2. Соціально-виховна робота із засудженими організовується в індивідуальних, групових і масових формах на основі психолого-педагогічних принципів і методів.

1. Персонал виправних установ у процесі виконання покарання у виді позбавлення волі здійснює моральне, правове, трудове, есте­тичне, фізичне, санітарно-гігієнічне виховання засуджених, а та­кож інші його види, що сприяють становленню їх на життєву по­зицію, яка відповідає правовим нормам і вимогам суспільно ко­рисної діяльності. Якщо раніше у виправно-трудовому законодав­стві мова йшла про політико-виховну роботу з засудженими, при якій основними були трудове змагання, роз'яснення законодав­ства, агітаційна та пропагандистська, культурно-масова та фіз­культурно-спортивна, індивідуальна робота, то тепер такого поді­лу немає. Називаються лише види, напрямки виховання.

2. Моральне виховання засуджених у виправній (пенітенціар­ній) педагогіці розглядається як процес формування всієї особис­тості засуджених, їх життєвої позиції. Виховання позитивної жит­тєвої позиції є справою виключно важливою та складною, оскільки саме відсутність стійких моральних початків і привела засуджених до злочину. Потрібно зауважити, що духовність, моральність, мо­раль — це категорії не тільки релігійні. У виховному процесі суттє­ва роль належить освіті, науці, культурі, засобам масової інформа­ції, рівню розвитку суспільних відносин, системі ціннісних орієн­тацій та способу життя суспільства. Тому моральне виховання (в тому числі і засуджених) можливо лише в сукупності використан­ня всіх вказаних напрямків життєдіяльності суспільства, а не яко­гось одного з них (наприклад, релігійної просвіти).

3. Правове виховання має на увазі формування у засуджених пра­восвідомості, що включає знання принципів і норм права, а також переконання в тому, що дотримуватись їх необхідно. У виховній ро­боті перш за все слід звертати увагу не на знання засудженими право­вих норм (при всій значимості таких знань), а на формування у них поваги до закону, розуміння необхідності слідувати його приписам.

4. Трудове виховання засуджених представляє собою процес формування або закріплення трудових навичок і вмінь, психоло­гічної готовності до праці, морального до неї ставлення, усвідом­лення потреби працювати. Формування вказаних якостей у засу-

джених є важливим особливо у теперішніх умовах, коли пошире­ною є думка про можливість без особливих зусиль швидкого та легкого збагачення.

5. За заявою Державного департаменту України з питань вико­ нання покарань достатньо багато уваги у практиці установ вико­ нання покарань приділяється естетичному вихованню засудже­ них, оскільки в своїй більшості це малокультурні люди, що досить часто мають викривлене уявлення про прекрасне, перекручені смаки, погляди та ідеали. Всі ці якості найбільш наочно проявля­ ються у субкультурі засуджених зі своїм жаргоном та фольклором, «злодійською романтикою» та блатними традиціями, табірними піснями й іншими атрибутами. Тому перед персоналом установ ви­ конання покарань стоїть задача формування у засуджених здат­ ності сприймати прекрасне, розвитку потреб і здібностей до участі у створенні прекрасного.

Державний департамент України з питань виконання покарань визначає, що нині в кожній виправній установі функціонують духо­ві оркестри, хори, вокально-інструментальні та ансамблі народної пісні, аматорські колективи сучасного та бального танцю, команди клубів веселих та кмітливих. Своєю майстерністю вони дарують лю­дям добро, радість пісні, танцю, музики, поетичного слова, підно­сять їх настрій, прищеплюють любов до мистецтва, до рідної землі. Великою популярністю у неповнолітніх правопорушників, які три­маються у виховних колоніях, користується фестиваль самодіяль­ної творчості «Червона калина». Цей масовий захід, який прохо­дить у два етапи, відкриває нові таланти, є поштовхом до подальшо­го вдосконалення цікавого та корисного дозвілля вихованців, їх культурного збагачення та виховання у дусі патріотизму та поваги до традицій, духовних цінностей українського народу.

6. У засобах масової інформації поширюються дані про те, що у виправних колоніях достатньо багато уваги приділяється фізично­ му вихованню засуджених, для чого у кожній установі створюєть­ ся необхідна спортивна база (за виключенням приміщень камерно­ го типу колоній максимального рівня безпеки). Причому, у ряді виправних установ, особливо у виховних колоніях, де дозволяє площа, є обладнані спортивні майданчики та спортивні зали. Но­ вовведенням стало створення басейнів у деяких установах (напри­ клад, в Харківському СІЗО). Серед засуджених в основному куль­ тивуються силові та ігрові види спортивних занять; з точки зору безпеки недоцільним є проведення занять з боротьби всіх видів, боксу, метання диска, молота та списа, стрибки з жердиною та де­ яких інших видів спорту. Спортивні заходи служать не тільки важливим фактором підтримання здоров'я засуджених та їх фі­ зичного стану, а й забезпечують зайнятість засуджених корисни­ ми справами (особливо в умовах відсутності роботи та інших не­ сприятливих факторів).

414

415

Державний Департамент України з питань виконання покарань рекомендує наступним чином забезпечити щоденне проведення у кожному відділенні соціально-психологічної служби виховної го­дини за тематикою: понеділок — інформаційна година (інформу­вання про найважливіші події у житті суспільства, держави); ві­второк — правове навчання (за участю працівників служб нагляду і безпеки, контролю за виконанням судових вироків, оперативної роботи); середа — санітарно-просвітницька пропаганда (за участю медичних працівників); четвер — економічне навчання (за учас­тю працівників виробничих та економічних служб); п'ятниця, су­бота — морально-естетичне виховання.

Тематичний план проведення виховних годин складається що­місячно відділом соціально-психологічної роботи установи за по­годженням з методично-виховною радою та затверджується на­чальником установи. Щомісячно за графіком, що затверджується начальником установи за поданням методично-виховної ради на півріччя, проводити «День відділення», програма якого повинна передбачати, зокрема, інформування начальником відділення со­ціально-психологічної служби на загальних зборах засуджених відділення про стан справ та ефективність виховного процесу, зві­тування ради активу, бригадирів. До проведення «Дня відділення» залучаються члени методично-виховною ради, можуть запрошу­ватись рідні засуджених.

7. Виховна робота з засудженими організується диференційова­ но та індивідуалізовано, з урахуванням виду установи виконання покарань, особистості, строку покарання та умов тримання.

Методи соціально-виховної роботи — це сукупність засобів педа­гогічного впливу на мислення, почуття, волю та поведінку засу­джених з метою формування і корекції їх свідомості та досвіду по­ведінки, позитивних особистісних рис і якостей. До методів форму­вання і корекції свідомості відносяться переконання, приклад, психолого-педагогічний вибух; методи додаткової мотивації та сти­мулювання поведінки — заохочення, примус, змагання; методи формування та корекції позитивного досвіду поведінки — вправа, привикання, інструктаж; методи виявлення результатів виховного процесу — спостереження, бесіда, аналіз продуктів діяльності, ме­тод узагальнення незалежних характеристик, тестування.

8. Форми соціально-виховної роботи — певна організація педа­ гогічного процесу, яка відповідає змісту і цілям виховання. За­ лежно від об'єкта впливу форми соціально-виховної роботи поді­ ляються на індивідуальні, групові, масові; залежно від основних напрямків формування особистості, виховання — на соціально- світоглядні, фізичні, трудові, естетичні, моральні, правові; залеж­ но від видів діяльності — трудові, учбові, громадські, дозвільні форми діяльності.

На думку Державного департаменту України з питань виконан­ня покарань всі методи та форми впливу на особистість у виховній

роботі з засудженими є рівноцінними та повинні застосовуватись у сукупності та системі. На певному етапі педагогічного впливу той чи інший метод, засіб можуть висуватися на перше місце, але всі вони обов'язково повинні застосовуватись в єдиній системі педаго­гічних впливів.

9. З метою впровадження нових форм і методів у виховну роботу з засудженими до позбавлення волі, вивчення їх на основі індивідуальних програм психолого-педагогічного виливу, у систе­мі установ виконання покарань у 1991 р. була створена психоло­гічна служба — спеціальна структура, функціонування якої забез­печується психологами, які виконують завдання психологічного вивчення засуджених, надання їм допомоги під час відбування по­карання і в подальшому процесі соціальної адаптації після звіль­нення з місць позбавлення волі.

Основними функціями психологічної служби є: 1) психодіагнос-тична (спрямована на вивчення і узагальнення особистих та групо­вих характеристик засуджених); 2) прогностична (спрямована на оцінку перспектив розвитку особи, прогноз можливої індивідуаль­ної і групової поведінки засуджених); 3) виховна (спрямована на розробку індивідуальних та групових програм виховання засудже­них); 4) психопрофілактична (орієнтована на надання індивідуаль­ної психологічної допомоги засудженим, а також у разі необхідності персоналу установи); 5) консультативна (спрямована на надання до­помоги працівникам частин і служб у здійсненні індивідуального впливу на засудженого, попередження негативних психологічних явищ, соціальну адаптацію засуджених); 6) просвітницька (розра­хована на поширення психологічних знань і підвищення психоло­гічної культури працівників пенітенціарних установ); 7) дослід­ницька (спрямована на сприяння в проведенні наукових досліджень та впровадження їх результатів у практичну діяльність).

Психолог установи виконання покарань має широке коло обов'язків, зокрема: а) вивчає засуджених, які щойно прибули, використовуючи сучасні психологічні методики; б) розробляє ре­комендації начальникам загонів щодо організації індивідуальної виховної роботи з конкретними засудженими; в) виявляє осіб з підвищеною психологічною напруженістю, схильних до проявів внутрішньої та зовнішньої агресії; г) сприяє психіатру у виявленні засуджених з відхиленнями психічного розвитку; ґ) вивчає соці­ально-психологічні особливості серед засуджених, які впливають на оперативну обстановку в УВП (малі групи, їх структуру, соці­альні ролі, психологічні особливості лідерів, традиції та звичаї, настрої, мікроклімат); д) надає рекомендації персоналу щодо про­філактики міжособових та міжгрупових конфліктів серед засу­джених; є) проводить індивідуальні та групові заняття з психоло­гічної корекції психотравмуючих реакцій засуджених; є) бере участь у роботі щодо підготовки засуджених до життя на волі, ор-

416

417

ганізує психологічну підготовку засуджених, які звільняються; ж) взаємодіє з виробничими службами в добиранні засуджених на посади та професії, пов'язані з підвищеними вимогами до особи та ділових якостей; з) проводить заняття щодо підвищення психоло­гічної компетенції співробітників установ, консультує їх з окре­мих психологічних питань службового та сімейно-побутового ха­рактеру, займається профілактикою психотравмуючого стану співробітників; і) аналізує та узагальнює отримані результати з основних напрямків діяльності, координує свою діяльність з ке­рівниками установ та іншими співробітниками.

Дослідження, які узагальнюють досвід роботи даної служби, показують її досить високу ефективність. В установах виконання покарання створені кімнати психоемоційного розвантаження, роз­робляються спеціальні програми, нові методики вивчення особис­тості засудженого, надаються конкретні рекомендації щодо вдо­сконалення виховного процесу для засуджених, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі.

Стаття 125. Загальноосвітнє і професійно-технічне

навчання засуджених до позбавлення волі