Методика розтину трупів жуйних тварин

Анамнез. Перед розтином трупа збирають анамнез, з'ясовують епізоотичну ситуацію в господарстві, клінічний стан і нарин, особливо з аналогічними ознаками хвороби. Для виключення сибірки досліджують мазки крові. Підозра на сибірку може виникати у випадках захворювання жуйних з невиразним симптомо-комплексом, раптовою загибеллю, особливо влітку при пасовищному утриманні тварин.

Зовнішній огляд

Зовнішній огляд трупа починають з визначення розпізнавальних ознак. Уточнюють вид і породу тварини, масть і особисті прикмети, стать і вік, будову тіла (анатомічно правильна; якщо неправильна, то вказують її зміни, наприклад, провислість спини у корови при остеомаляції), категорію вгодованості (середня, вище середньої, жирна, нижче середньої, виснажена) і господарсько-корисні якості тварини. Визначають розмір (довжину, висоту) і приблизну масу тіла (у випадку необхідності зважують). Середня жива маса корів в залежності від породи коливається від 320 до 650 кг, биків - від 450 до 1050 кг.

Вік. У новонароджених - пупковий канатик вологий, копита не стерті; у 2-тижневих - пупковий канатик відпадає; у 2-місячних - кірочка на ранці пупка відпадає. У дорослої худоби його визначають по зубах і рогах.

Визначення віку по зубах. Зачепи (центральні), внутрішні середні різці, зовнішні середні різці з’являються до або через кілька днів після народження, задні різці - через 3 — 8 діб після народження. Перші ознаки стирання молочних зубів стають помітними на зачепах в 1,5-місячному віці, на внутрішніх середніх різцях - в 2 місяці. В 10-місячному віці перетираюча поверхня зачепів охоплює усю язикову поверхню цих зубів; в 12 місяців — різці не торкаються один одного, тому що вінчики (коронки) укорочуються; в 15 місяців - перетираюча поверхня зачепів і внутрішніх середніх різців охоплює всю їх поверхню; в 17 місяців - різці сидять вільно, вінчики — короткі і стає видно корені. Зміна різців починається: зачепів - в 1 рік і 9 місяців, внутрішніх середніх різців - в 2,5 роки, зовнішніх середніх різців - в 3,5 роки, задніх різців - в 4 роки. Через 6 місяців виростають всі зуби. Після 4,5 рокій з-за стирання різців (особливо зачепів) перетираюча поверхня має вигляд вузької смужки, згодом вона поступово розширюється і через 7-8 років охоплює половину, а через 9-10 років - всю язикову поверхню зубів. Тварини понад 10 років вважаються «старими». У цьому віці в них значно стираються зуби.

У овець і кіз починаючи з 6 років визначити вік доволі складно. Після заміни всіх молочних різців на постійні, тварини вважаються вже «старими», у 10-12 років всі різці випадають.

Визначення віку по рогах. В перший місяць на місці рогів можна намацати чітко виражене потовщення епітелію, згодом - м’яке ущільнення в 2 тижні, тверде - в 1 місяць, відпадання тимчасового рогу - 9 місяців, постійні роги - 1 рік. Від 1,5 до 2 місяців відчувається рухливе рогове ядро, в 3 місяці виникає кісткова основа рогів. В 5 місяців роги мають довжину 3 см, в 12 місяців - 10-16 см.

В наступні роки вік визначають за кількістю кілець на рогах, тому що кожна тільність викликає появу на них одного кільцевидного заглиблення. В залежності від строків першого отелення (на другому або третьому році життя) до кількості кілець додається один або два роки.

Визначення трупних змін. У великої рогатої худоби особливо гарної вгодованості, охолодження відбувається повільніше, ніж у овець і кіз. У останніх швидке охолодження гальмується завдяки густому шерстному покриву. При деяких хворобах (наприклад, у корів при післяродової еклампсії, жовтяниці та ін.) температура тіла ще при житті може бути на кілька градусів нижчою за норму.

Трупне задубіння. Як правило, трупне задубіння швидше розвивається і буває сильніше виражене у м’ясної худоби, ніж у молочної. У великих, мускулистих тварин воно виникає швидше, ніж у дрібних, а також при забої шляхом знекровлювання. У виснажених тварин і новонароджених - гіпотрофіків трупне задубіння слабо виражене або воно зовсім не настає.

Трупні плями (гіпостази і імбібіція). У великої і дрібної рогатої худоби з добре розвиненим шерстним покривом і пігментованою шкірою трупні плями можна знайти тільки після шиття шкіри, тобто з боку підшкірної клітковини. У внутрішніх органах їх поява супроводжується випотіванням транссудату в серозні порожнини.

Трупне розкладання у жуйних тварин звичайно відбувається швидко. Слизова оболонка передшлунків в результаті аутолітичних процесів відшаровується пластами і залишається на кормових масах. В органах черевної порожнини гнильне розкладання може бути визначено вже через кілька годин після смерті тварини за одним лише зовнішнім виглядом і гнильним запахом. До кінця першої доби після смерті черевна стінка набуває зеленуватого забарвлення. Утворення газів може супроводжуватися зміною зовнішнього виду трупа і посмертним здуттям, яке відрізняється від прижиттєвого (тимпанії рубця) відсутністю відповідного перерозподілу крові в органах. При огляді вінчику, м’якушок і копитець звертають увагу на набухання і почервоніння вінчику, правильність форми і росту копитного рогу, його блиск або тьмяність, наявність рівної поверхні або тріщин, заломів (некробактеріоз, ящур, копитна гниль, порушення обміну речовин). В необхідних випадках роблять розчистку і розпил рогового башмака.

З поверхневих лімфатичних вузлів у жуйних досліджують підщелепні, заглоткові, предлопаткові і поверхневі пахвинні.

При дослідженні молочної залози звертають увагу на величину (добре, середньо або слабо розвинена; велике, середнє, мале вим’я), наповнення і характер вмісту в молочних цистернах, стан сосків і шкіри. Визначають форму вим’я (округле, ванноподібне, чашоподібне, «козяче» у корів, примітивне); розтинають надвим’яні лімфовузли; після відокремлення молочної залози від трупа роблять паралельні сагітальні розрізи кожної частки через соски, молочні цистерни до основи залози з товщиною пластів 1-2 см. При цьому визначають ступінь легкості розрізування тканини вим’я (нормальне вим’я важко ріжеться, в той час як при гострих, гнійних і некротичних ураженнях воно ріжеться легко, поверхня розрізу нерівномірно забарвлена і волога), колір, блиск, вологість, будова і рисунок тканини (співвідношення залозистої і сполучної тканини, а у сухостійних і ожирілих корів і жирової).

У самців досліджують зовнішні статеві органи після відокремлення їх від черевної стінки до задньої крижової вирізки. Якщо в зовнішніх статевих органах є зміни (гіпоплазія або атрофія сім’яників, запалення і некрози туберкульозного, бруцельозного, грибкового або іншого походження), їх витягають і досліджують разом з іншими органами сечостатевої системи.

При дослідженні скелетної мускулатури розріз проводять вздовж м’язових волокон (жуйних, лопатки, крупа), звертають увагу на можливі патологічні процеси (крововиливи, набряки, некрози, білого кольору пухирці, абсцеси і т.п.), характерні для білом’язової хвороби, ящуру, цистицеркозу та інших хвороб).

Кістки, сухожилки і суглоби. У молочних корів звертають увагу на можливі зміни кісткової тканини (зміни конфігурації, розм’якшення і розсмоктування хвостових хребців, останніх ребер, кортикального шару трубчастих кісток з заміщенням його на фіброзну і жирову тканину, потовщення епіфізів, остеохондроз з наявністю некрозів, відшарування суглобового хряща), характерних для остеодистрофії. У новонароджених телят кістки менш щільні, місця їх сполучення легко ріжуться ножем, проте слід мати на увазі можливість розвитку рахітичних змін кісткової тканини (розм’якшення, деформація і т.п.). У новонароджених телят кістково-мозковий простір трубчастих кісток заповнений кістковим мозком.