V. Закони про зразки для проведення роботи

І. Те, що підлягає в школі вивченню (пізнанню, викладу чи дії), треба показати на таких прикладах, споглядаючи які можна було б їм наслідувати. (Без прикладу нічому не вивчишся).

2. Те, що пропонується як приклад, повинно бути точним, щоб при уважному наслідуванні не можна було помилитися. (Неможливо не перейняти помилки від помилкового зразка).

3. Зразок, запропонований для наслідування, повинен являти собою або справжній предмет, або його відбиток із справжнього оригіналу, чи то буде скульптурне зображення чи картина, чи словесний опис. (Проте краще всього мати живе споглядання самого предмета).

4. Що не може бути представлено в зображенні (як, наприклад, чесноти), можливе однак у наслідуванні У цьому вчитель повинен служити живим прикладом.

VI. Закони про книги

1. Книгою у широкому смислі називають те, що нас навчає і наставляє. Так, існують книги божественні і людські. До божественних книг відносяться: 1) книги природи (сам світ), 2) книги Священного писання і 3) книги совісті. Людські ж книги вміщують або пояснення зразків речей, або компенсують собою ряд оригіналів, одночасно пропонуючи й роз'яснюючи речі.

2. Правда, оскільки наша школа є школою гуманності, вона не усуває жодної з людських книг (хіба що там буде вміщено щось неістотне, непотрібне, шкідливе). Однак, з огляду того, що ми маємо намір виховувати своїх учнів більше для Бога, аніж для світу, ми бажаємо, щоб і тут також панували переважно божественні книги.

3. Оскільки існує думка, що ці останні в силу своєї піднесеності перевищують розуміння ніжного віку, то людські книги допускаються з тією метою, щоб вони відкривали шлях до читання й розуміння божественних книг і були вірними дороговказами у всьому тому, що треба знати або не знати, робити чи не робити, на що сподіватися чи чого боятися.

4. Ті [книги], які добре цьому сприяють, повинні бути нашими, а ті, які не сприяють, повинні бути усунені.

VII. Закони, що стосуються метода, якого слід дотримуватися при навчанні й умінні

1. Далі, нам потрібен надійний метод у заняттях, щоб, слідуючи його приписам, вихователь юнацтва так же швидко, як і витончено, приводив душі до мудрості, красномовства, мистецтв, чеснот і благочестя, подібно до того, як майстер механічних мистецтв обробляє певний матеріал за допомогою певних інструментів і робить його придатним до використання.

2. Вічним законом метода хай буде: вчити й учитися всьому шляхом прикладу, настанов і застосування в діяльності, або наслідування.

3. Приклад є вже існуючий предмет, який ми показуємо. Настанова є мова про предмет, що роз'яснює, як він виник або виникає. Застосування чи наслідування є спробою створити подібні ж речі.

4. Поміж цими трьома сторонами (моментами) метода повинно бути встановлене таке співвідношення, щоб приклад рівнявся одній, настанова — трьом, наслідування — дев'яти одиницям. Наприклад, якщо в кожну годину повинен бути закінчений певний урок, то останній повинен бути розподілений таким чином, що протягом 1/16 години предмет було показано й розглянуто, протягом 3/16 години предмет було пояснено і сприйнято у тому вигляді, як звичайно він виникає, і щоб решта часу (s години) було відведено на наслідування або на вправи й виправлення помилок, без яких при навчанні справа ніколи не обходиться.

5. При теоретичних заняттях місце наслідування займає повторення шляхом іспитів (per examen) того, що було запропоновано й роз'яснено, щоб стало зрозуміло, чи правильно учні сприйняли і чи можуть вони всі переказати те ж саме і тим же способом.

6. Цей насправді практичний метод (що навчає всьому шляхом особистого спостереження, особистого чигання, особистого досвіду) повинен застосовуватися всюди, щоб учні всюди привчалися підноситися до учителів.