнавати, любити і шанувати Бога без Бога. Тому всі наші вихованці повинні передусім навчитися звертати до Бога всі бажання свого серця і свої помисли, щоби всюди, де б вони не були, пам'ятали про те, що вони ходять перед очима Божими, живуть перед лицем його.

4. Оскільки Бог, у ньому ж ми живемо і рухаємося, і існуємо, є початком і кінцем усього, то ніколи не слід пропускати нагоди, щоб всі вихованці нашої школи з полум'яним серцем уславляли й закликали Бога: приходячи до школи і виходячи з неї, перед роботами і після них, паред їжею і після неї, перед сном і після сну.

5. Формули молитов (запозичені головним чином із псалмів Давида і з писання інших благочестивих мужів) повинні бути готовими для кожного класу, щоб кожний звикав виливати бажання свого серця й спрямовувати їх до Бога.

1. Оскільки в устах грішника ніяка хвала не звучить приємно, то всі повинні проводити життя, гідне Бога, і від усіх треба вимагати такого життя й чистого серця. До тогоий час.

Тут же будуть оглядатися всі програми, урочисті промови і т. п.

7. Кожний клас також повинен набрати виду маленької держави зі своїм власним сенатом, що складається з десятських і їх заступників; головує в ньому десятський першого десятка.

(Щоб краще сприяти загальній уважливості, вчителі виберуть собі у помічники із числа своїх учнів найздібніших, що зарекомендували себе старанними, стільки чоловік, скільки десятків учнів виявиться у них у цьому році. А щоб усе точніше протікало, слід вибирати цих десятських із учнів того ж класу, що призначені для переводу в наступний клас. Тому що, таким чином, пройшовши уже весь курс класа і знаючи в ньому все, вони будуть спроможними надавати належну допомогу вчителеві і діяти серед нових учнів класу в якості помічників учителів. Але вихованці церкви не можуть допустити, щоб їх призначували до цього проти їх волі; тому, зважаючи на безоплатність їх праці, точно так же як і для відзнаки перед співтоваришами, їх слід називати і подидаскалами (тобто помічниками учителів). Тому ті, що виконують такі обов'язки в одному класі, не будуть більше затримуватися будь-де, але повинні безперервно переводитися у наступні, вищі класи).

8. Можна дозволяти, хоч і не змушувати, щоб десятські кожного класу, у крайньому разі, раз на тиждень збиралися у своїй учбовій кімнаті й обговорювали, чи не трапилося де-небудь порушення порядку, і якщо вони що-небудь помітять, то виправляли б або самих себе, або вмовляли своїх співтоваришів, що вийшли за межі дозволеного, або улагоджували б дрібні сварки, що виникли серед них. Якщо це їм не вдається, то вони повинні звернутися до вчителя.