І. Методичні рекомендації щодо виконання індивідуального навчально-дослідного завдання з складання захисної промови адвоката

Виконання індивідуальних завдань навчально-дослідно­го характеру з дисципліни "Адвокатура України" є невід’ємною складовою самостійної роботи студентів. Вони сприяють поглибленому вивченню теоретич­ного матеріалу, закріпленню й узагальненню отриманих знань, формуванню вміння використовувати ці знання при вирішенні питань, що виникають у професійній діяльності. Під час написання ІНДЗ студент має право звертатися до викладача за консультаціями, які здійснюються за графіком індивідуально-консультативної роботи у формі: індивідуальних занять, консультацій, перевірки виконання індивідуальних завдань.

Захисна промова адвоката, а саме її переконливість базується на чотирьох визначальних моментах:

- що говорити;

- як говорити;

- кому говорити;

- хто говорить.

Зміст захисної промови залежить від конкретних завдань захисту й зумовлюється як характером злочину, так і зібраними у справі доказами. Але кожна захисна промова повинна містити такі складові частини:

1) позиція по справі;

2) вступ;

3) аналіз і оцінка доказів;

4) дані, що характеризують особу підсудного;

5) аналіз причин, які сприяли вчиненню злочину, або причин, які потягли помилкове порушення кримінальної справи;

6) питання, пов’язані із застосуванням покарання або звільнення від нього;

7) питання, пов’язані з розв’язанням цивільного позову;

8) заключна частина промови.

Вступна частина захисної промови повинна підготувати слухачів (суддів, прокурора, народних засідателів, присяжних) до сприйняття тих фактів та тієї правової позиції, в яких захисник хоче переконати судову аудиторію. Саме тому не викликає належної уваги та довіри промова, яка розпочинається або з повторення формули обвинувачення, або із загально відомих висловів чи шаблонів. Чим більше «авторським» буде вступ, тим скоріше захисникові вдасться привернути увагу до своїх міркувань.

Аналізуючи фактичні обставини справи та наявні в справі докази, що підтверджують чи спростовують висунуте підзахисному обвинувачення, захисник завжди повинен пам’ятати про свій обов’язок діяти тільки на користь законних інтересів свого підзахисного, відстоюючи його права. Не можна визнати правильним та ефективним кроком захисника його висловлювання щодо доведеності вини підзахисного. Фактично це було б відмовою від підтримання захисту та переходом на бік обвинувачення. Захисник в будь-якому разі, повинен знайти можливість спростувати чи хоча б пом’якшити доводи обвинувачення. І це можливо зробити тільки послідовно та ґрунтовно піддаючи дослідженню доводи сторони обвинувачення та висуваючи свої версії перебігу подій, підкріплюючи їх доказовою базою захисту.

Безумовно, захисникові треба орієнтуватись на окреслений кримінально-процесуальним законом предмет доказування (ст. 91 КПК):

1. подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2. винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3. вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4. обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом’якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5. обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання.

Студенти повинні знати, що особливу увагу захисник може приділити таким найчастіше спірним моментам, як наявність події злочину, характер вини та мотивів, наявність причинного зв’язку між діянням та наслідками, обставини справи, що пом’якшують відповідальність.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особу можна визнати винуватою тільки у вироку. Тому формулювати фрази потрібно не ототожнюючи обвинуваченого або підсудного з винуватим. І адвокат першим повинен правити в цьому за взірець, а не нав’язувати суду формули, які повторюють обвинувачення.

Логічно виходячи з аналізу фактичних обставин справи, слід перейти до обґрунтування помилок при кваліфікації дій підзахисного, якщо вони були припущені стороною обвинувачення. При цьому безумовно необхідно, використовуючи чіткі юридичні формулювання та посилання на закон та судову практику, дати оцінку об’єкта, об’єктивній стороні, суб’єкта та суб’єктивній стороні скоєного діяння. Висуваючи свою точку зору щодо кваліфікації діяння підзахисного, необхідно заздалегідь прорахувати можливі судові рішення, щоб не погіршити становища свого клієнта.

Окремо треба звернути увагу на процесуальні порушення, якщо вони були допущені в ході досудового слідства. Це і законність порушення кримінальної справи, і факти порушення права на захист, й інші порушення кримінально-процесуального закону, що призвели чи могли призвести до неправильного розгляду та вирішення кримінальної справи.

Одним із найефектніших питань, які порушує у захисній промові, є питання, пов’язані із характеристикою особи підзахисного, в тому числі із аналізом обставин, що пом’якшують відповідальність останнього. Пом’якшуючі вину обставини визначені ст. 66 КК України. Однак, цей перелік не є вичерпним. Тож саме захисникові може належати право першим розставити наголоси на тих обставинах, які обвинувачення не зазначило, але які можуть бути визнані судом як пом’якшувальні. Крім того, треба особливо ретельно підготуватись до характеристики самої особи підзахисного. Адже влучна, непересічна характеристика може справити на суд (особливо на суд присяжних) сильне позитивне враження.

Безумовно, не може захисник не торкнутись у своїй промові і питання, пов’язаного із заявленим цивільним позовом. Якщо розмір шкоди вже був проаналізований раніше, все одно варто торкнутись цього питання, особливо, якщо підзахисний позитивно себе показав по відношенню до потерпілого (відшкодував шкоду, проявляв турботу та увагу). За наявності процесуальних підстав можна ставити питання про відмову у задоволенні цивільного позову чи у залишенні його без розгляду. Щодо міри покарання, навіть у ситуації повного визнання вини підзахисним захисник може знайти підстави для звільнення від відповідальності, покарання чи хоча б застосування найменш суворої міри покарання за інкримінований підзахисному злочин.

І, нарешті, захисна промова закінчується стислим підведенням підсумків вже викладеного, а точніше, лаконічним формулюванням остаточної правової позиції захисту. Звичайно, бувають випадки, коли може йти мова як про позицію повного виправдання, так і міркування щодо перекваліфікації дій підзахисного, чи існування пом’якшуючих вину обставин. Це, так звана, альтернатива в промові захисника. Виходячи із спостережень адвокатів, такої альтернативи краще уникати, бо її висловлення захисником значно знижує переконуючий ефект промови. Однак, якщо наявна така ситуація, то вказана альтернативна позиція повинна бути в усякому разі лише прихованою. Основною позицією захисту може бути лише найбільш сприятлива для підзахисного точка зору на обставини справи.

Не можна забувати і так зване правило Гомера, за яким найбільшу переконливість має така послідовність викладення аргументів: спочатку один сильний доказ, потім декілька слабкіших і наприкінці — один найсильніший аргумент. Крім того, викладення доводів захисту повинно відповідати звичайній логічній послідовності, яка б визначала кожний наступний доказ як безумовний висновок із попереднього.

Фабули для складання захисних промов

Фабула 1

Обвинувачується фірма «Білий Мерс», котра надає автомобільні послуги на весілля. Для шлюбної церемонії наречений замовив два авто «Мерседес» білого кольору. Фірма ж прислала два автомобілі «Мерседес» чорного кольору. Наречені відмовилися користуватися автомобілями чорного кольору. В результаті – реєстрація шлюбу не відбулася. Наречена звернулася до суду.

Фабула 2

Підсудний обвинувачується у підробленні розписки на 90 тисяч грн. Але підсудний не має у своєму розпорядженні 90 тисяч грн., які нібито позичав потерпілому. Ніхто інший не міг підробити розписку, як потерпілий. Але розписка може бути підроблена й іншою особою.

Фабула 3

Неповнолітніх Д. Денисюка, В. Стаса та малолітнього М. Стрільника доставлено до лікарні з ознаками наркотичного отруєння в результаті паління «косячка», придбаного у непрацюючого сусіда В.Білого. Батьки потерпілих звернулися до суду. Обвинувачений Білий заперечує свої дії.

Фабула 4

Обвинувачується капітан Київського інституту міліції А. Бойко за вчинення опору працівникам міліції Шевченківського райвідділу м. Києва (застосування насильства до них при виконанні обов’язків громадського порядку). А. Бойко свою вину не визнає. У судових дебатах прокурор просить 3 роки ув’язнення.

Фабула 5

Службовий підлог. Обвинувачується головний бухгалтер К. Гай фірми «Ромашка» у зловживанні службовим становищем з метою задоволення власних матеріальних потреб. У результаті – завдано значних матеріальних збитків фірмі та моральних збитків її працівникам.

Фабула 6

Бізнесмен Ю.Кальченко звільнив фінансового директора К. Бочкарьову з роботи, вважаючи її потенційною фінансовою шпигункою. Бочкарьова вимагає поновити її на посаді та компенсації за моральні збитки – виявлення недовіри. Бізнесмен відмовляється.

Фабула 7

Обвинувачується гр. Миколайчук у вчиненні в стані алкогольну сп’яніння наїзду на гр. Іванова. Миколайчук пояснює свої дії надзвичайним нервовим збудженням через сварку зі своєю дружиною.

Фабула 8

Обвинувачується гр. Заєць у вчиненні крадіжки автомобіля марки «Мерседес» у гр. Присажнюка. Заєць наполягає на тому, що цей автомобіль належить його батьку, але був вкрадений у нього 4 роки тому.

Фабула 9

Обвинувачується гр. Сергієчко у недбалому відношенні до дітей та ухиленні від їх виховання. Органи опіки наполягають на тому, що Сергієчко постійно залишає малолітніх дітей одних вдома та не дбає про них. Сергієчко пояснює свою відсутність необхідністю постійно працювати, щоб забезпечити існування дітей.

Фабула 10

Обвинувачується гітаристка Миколаєнко, яка побила свою суперницю - співачку Анісімову. За версією обвинувачення, дівчата побилися через хлопця. Дівчата відпочивали у барі, та коли Анісімова зібралася їхати додому, Миколаєнко затягнула її до підворіття та розбила їй ніс, а потім почала бити її ногами. Адвокат впевнений, що жертва навмисно обмовляє підзахисну, бо хоче їй помститися.

Фабула 11

У суді розглядається справа про розбій. На лаві підсудних злодій-рецидивіст Іванов. За версією прокуратури він напав на потерпілого Притику, коли той повертався додому, а потім обнишпорив його кишені. Підсудний свою вину визнає, але запевняє, що напад був емоційною реакцію на повідомлення, що постраждалий удочерить його доньку, адже підсудний, попри рішення суду про позбавлення його батьківських прав, прагне повернути дитину.