Фабула 23

Приводом до порушення кримінальної справи стало виявлення працівниками міліції трупа невідомого громадянина на вул. Загородній у м.Києві 23 лютого 2010 р. Матеріали надійшли до прокуратури Дарницького району м.Києва. Прокурор району порушив кримінальну справу.

В результаті розслідування встановлено, що жителі м. Києва — Солопіга Степан Степанович і Кобиняка Клим Карпович 22 лютого 2010 р. о 23 год., перебуваючи в нетверезому стані, здійснили розбійний напад на громадянина Федорину Федора Федоровича. Під час бійки Солопіга завдав Федорині удару фінським ножем під ліву лопатку, внаслідок чого останній помер на місці вчинення злочину.

Солопіга й Кобиняка забрали шапку та гаманець Федорини і з місця злочину зникли.

Фабула 24

Уночі з 15 на 16 жовтня 2010 р. Здоренко 3.3. і Воляк В.В., будучи в нетверезому стані, в підземному переході станції Фастів з хуліганських мотивів розбили по одному електричному світильнику. При виході з підземного переходу Воляк зірвав з поручнів пластмасове покриття.

Свідок Стецюк С.С., працівник міліції, пояснив, що в ніч на 16 жовтня 2010 р. він попередив Здоренка і Воляка на вокзалі станції Фастів, щоб ті поводилися спокійно і йшли додому спати. Через деякий час з міського управління внутрішніх справ надійшло повідомлення про те, що затримані Здоренко і Воляк, які розбили електричні світильники. Стецюк, прибувши до управління, знайшов у капюшоні куртки Здоренка уламки скла. Воляк зізнався в тому, що зірвав пластмасове покриття з поручнів.

Оглядом речей і підземного переходу встановлено, що в одязі Здоренка є сліди розбитого елетричного світильника, а в самому переході розбиті два світильники й зірване покриття поручнів.

Фабула 25

На лаві підсудних дві рідні сестри, які вчинили ритуальне вбивство 14-річного брата, бо вірили, що він воскресне. Про дивних сестер давно ходила погана «слава» в селі. Подейкують, що вони захопилися чорною магією. Вони зовсім не виходили на вулицю і не випускали своїх дітей. Підсудні, вбиваючи неповнолітнього нанесли 50 ударів ножем та лезом. Жінки зізналися, що чекали на його воскресіння та вчинили вбивство наче під гіпнозом.

Фабула 26

На лаві підсудних 37-річна мешканка Миколаєва гр. Мизенко. Вона заморила голодом свого рідного сина, якому не було ще й року. У свої 8-місяців дитина важила менше 4-х кг. Медики встановили, що дитина померла від голоду. Оглянувши будинок, правоохоронці не знайшли й натяку на дитяче харчування, а лише пусті ємності з-під алкоголю. Матір смерть сина не бентежить, вона більше переймається строком свого ув’язнення.

Приклад захисної промови

Фабула

Акт вандалізму вчинили школярі с. Долина розгромивши пам’ятник невідомому солдату. Односельці вимагають відшкодування збитків та публічного розкаяння школярів на сільських зборах. Батьки цих підлітків відмовляються відшкодовувати збитки, посилаючись на недостатню виховну роботу школи. Директор школи переконує, що вчителі досвідчені фахівці.

Захисна промова

Вельмишановні судді!

Відповідно до Цивільного кодексу України усі наші учні в період занять знаходяться під безпосереднім наглядом вихователів і вчителів, отже за поведінкою і зайнятістю школярів під час занять повинні були здійснювати нагляд вихователі. Тому розмір непрямих збитків повинен бути зменшений прямо пропорційно тому часу, який вчителі школи присвятили і приділили догляду і вихованню дітей в дусі патріотизму, свідомої моральності, історичній свідомості та повазі до своїх пращурів та історичної спадщини.

Не для кого немає секрету у тому, що на теперішній момент найбільш соціально незабезпечений прошарок суспільства є вчителі. Постійне безгрошів’я наших вчителів призводить до того печального факту, що більшість досвідчених професіоналів у своїй галузі вимушені виїжджати за кордон у пошуках кращої долі.

Як наслідок, вихованням наших дітей займаються колишні студенти-викладачі, яким не присущий дух патріотизму та високої моралі. Постійна неповага до себе, до суспільства призводить до того, що сіяти добре, вічне і мудре не вважається престижним. Вихователі та вчителі обмежуються лише передачею загальнообов’язкових знань.

Хотілося б звернути увагу учасників процесу на той факт, що прогули шкільних уроків це наслідок помилки вчителя, який не зміг зацікавити і привернути увагу дітей до свого предмету. Через що постійна незайнятість дитини протягом дня призводить до того, що дитина виховується на вулиці. Крім того, перегляд жорстоких фільмів негативно впливає на дитячу психіку, так як прояви вандалізму завжди є присутніми.

Свідомість дитини спрямовується на прояв жорстокості по відношенню не тільки до людей, а й до всього оточуючого, як наслідок – перша бійка, перше зрублене дерево і перший зруйнований пам’ятник оцінюється як доказ своєї вагомості перед такими ж самими невихованими, недосвідченими, культурно-обмеженими та нещасливими дітьми.

Постають питання:

-«Якби вчитель розказав про героїні поступки того самого солдата?!»

-«Якби він звернув увагу дитини на той страх і жах, що пережив той солдат, на біль його батьків, тому що він був чиїмось сином та батьком?!»

-«Якби вчитель заздалегідь звернув увагу кожного учня у порівнянні історичного пам’ятника з кимсь із близьких родичів, чи сталося б це??

Я вважаю, що відповідь однозначно, - « Ні»!

Для всіх, хто зібрався на цьому процесі, що злочин - це лише наслідок, а причиною, яка сприяла вчиненню злочину став недогляд та недопрацювання з боку вчителів.

Сам факт вандалізму - це мерзенно, але чи не ми сприяли неправильному сприйняттю дітьми оточуючого світу?

Тому, я вважаю, що знімати відповідальність з вчителів, які повинні були навчити довірених їм дітей правильній поведінці в суспільстві не варто і тягар вчиненого повинен впасти і на їх плечі, щоб в майбутньому викладачі розуміли, що їхні помилки малопомітні, але в майбутньому стають дуже помітними для оточуючих, через що страждають і самі вихованці.