Коваленко Є.І., Бєлкіна Н.І. Історія зарубіжної педагогіки. Хрестоматія. — Київ, 2006.

Ян амос коменський

Ян Амос Коменський (1592—1670) — великий чеський педагог-демократ, видатний громадський діяч. Він народився в сім'ї члена общини чеських братів. Освіту здобув за рахунок общини: закінчив початкову, латинську школу, потім навчався в університетах Німеччини. Займався педагогічною діяльністю в Чехії, Польщі, Угорщині, написав ряд підручників, за якими навчалися в багатьох країнах світу.

Ян Амос Коменський був основоположником педагогіки нового часу. У його теоретичних працях з проблем навчання і виховання дітей («Материнська школа», «Велика дидактика», «Пансофічна школа» та інших) розглядаються всі важливі педагогічні проблеми. Особливістю педагогічних поглядів вченого було те, що він вважав виховання одним із найважливіших факторів встановлення справедливих і дружніх відносин між людьми і народами.

У праці «Велика дидактика» Ян Амос Коменський розкрив мету і завдання виховання, принципи і методи навчання і виховання, виклав свої погляди на організацію шкіл тощо. В основу педагогічної системи Ян Амос Коменський поклав принцип природовідповідності, який розумів дуже широко. Людину розглядав як частку природи, що в своєму розвитку в усьому підкоряється її законам. Тому й усі педагогічні засоби повинні бути природовідповідними. Водночас принцип природовідповідності зобов'язує враховувати й закони духовного життя людини, узгоджувати з ними педагогічні впливи.

Розглядаючи процеси навчання та виховання в нерозривній єдності, Ян Амос Коменський віддавав перевагу вихованню, до якого відносив моральне, трудове, фізичне і релігійне виховання. Формування моральних переконань і звичок, на думку Коменського, є визначальним у становленні людини. Найважливішими моральними рисами вчений вважав мудрість, мужність, помірність і справедливість. Освіта має бути спрямована на формування моральності людини.

Ян Амос Коменський теоретично обґрунтував єдину шкільну систему (материнська школа, школа рідної мови, латинська школа або гімназія, академія або університет), класно-урочну форму навчання, дидактичні принципи, особливо виділяючи принцип наочності («золоте правило дидактики»), методи навчання. Дидактичні правила навчання і виховання учнів він доповнив статутом — «Закони добре організованої школи». У цій праці вчений розглядав режим і правила внутрішнього розпорядку в школі, керівництво школою, обов'язки вчителів, правила поведінки учнів, проведення поточного обліку знань учнів і перевідних екзаменів, шляхи підтримання шкільної дисципліни.

Нижче наводяться окремі розділи із праці «Велика дидактика» та праця «Закони добре організованої школи».

Закони добре організованої школи Попечителям — привіт!

Вельмишановні! Арістотель мудро назвав життя, не керуючись будь-якими суспільними законами, енциклопедичним, а в іншому місці він заявив, що благополуччя тримається на законах. Точно так же мудро говорить про це інший філософ у протилежній формі: хто захотів би зруйнувати державу, той став би порушувати порядок. Отже, ми, що бажаємо благополуччя маленькій державі нашої школи, повинні захистити її законами. І оскільки ми бажаємо, щоб наша держава ніколи не піддавалась руйнуванню, то, безперечно, ми повинні усякими засобами потурбуватися про те, щоб одного разу встановлений в ній порядок ніколи не порушувався. Ці думки і стали приводом до того, щоб викласти порядок усієї школи в законах, тобто в коротких і вагомих положеннях.