XX. Закони про педагогіусів і педагогів

Правда, ми сподіваємося, що у нашій школі, яка ґрунтується на цьому методі, класних учителів буде достатньо для якої завгодно кількості учнів, і, окрім годин, визначених для класних занять, немає ніякої потреби втомлювати учнів ще й приватними роботами. Тим більше добре було б до благородних юнаків приставляти приватних педагогів: по-перше і передусім — для нагляду за їх поведінкою, щоб, будучи представлені цілком самі собі й позбавлені у своєму приватному житті прикладів хорошої поведінки, вони не навчилися чомусь дурному; потім — для більшої турботи про благочестя, щоб вони ніколи не забували Бога (чи лягають вони спати, чи встають, чи роблять щось інше), по-третє — для розвитку розуму й мови, що формуються і зміцнюються в процесі постійного спілкування з освіченою людиною, не кажучи вже про те, що учням слід надати все те, що є корисним у житті, і цим частково полегшити суспільне співжиття й розповсюдити його серед якомога більшого числа людей. Для досягнення цих цілей треба дотримуватися наступного:

1. Виховательської посади не повинен домагатися ніхто у приватному порядку, так само, як не може й отримати таку без відома і спеціального доручення ректора або начальника педагогів.

2. Не можна доручити справу виховання жодній неосвіченій людині, а тим більше людині, поганій у моральному відношенні, і вже в ніякому разі тому, чиї благочестя й совість сумнівні.

3. А кому доручено справу виховання, той, закликавши Боже сприяння, повинен прагнути володіти якостями освіченої, моральної, істинно благочестивої людини, ворога будь-яких лестощів, здатного виховувати інших.

4. Вихователь повинен ретельно стежити також і за тим, щоб цілком відповідати своєму імені, тобто, щоб завдяки неперервному керівництву одним або багатьма учнями розвивати їх і сприяти постійним і хорошим успіхам.

5. Однак він не повинен гальмувати класне навчання, тобто не робити нічого, що ухиляється (від класного навчання), або в подібній формі, але робити й обговорювати вдома як раз те і — у такий же спосіб, що робить класний учитель з усім класом.

6. Отже, перед навчанням у школі треба заздалегідь роз'яснити учневі смисл того, що потім обговорюється у школі, щоб що-небудь не залякувало позірною трудністю, і якби щось подібне виявилося, то треба це усунути шляхом своєчасного пояснення, щоб учні, які мають вихователів, у громадській школі схоплювали все швидше за інших, одержували б привселюдну подяку й разом з тим надію і стимул успішно пройти і подальший курс.

7. Так само, коли вихованці прийдуть зі школи додому, вихователі повинні змушувати їх відтворити те, що там було зроблено, по-перше, для того, щоб вони краще засвоїли сприйняте, а по-друге, для того, щоб навчилися поступово і в історичному порядку перераховувати зроблене.

8. Щоб досягти уміння про все швидко говорити латинською мовою, усі розмови з учнем вихователі повинні вести латиною.

9. Всі педагоги повинні також докласти зусиль для того, щоб бути не лише керівниками своїх вихованців, але також і друзями їх. Це буде у тому випадку, якщо вихователі будуть вірними охоронцями своїх вихованців від усього лихого, щоб їх вихованці, будучи залишені наодинці із собою, разом із чеснотами не набралися чогось поганого, і щоб і те і друге не ввійшло у звичку одночасно.

(Отже, різниця поміж тими учнями, які наряду з класним навчанням мають ще приватних вихователів, і тими, які не користуються послугами останніх, буде така ж, як різниця поміж полем, засіяним добірним насінням і, крім того, очищеним старанною рукою від пророслих бур'янів, і таким полем, яке засіяно тим же насінням, але віддане самому собі, з тим, щоб кращі рослини самі заглушили гірші. Іноді це й удається; але правильніше розраховувати на урожай з того поля, якому допомагає рука, що виполює бур'яни).