Приклади заключної частини

1. На підставі клінічних ознак, патологоанатомічних змін і результатів лабораторних досліджень слід вважати, що підсвинок загинув від сальмонельозу.

2. На підставі анамнезу, клінічних ознак, змін, знайдених під час патологоанатомічного розтину та спеціальних досліджень слід вважати, що причиною смерті підсвинка є отруєння кухонною сіллю внаслідок згодовування свиням комбікорму призначеного для корів.

3. На підставі анамнезу, клінічних ознак і результатів патолого-анатомічного розтину слід вважати, що основним захворюванням, яке призвело до загибелі підсвинка, є загострення хронічної катарально-гнійної бронхопневмонії, що виникла на фоні гіповітамінозу та в умовах переохолодження організму.

Інколи рекомендують у висновку вказувати безпосередньо причину смерті. Під нею треба розуміти морфофункціональні зміни, які розвиваються у патогенетичному зв’язку з основою хворобою, обумовлюють такі порушення (розлади), що несумісні з життям. Безпосередніми причинами смерті можуть бути: шок, асфіксія, інтоксикація, знекровлення, параліч центральної нервової системи. Треба мати на увазі, що вони можуть не співпадати з основним захворюванням, але випливають із них.

Основними причинами смерті називають усі фактори навколишнього середовища або вади розвитку організму, при дії яких продовження життєвих функцій є неможливим. До них підносять всі види фізичних факторів (механічна, електрична травма, задуха, утоплення), різноманітні хімічні фактори (отруйні речовини), біологічні фактори (збудники інфекційних та інвазійних хвороб).

Між основною та безпосередньою причинами смерті виникає ланцюг взаємопов’язаних проміжних причин та наслідків.

Наприклад: Основна хвороба - лейкоз, а безпосередня причина смерті - кровотеча внаслідок розриву зміненої селезінки. Смерть тварини настала від асфіксії (безпосередня причина смерті)на ґрунті гострої тимпанії рубця (основна причина хвороби), розвиненої в результаті поїдання твариною у великій кількості кормів (силос), що викликають бродильні процеси.

У випадку загибелі тварин від конкуруючих або поєднаних захворювань у висновку слід зазначати кожну хворобу.

Крім протоколів розтину і реєстраційних журналів, куди варто записувати скорочені протокольні дані, у агропідприємствах складають акти за встановленою формою, на підставі якого проводять списання загиблих тварин з балансу господарства. Акт складає комісія, до складу якої обов’язково входять і спеціалісти ветеринарної медицини. Акт складається із вступної частини (Коли? Де? Кому? За чиїм наказом зроблено розтин? Та короткого опису події, що трапилася, висновку про причину смерті і заплановані заходи). Спеціальну частину акту складає ветеринарний спеціаліст, за правильність складання якої він несе особисту відповідальність. Акт підписують усі члени комісії.

У великих спеціалізованих свинокомплексах та птахофабриках проводять розтин від 10% до 20% загиблих тварин в день і оформляють його при анатомічних, клінічних ознаках і патолого-анатомічних змінах, єдиним актом з нозологічним визначенням хвороби.

У документації розтину повинно бути зазначено, що шкіра знята, а якщо ні, вказують причину, а також спосіб утилізації трупу.

Протоколи і акти патологоанатомічного розтину складають в трьох екземплярах, два з яких передають під розписку матеріально-відповідальній особі, а третій залишають в справах ветеринарної служби.

За необхідності складають виписку з протоколу патологоанатомічного розтину тварини, в якій опис зовнішніх і внутрішніх змін не наводять, а тільки коротко викладають вступну частину, патологоанатомічний діагноз і висновок.